Історичні будівлі Кривий Ріг

Історичне місце

Розвиток промисловості Кривбасу

Промисловий розвиток міста почався з останньої чверті XIX століття, коли побудували перші рудники, хоч руду на цій місцевості використовували ще скіфи.

Вперше Криворізький залізорудний басейн досліжував російський вчений Володимир Зуєв (1781 рік), у XIX столітті басейн описали П.Паллас, М. Соколов та інші. З часу досліджень академіка Зуєва і до початку промислового видобутку руди пройшло рівно 100 років. Лише у 1881 році царське правління санкціонувало організацію “Акціонерного товариства Криворізьких залізних руд”, діяльність якого поклала початок видобутку сировини для металургійної промисловості. Кожен новий кар’єр обростав сирими землянками і бараками, глинобетонними казармами, де жили гірняки. При 14-16-годинному робочому дні зарплати їм вистачало хіба що на харчування.

Рудокоп, 1903 рік. Фото Е.Фукса

У 1918 році у Кривому Розі встановили радянську владу. Під час збройних повстань майже всі рудники Криворіжжя зруйнували. Лише у 1929 році Кривбас по видобутку руди вийшов на рівень 1913 року. 

Почали будувати заводи: коксохімічний і металургійний, а також шахти - на той час шахта “Гігант” була однією з найбільших у Європі. 

Під час війни зруйнували басейни шахт і зупинили роботу заводів. Через півроку після звільнення міста і після трьохрічної перерви знову стали видобувати руду. До кінця 1945 року пустили в хід 32 шахти. 

Зсередини 50-х років почався бурхливий розвиток металургійного заводу. У 1970 році у Кривому Розі побудували дві потужні шахти, проволочный стан, дві коксові батареї й інші об’єкти. 

Підземним видобутком залізної руди у басейні займалося об’єднання “Кривбасруда”. Підприємство створили у 1973 році на базі гірничорудних трестів “Ленінруда”, “Дзержинськруда”, рудоуправління імені Кірова і Першотравневого. 

“Криворіжсталь” 
16 червня 1931 року голова ВСНХ СРСР Г. Орджонікідзе підписав наказ про будівництво у місті металургійного заводу. 4 серпня 1934 року, коли доменна піч №1 виплавила перші тонни чавуна, вважається днем народження підприємства. 

Інтенсивний розвиток почався у 1956 році. На 1986 рік криворізький метал вже отримували більше п’яти тисяч радянських підприємств і організацій, а також 30 країн. 
“Коксохім”
9 січня 1936 року країна вперше отримала криворізький кокс. Починаючи з 50-х років у заводі побудували шість коксових батарей, цех сіркоочистки, цех (улавливания). 

Криворізькі шахтарі. Орієнтовно кінець 1960-х, шахта Артем-1

18 червня 1969 року завод назвали на честь комуніста Дем’яна Коротченка. 

Шахта ГПУ рудника ім. Ілліча в районі Центрального ринку. Для часткового демонтажу споруди було здійснено спрямований промисловий вибух. Знімок датований квітнем 1974 року. Двоповерхова будівля праворуч зараз має адресу вул. Кобилянського, 154а. Там розташована ділянка Криворіжгазу. Криворізька старовина

У 1980-ті роки основними видами продукції заводу були валовий і металургійний кокс, безводна смола, сульфат аммонію, сирий бензол, феноляти натрія.

Машинобудування

Завод гірничого обладнання “Комуніст” - одне з найстаріших підприємств міста. Як підтверджують архівні документи гірничого департаменту міністерства торговлі ще царської Росії, завод почав працювати у вересні 1892 року. Тут розробляли шахтну і кар’єрну техніку. 
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Кінотеатр імені Т. Г. Шевченка. 1970-й рік.

Залізний рудник доктора Колачевського

В обчислювальному центрі "Криворіжсталі"

Залізнична станція «Вечірній Кут», 1916-й рік

Заняття в учбово-курсовому комбінаті рудоуправління ім. Дзержинського

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

10-12-2021 11:44

Очень интересно

відповісти

Вас може зацікавити

Сергій Колачевський — найвідоміший криворізький рудопромисловець XIX - початку XX століття

Колачевського знають як лікаря, у Санкт-Петербурзі - як мецената, а у Кривому Розі - як рудопромисловця. Багато в чому він був новатором, а свої багатомільйонні статки заповів на благодійність. Деякі криворіжці порівнюють його з Альфредом Нобелем

Як «залізна лихоманка» відбулась у Кривому Розі

Кривий Ріг — це Каліфорнія в перші роки відкриття золота. Тільки тутешнє золото — чорне золото. Поїхав я з Катеринослава до цієї Каліфорнії з поїздом, що відходить о 4 годині дня..." З нарису Володимира Гіляровського "Залізна гарячка", 1899 рік

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.