Анатолій Сайковський: довідка

Анатолій Іполитович народився 27 серпня 1934 року в місті Дніпродзержинську (після декомунізації — Кам’янське) Дніпропетровської області. Автор і співавтор окремих архітектурних творів та численних публікацій у центральних журналах і газетах країни, у яких зміг розкрити нові зв’язки між традиційною архітектурою та сучасністю. Автор монографії про скульптора Георгія Васильовича Нерода, виданої в 1985 році.

Підпис до фото: Ювілейна, сквер «Квітка Кривбасу». Архітектор проекту: Анатолій Сайковський. За його задумом, сквер символізував багатства підземного Кривбасу. Його будували винятково за рахунок фінансування місцевих підприємств. Ось чому на «Квітці» було увічнено назви криворізьких ГЗК з використанням криворізьких гірських порід та мінералів. Фото 1988 року.

Джерело фотографії: Едуард Дворчук для фейсбук-спільноти Криворізька старовина 

Закінчивши Київську середню мистецьку школу ім. Т.Г.Шевченко при художньому інституті та відслуживши у лавах Радянської Армії, А.І.Сайковський їде до Ленінграда для продовження навчання у вищій школі.

Навряд чи варто применшувати, а тим більше заперечувати, значення школи у формуванні професії та світогляду майбутнього архітектора, особливо коли йдеться про таку стару школу мистецтв, як Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Є.Рєпіна Академії мистецтв СРСР, в якому здобув вищу архітектурну освіту А.І.Сайковський.

Цей знаменитий виш випестував цілу плеяду блискучих талантів, що склали гордість і славу вітчизняного мистецтва. Вихований на глибоких, прекрасних традиціях, який увібрав їх, зодчий завжди з ніжністю і трепетом згадує про свою альма-матер, педагогів і наставників. Значну роль становленні архітектора зіграв сам Ленінград як місто та Петербуг. 

У 1980-х роках запропонував у Саксаганському районі Кривого Рогу, на місці пустиря біля універсаму «Кривбас» зробити «Квітку Кривбасу» і навесні 1984 року розпочалося будівництво, яке закінчилося восени. 

Джерело інформації: альбом «Анатолій Сайковський», 2007, автор-упорядник С. О. Жуков, Видавництво «Мінерал»