Юрій Сич: криворізький архітектор і митець

Майбутній митець народився 8 листопада 1923 року у Кривому Розі. 

У дитинстві Юрій був рухливою дитиною і часто бешкетував. Колись він ледве не помер, захворівши менінгітом. 

Вже в четвертому класі Юрій самостійно спроектував і змайстрував «корабель» – добротний двомісний човен, на якому плавав з друзями Інгульцем і Саксаганню. За словами самого Юрія, потяг до мистецтва формували саме яскраві дитячі спогади. 

“У дитинстві я жив поряд із красою” - саме так говорив про себе Юрій Сич.

У роки нацистської окупації родина Сичів переїхала у Дагестан. Юрія призвали на військову службу начальником воєнно-облікового столу в одному з сіл району. На той момент він виконував обов’язки секретаря сільради. Служив у тилу, був поранений.
Освіту майбутній митець здобув у Свердловському інституті технічного навчання. Згодом працював кресляром у науково-дослідному інституті «Кривбаспроект», туди він прийшов 1946 року.
Після окупації Кривий Ріг був напівзруйнований. У 1950-х роках Юрій Сич був одним із тих, хто розробляв план розбудови міста.
Юрій Сич очолив відділ технічної естетики та ергономіки у НДПІ «Рудмаш». Спочатку він розробляв проєкти забудови міста, а згодом – машини для гірників. Юрія Сича відтоді знали не лише н Криворіжжі, а й далеко за його межами. Юрій Петрович часто їздив у відрядження, на всесоюзні наради, семінари, виставки, де знайомився із майстрами архітектури, ергономіки, дизайну і художниками. 

Декілька будинків, пам’ятників, скверів відновлено та зведено в місті за проєктами Юрія Сича. У журналі його проєктної групи записано 190 робіт. 
 
Саме він запропонував човнову станцію побудувати в парку імені Федора Мершавцева. Місце на повороті річки обрав Юрій Сич. За його участі розроблені проєкти будівель тресту «Укргеологія», інституту «Діпрорудмаш», парків і скверів. 
 
В основу сюжетної композиції пам’ятника жертвам Холокоста, що на вулиці Пушкіна, покладено роботу Юрія Сича, яка збереглась в архіві.

«З’явились перші післявоєнні будинки, – згадував Юрій Сич, – які прикрасили старий центр, вулиці гірничих районів, Соцмісто. Це – готель “Металург”. Їх проектував Василь Суманєєв. Виконання цих робіт, в яких я брав посильну участь, стало для мене хорошою школою. Василь Суманєєв спроектував човнову станцію на Інгульці. Радий, що мені він доручив розробити для неї архітектурні деталі».

Будинок «червоної професури» на вулиці Першотравневій, в якому багато років жив і працював Юрій Петрович, збудували за його  проектом. 
Певний час Юрій Сич обіймав посаду головного архітектора міста Кривого Рогу. Зараз такої у Кривому Розі нема. 

«Архітектор, який малює. Так більше ніхто не може писати, ніби пір’ячком!» - колись казав про нього криворізький художник  Микола Рябоконь.

Зусиллями Сича як архітектора вдалося зберегти первісне обличчя залізничного вокзалу на станції “Кривий Ріг-Головний”, будинків по проспекту Поштовому - деякі проекти його колеги Нінель Мухачової. 
Як художник, Юрій Сич працював в олійному живописі, графіці, особливе значення у його творчості мала акварельна техніка. Він також виконував різьбу по дереву, займався живописом і писав вірші.  

Широко відома його акварельна робота «Ранок на Інгульці», яка отримала премію на виставці в столиці України у 1978 році. Сам він називав себе архітектором, який малює. 
 
Одними з улюблених мотивів Юрія Сича стали зображення янголів. Він працював переважно із природними матеріалами – деревом і камінням. 

Митець брав участь у понад 250 виставках в усій Україні. В родинному архіві Юрія Сича, іноземних приватних колекціях, міському історико-краєзнавчому музеї зберігаються його роботи. Юрій Сич брав участь у розробці герба Кривого Рогу; був  автором екслібрисів Євгена Вісника, В. Михлика, Іллі Глазунова, О. Шилов (екслібрис - книжковий знак, що позначає власника певної книги).

Серія його графічних малюнків Юрія Сича, яка отримала назву «Старе місто» – це художній та історичний літопис Кривого Рогу. Тут зображене місто із його старим фасонним муруванням, литими «козирками» над під’їздами, бруківкою. Аудиторія може знайти велику кількість будівель, які колись були відомими і знаковими у Кривому Розі, яких давно вже немає: комерційне училище, старий військкомат, будинок «Червоного гірника» поблизу театру. Попрацювавши із архівними матеріалами, художник-краєзнавець відтворював у своїх роботах криворізькі храми, які до сьогоднішнього дня не збереглися. 

Юрій Сич був учасником громадської організації «Старе місто», яка опікувалася збереженням історичних пам’яток Кривого Рогу. Учасники організації ініціювали реконструкцію пішохідного мосту до Гданцівського парку через Інгулець; завдяки їх клопотанням вдалося зберегти цікаві архітектурні будівлі – будинок на проспекті Поштовому, де колись працював магазин «Воєнторг», старий будинок на вулиці Церковній, де тепер єпархія.

Юрій Сич у юнацькі роки був палким прихильником Михайла Лермонтова, і сам намагався створювати поезії. Врешті-решт він побував на місці загибелі поета, створив серію начерків, пов’язаних із лермонтовськими місцями: місце дуелі, церква, де відспівували поета, види околиць П’ятигорська.
Із подорожей він привозив серії акварельних робіт, присвячених тому чи іншому місту: «Рига», «Свердловськ», «Суханово», «Дубрівка», «В Миргороді», «Старий Свердловськ», «Мінська церква», «Костел в Ризі».

Застосовував дві техніки: «акварель по мокрому» і «акварель сухим пензлем». Це дозволяло майстрові поєднати м'якість і об'ємність рослин і горизонту із точністю зображення архітектурних пам'яток. 

Дворик будинку «Червоної професури» був прикрашений його різьбленими скульптурами: грибами, що виросли на місці пеньків, драконом, «Флорою».

За роки життя Юрій Сич провів понад шістдесят персональних виставок в різних містах Радянського Союзу. Серед них: Кривий Ріг, Київ, Мінськ, Харків, Запоріжжя, Свердловськ, Львів, Полтава, Миргород, Умань, Ленінград, Москва, Рига, Таллінн, Вільнюс та багато інших. 

Коли йому було більше 70-ти років, митець запропонував міській владі втілити проєкт зони відпочинку «Криворізька Швейцарія», яка мала розташуватися на місці затоплених кар’єрів, примикати до парка Федора Мершавцева, охоплюючи скелі МОДРу від вулиці Української до Інгульця. За його планом тут треба було розбити сквери, зробити водоспади і альтанки, побудувати православну церкву, відкрити музей під відкритим небом. Як ми можемо бачити, проєкт втілити наразі не вдалося.

Юрій Сич помер 13 жовтня 2006 року, йому було 82 роки. На честь митця краєзнавець Микола Бабенко створив аматорське відео та пам’ятний альбом. На будинку, в якому митець жив з 1957 по 2006 рік, встановили меморіальну дошку та барельєф. Одна з вулиць старого центру міста названа його ім’ям.

фото надані з домашнього архіву Олександра Степаненка і взяті із сайту dnipro.info
У матеріалі використано цитування із матеріалу Лідії Каратєєвої "Юрій Сич – художній літописець Кривого Рогу"
Юрій Сич - почесний громадянин Кривого Рогу, член спілки архітекторів СРСР, член Національної спілки художників України.