Як ділки з Дніпра намагалися забрати у криворізьких військових літаки

Ви маєте змогу її прочитати з будь-якого гаджета, бо тепер вона, як і весь архів “Криворожских ведомостей” за 1991-1993 рік, є в електронному вигляді — з ініціативи журналістки Ольги Гончар редакція онлайн-медіа “Перший Криворізький” його оцифрувала і виклала у вільний доступ.

“Поблизу міста К дислокується один із підрозділів військово-транспортної авіації України. Багато випало на його долю: польоти в "гарячі точки" планети та екс-СРСР, перевезення вантажів при ліквідації стихійних лих та й виконання народногосподарських перевезень”, — так починає свою статтю кореспондент, вочевидь, маючи на увазі Криворізький авіаполк — підрозділ військово-транспортної авіації 363 ВТАП (в/ч 22527), що входив у 3-ю авіаескадрилью 6-ї Гвардійської військово-транспортної авіадивізії. Як у цього підрозділу в 1991 році вилучали літаки на вимогу Москви, ми розповідали трохи раніше.

На початку 1993 року на цей військовий підрозділ трапилася нова “нападка”, але тепер “своїх цивільних”: “22 лютого цього року від безпосереднього керівництва надходить документ рекомендаційного змісту про необхідність передати два новітні літаки у відання НВО "Південний машинобудівний завод", що на Дніпропетровщині”. Причому передати літаки треба було на умовах оренди і з “рідними” екіпажами.

Щойно отримали рекомендаційний лист — а вже й “купці” приїхали, та ще й із директором фірми з “Південмашу” на чолі. Керівництво військової частини прийняло гостей вороже, вимагало надати документи, які би свідчили про законні підстави передачі бойових машин. 
У процесі з’ясування виявилося, що причетним до цієї оборудки був колишній директор “Південмашу”, а на момент описуваних подій — прем’єр-міністр України, а згодом Президент України, дніпрянин Леонід Кучма.

“За словами М.Терентієнка, директора вищезгаданої фірми, прем'єр-міністр України Л.Кучма, вочевидь, у відповідь на прохання керівників підприємства, яке він колись очолював, написав рекомендаційний лист міністру оборони К.Морозову з проханням здати два транспортні літаки ЮМЗ. Був задіяний низхідний ланцюжок, що довів нарешті до штабу військово-повітряних сил. Звідти командування підрозділу отримало вищезгадане розпорядження. Пан Терентієнко відкритим текстом заявляє, що він особисто склав текст секретної телеграми!”

Коли командир військової частини вимагав надати безпосередньо наказ або розпорядження відповідного керівного органу, згідно з яким військові літаки справді можна передавати цивільним структурам, непрохані “гості” заявили військовому: "Тобі що, служити набридло?! Ми тобі в цьому допоможемо".

Такий випад “гостя” обурив журналіста, який нагадав у статті, що під час відвідування полку міністром оборони України було поставлено завдання щодо збереження парку літаків. А крім того, “під час "великої" конфронтації між Україною та Росією, у момент поділу армії, на підрозділ, про який ідеться, чинився сильний тиск. Авіаторів умовляли скласти присягу і залишитися служити в Україні. І вони лишилися. [...] Крім того, ця історія трапилася з єдиною частиною ВТА, яка практично повністю зберегла свої літаки від "російських мереж". Причому має найбільш підготовлені екіпажі та обслуговуючий персонал”.
Звісно, 1990-ті були часом економічної скрути, і Криворізький авіаполк не мав пального для здійснення польотів. А звільняти військовослужбовців, які вимушено бездіяли, не дозволялося. Звісно, прем’єр-міністр міг переконати уряд дати вказівку на передачу техніки, яка забезпечувала обороноздатність, та тоді до самого прем’єра виникали б запитання.

Тим більше, що подібна ситуація, коли військові літаки передали приватній структурі, вже траплялася в 1992 році. Тоді з цієї самої військової частини з подачі тодішнього Президента Леоніда Кравчука було передано один літак до організації "Екопатруль". “Цілі благородні: як же, екологічне патрулювання, справа вкрай необхідна. Тільки навряд чи тоді Леонід Макарович міг припустити, що зовсім невдовзі "Екопатруль" швидесенько змінить назву на МП "Хорс", основним видом діяльності якого стануть комерційні авіаперевезення”. 

Нам не вдалося знайти інформації ні про “Екопатруль”, ні про МП “Хорс” на платформі YouControl — це може свідчити про те, що фірма швидко “згоріла”, навіть не залишивши сліду. Але ж літак не міг щезнути, і цікаво було б дізнатися його подальшу долю. Якщо ви знаєте людей, які могли би пролити світло на цю історію — напишіть нам на електронну пошту.

Тоді історія закінчилася добре: ділки з Дніпра піймали облизня, літаки залишилися в військовій частині. А вже в наступному, 9-му числі “Криворожских ведомостей” за 1993 рік читачів і читачок проінформовано:
“За отриманими даними, бізнесмени з "Південмашавіа" переспрямували свої зусилля на іншу частину військово-транспортної авіації вже в місті М.”

Підбиваючи підсумок історії, журналіст Руслан Федорчук нагадав, що один такий підрозділ військово-транспортної авіації за наявності пального може щодня приносити мільйонний прибуток. При цьому ціна, призначена за один із літаків, переданих Південному машинобудівному заводу, у сотні разів нижча його вартості в карбованцях. Автор статті риторично додає: “Ці літаки (та й інші теж) – ніщо інше, як наші з вами уречевлені податки. То чи для того ми відриваємо шматок своїх, кров'ю і потом зароблених грошей, щоб люди, яким ми довірили управління нашою державою, так бездумно і марнотратно до них ставилися? Чи це не розбазарювання? Чи це не пограбування, не кажучи вже про підрив боєздатності підрозділу? Як за Фокіна ми залишилися без нафти, так чи не залишимося ми за нового прем'єра без армії?”.

Як показала історія наступних десятиліть, такі побоювання не були марними. Українську армію впродовж десятиліть суттєво знесилили, Криворізький авіаполк у 2000-му був розформований і 2004-го остаточно перебазований. Лише після початку гібридної військової агресії Росії проти України в 2014 році почалося активне відродження боєздатності нашої армії, яке продовжується і зараз, у 2023-му, у часи повномасштабної російської збройної агресії проти України.