Відкриття нового центру дозвілля молоді — кінотеатру “Зарічний”

 Про деталі події — в огляді в рамках ініційованого журналісткою Ольгою Гончар і реалізованого “Першим Криворізьким” проєкту оцифрування незалежної криворізької газети “Криворожские ведомости” за 1991-1993 роки.

У грудні 1993 року “Криворожские ведомости” розмістили на другій сторінці замітку Володимира Стецюка про відкриття нового кінотеатру: 
“Нарешті в одній із найбільших “спалень” міста з'явився кінотеатр. Його нещодавно відкрили у мікрорайоні Зарічному. 

Нова кіноустанова з однойменною назвою має 3 демонстраційні зали на 830 місць. 

У середньому у “Зарічному” щодня демонструватиметься близько 14 кіносеансів. На сьогодні це найбільший кінотеатр нашого міста. 
У день відкриття кіносеанси у Зарічному були безкоштовними”/

Будівлю було спроєктовано ще в другій половині 1980-х років. Відкриття кінотеатру на три зали — на 405, 250 і 170 місць — відбулося 21 грудня 1993 року. Того дня в залах показували шпигунську кінокомедію 1992 року випуску “На Дерибасівській гарна погода…” та фантастичну стрічку-кіноутопію “Людина, яка біжить” (із Арнольдом Шварценегером у головній ролі). Про це згадують люди, яким вдалося потрапити на сеанси. 
Потреба відкриття центру дозвілля молоді в новозведеному “спальному” мікрорайоні Кривого Рогу була надзвичайно пекучою. У величезному і густозаселеному мікрорайоні Зарічний діяло угруповання “бігунів” під назвою “бики”, які ворогували з угрупованням з КРЕСу, яке називалося “пупцами”.
 
“Багато причин зростання злочинності вже називалися (зокрема це стосується Жовтневого району) — “спальні” квартали з цілковитою відсутністю об’єктів соцкультпобуту”, — писала в листі до редакції “Криворожских ведомостей” читачка Лідія Бондаренко — вчителька і мати двох дітей у квітні 1991 року. 

Не в останню чергу, певно, саме ця кричуща потреба — організація якісного дозвілля молоді — спонукала місцеву владу на перші сеанси нововідкритого кінотеатру пустити масово саме молодь. 
“Радимо поближче до школярів триматися. Їм обіцяно зелену дорогу, коли почнуть впускати перших відвідувачів”, — писав у репортажі з відкриття кінотеатру кореспондент загальноміської газети “Червоний гірник” Євген Чубенко.

Із публікації в “Криворожских ведомостях” за травень 1993 року дізнаємося, що на будівництво кінотеатру на вулиці Десантній (відкривали його вже з назвою “Зарічний”) в цьому році було виділено 32 мільйони карбованців (за тодішнім нестабільним курсом це близько 80 тис. доларів).

У 1998 році малий і середній кінозали “Зарічного” здали в оренду, і згодом “центр дозвілля молоді Жовтневого району”, як його названо в “Енциклопедії Криворіжжя”, повністю закрився для відвідування. Сьогодні споруда законсервована.
Яким ви пам’ятаєте кінотеатр “Зарічний”? Чи справді він був центром дозвілля молоді? Напишіть у коментарях.

Весь текст замітки про відкриття кінотеатру “Зарічний” в газети “Криворожские ведомости” мовою оригіналу

Більше художніх описів відкриття - у репортажі з газети “Червоний гірник”

Більше фото та інформації тут

Весь текст замітки про відкриття кінотеатру “Зарічний” в газети “Криворожские ведомости” мовою оригіналу