Де у Кривому Розі розташовувались банки: історія найстаріших банківських установ

Де у Кривому Розі розташовувались банки: історія найстаріших банківських установ

Перший банк у Кривому Розі відкрилося у 1901 році. У 1926 році у місті вже працювало 5 банків і декілька кредитних установах

Найпершою фінансово-кредитною установою у містечку Кривий Ріг став Азовсько-Донський Комерційний банк, відділення якого відкрили у 1901 році. 

На момент відкриття у Кривому Розі цей банк мав у розпорядженні філіальну  сітку із 29 відділень і трьох комісіонерств, мав уставний капітал — приблизно 10 мільйонів рублів. За об’ємом коштів операцій банк входив у п’ятірку комерційних банків Російської імперії

Правління Азовсько-Донського комерційного банку з моменту заснування у 1871 році і по 1903 рік знаходилося у Таганрозі, а з 1903 року -— у тодішній столиці імперії Санкт-Петербурзі.

Спочатку відділення банку у Кривому Розі орендувало частину житлового приміщення, зображення якого зберігалося у пам’ятній книзі Азовсько-Донського комерційного банку за 1907 рік. У зв’язку із розширенням оборотів і збільшенням штату у 1904 році банк перебрався у спеціально побудовану двоповерхову будівлю на Миколаївській вулиці (сучасна Свято-Миколаївська, будинок 43). 

Коли банк відкрився, завідуючим став П. Гольдштейн. Також тим, хто мав право “першого підпису” був Соломон Луцький. На фотографії нижче у 1904 році працівники Криворізького відділення Азовсько-Донського Комерційного банку.Другий ліворуч - Гольдштейн, другий праворуч - Соломон Луцький.

Фото із книги Ігоря Рукавіцина "Кривий Ріг в кінці XIX - на початку XX столітті"

У 1913 році у Кривому Розі відкрилася філія Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, його керівником став Соломон Григорович Луцький. Банк був розташований в будинку Браїловської (вулиця Свято-Миколаївська, 55). Трохи пізніше, з лівої сторони банку добудували крило для розширення житлових приміщень і розселення в них керівників банківської установи.

Фото: Шукач. Будинок Браїловської (Свято-Миколаївська, 55)

3 серпня 1923 року розпочав роботу Український сільськогосподарський банк на проспекті Поштовий.

Щоб кредитувати промисловість, окружний виконком створив у 1925 році Криворізьке відділення Промбанку.

На початку 1927 року у Кривому Розі виникла потреба в банку, який буде кредитувати жителів Кривого Рогу для будівництва житла. Цього ж року Держбанк дав кредит на будівництво водогону у розмірі 350 тисяч карбованців, на спорудження електростанції – 150 тисяч і на житлове будівництво – 1870 тисяч. З 1930 року почалися кредитно-банківські реформи. Скасували комерційне кредитування і ввели безготівковий розрахунок.

Після Другої світової війни у Кривому Розі діяли філії п’яти банків.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Вулиця Карла Маркса (проспект Поштовий), 1950-ті роки

Фасад «Кривбаспроекту» на проспекті Поштовий, 38

Вулиця Поштова (фото з книги І. Рукавіцина)

Поштова вулиця, початок ХХ століття

Криворізький Пасаж

Відео на тему

«Втрачений ілюзіон. Частина 1 | Кривий Ріг» («Утраченный иллюзион. Часть 1 | Кривой Рог»)

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Проспект Поштовий (Карла Маркса) СТАРІ ФОТО КІНОХРОНІКА

Як змінився проспект Поштовий у Кривому Розі | 1kr.ua

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Володимир Бизов: кому встановлено пам'ятник біля КНУ?

У Кривому Розі є вулиця, яка названа на честь Володимира Бизова (до декомунізації - Якіра). Зараз тут — відділення УкрПошти, школа, а також пам’ятник самому Володимиру Бизову. Ким була ця людина?

Спільники степового вітру

100 років тому в нерівному бою з чекістськими та військовими підрозділами більшовицької окупаційної армії загинув видатний діяч повстанського визвольного руху отаман Григорій Іванов (Тишанін).

Без води, без заводів, але з театрами - як жили криворіжці під час окупації у 1941-1944 роках

Кривий Ріг був окупований німецькими військами 30 місяців — із 15 серпня 1941 року до кінця лютого 1944 року. У цей час криворіжці мали проблеми з водо- та електропостачанням, вивчали в школах німецьку мову (а спершу навіть «Заповіт» Шевченка), відновлювали знищені заводи, грали товариські футбольні матчі з румунськими, угорськими й німецькими вояками. Як змінилося місто, у якому на початок 1941 року проживали трохи більше 200 тисяч людей, і як німці керували життям місцевого населення — на history.1kr.ua