Про деталі події — в огляді в рамках ініційованого журналісткою Ольгою Гончар і реалізованого “Першим Криворізьким” проєкту оцифрування незалежної криворізької газети “Криворожские ведомости” за 1991-1993 роки.
У грудні 1993 року “Криворожские ведомости” розмістили на другій сторінці замітку Володимира Стецюка про відкриття нового кінотеатру:
“Нарешті в одній із найбільших “спалень” міста з'явився кінотеатр. Його нещодавно відкрили у мікрорайоні Зарічному.
Нова кіноустанова з однойменною назвою має 3 демонстраційні зали на 830 місць.
У середньому у “Зарічному” щодня демонструватиметься близько 14 кіносеансів. На сьогодні це найбільший кінотеатр нашого міста.
У день відкриття кіносеанси у Зарічному були безкоштовними”/
Будівлю було спроєктовано ще в другій половині 1980-х років. Відкриття кінотеатру на три зали — на 405, 250 і 170 місць — відбулося 21 грудня 1993 року. Того дня в залах показували шпигунську кінокомедію 1992 року випуску “На Дерибасівській гарна погода…” та фантастичну стрічку-кіноутопію “Людина, яка біжить” (із Арнольдом Шварценегером у головній ролі). Про це згадують люди, яким вдалося потрапити на сеанси.
Потреба відкриття центру дозвілля молоді в новозведеному “спальному” мікрорайоні Кривого Рогу була надзвичайно пекучою. У величезному і густозаселеному мікрорайоні Зарічний діяло угруповання “бігунів” під назвою “бики”, які ворогували з угрупованням з КРЕСу, яке називалося “пупцами”.
“Багато причин зростання злочинності вже називалися (зокрема це стосується Жовтневого району) — “спальні” квартали з цілковитою відсутністю об’єктів соцкультпобуту”, — писала в листі до редакції “Криворожских ведомостей” читачка Лідія Бондаренко — вчителька і мати двох дітей у квітні 1991 року.
Не в останню чергу, певно, саме ця кричуща потреба — організація якісного дозвілля молоді — спонукала місцеву владу на перші сеанси нововідкритого кінотеатру пустити масово саме молодь.
“Радимо поближче до школярів триматися. Їм обіцяно зелену дорогу, коли почнуть впускати перших відвідувачів”, — писав у репортажі з відкриття кінотеатру кореспондент загальноміської газети “Червоний гірник” Євген Чубенко.
Із публікації в “Криворожских ведомостях” за травень 1993 року дізнаємося, що на будівництво кінотеатру на вулиці Десантній (відкривали його вже з назвою “Зарічний”) в цьому році було виділено 32 мільйони карбованців (за тодішнім нестабільним курсом це близько 80 тис. доларів).
У 1998 році малий і середній кінозали “Зарічного” здали в оренду, і згодом “центр дозвілля молоді Жовтневого району”, як його названо в “Енциклопедії Криворіжжя”, повністю закрився для відвідування. Сьогодні споруда законсервована.
Яким ви пам’ятаєте кінотеатр “Зарічний”? Чи справді він був центром дозвілля молоді? Напишіть у коментарях.
Весь текст замітки про відкриття кінотеатру “Зарічний” в газети “Криворожские ведомости” мовою оригіналу
Більше художніх описів відкриття - у репортажі з газети “Червоний гірник”
Більше фото та інформації тут
До створення матеріалу долучені Ольга і Дарія Гончар
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити
Усе гаразд, everybody! Просто попереджаємо, що 1kr.ua використовує файли cookies.
Це для аналізу та налаштування реклами. Дякуємо, що з нами!