Бігуни, або Як шукали шляхи нейтралізації «підліткового тероризму»

«Стінка на стінку, район на район — ця війна між підлітками триває вже кілька років: КРЕС воює з Зарічним, 6-й мікрорайон із Мудрьоною, МОДР із Карачунами і так далі». 
Ці та інші подробиці найбільшого і найпомітнішого «громадського» руху в Кривому Розі напередодні та в перші роки здобуття Україною незалежності викладені в статті «Дитячі ігри чи підлітковий тероризм?» газети «Криворізькі відомості», яку з ініціативи журналістки Ольги Гончар «Перший Криворізький» оцифровує та викладає у вільний доступ користувачів інтернету.

Більшість бігунів, за твердженням автора статті, 70% — це «золота молодь», підлітки, якими пишалися школи і профтехучилища, які не мали притягнень до міліції та не перебували на обліку в службі у справах неповнолітніх. 

Тож батьки, адміністрація навчальних закладів та інші особи і структури мало впливали на приборкання «бігунської» стихії, а, як стверджує автор статті, весь тягар боротьби з цим страшним явищем лягав на плечі правоохоронних структур. 

Автор прогнозує: “У цей болючий період переходу до ринку з його жорсткими економічними законами ці угруповання “бігунів”, якщо їх не знешкодити, легко можуть знайти для себе спосіб здобування грошей. [...] Думаю, не варто пояснювати, як обкладаються “даниною” кооперативи, орендарі”... 

Як показали публікації в газеті наступних років, автор мав рацію, бо після приборкання “бігунів” однією з найгостріших проблем у Кривому Розі став “рекет”...

Але ми поки в березні 1991 року… В інтерв’ю в цьому випуску газети тодішній начальник відділу профілактичної служби управління внутрішніх справ міста Микола Савінов відкрив цікаві деталі.

«У наших підлітків дуже розвинений бійцівський дух. У Казані вдалося приборкати «моталки», які відрізнялися від наших бігів тим, що переслідували корисливу мету: підлітки грабували один одного. [...] Мотиви злочинів і правопорушень наших «бігунів» зазвичай не мають корисливого характеру. Переважно це боротьба за свою територію або помста. Проте […] перехід клубів, гуртків і секцій на госпрозрахунок може обернутися зростанням злочинності: щоб дістати гроші, вони крадуть і грабують».

Зі статті дізнаємося про вбитих під час «бігів» хлопців, про саморобну зброю з «убивчими» характеристиками (вистріляні з 5 метрів картечини пробивали соснову дошку 20-25 см завтовшки, що свідчило про пробивну здатність снарядів, достатню для ураження живої цілі)

Згідно з наведеними в цій статті та в матеріалах попереднього випуску газети даними, «біга» почалися в Кривому Розі, передусім у Жовтневому районі (після декомунізації 2016 року він називається Покровський), ще в 1985-86 роках. 

Чому саме там і тоді – напишіть ваші версії в коментарях і дізнайтеся правильну відповідь, прочитавши випуски «Криворожских ведомостей» за 1991 рік. А також допоможіть нам знайти фільм про бігунів «Бомба для приятеля», який, згідно з інформацією в газеті, зняли в Кривому Розі та показували в кінотеатрах міста.

Ми віримо, що надання вільного доступу до інформації, яку публікувала преса в Кривому Розі в різні історичні періоди — у нашому випадку те, про що писала саме незалежна газета “Криворізькі відомості” в період здобуття та перші роки незалежності України — може допомогти нам краще вивчити уроки історії та подивитися під новим кутом на події. Наприклад, як цього разу, побачити критичну налаштованість тодішніх газетярів до силових структур, зокрема до міліції, яка намагалася перекласти з себе відповідальність за явище “бігів” на інших.