Особливості перебігу всесвітньої акції «Тарасова верба» у Кривому Розі

Витоки всесвітньої акції «Тарасова верба» йдуть від маленької гілочки верби, яку Тарас Шевченко посадив на півострові Мангишлак (нині – Мангистау, Казахстан) восени 1850 року. Вперше делегація українських письменників привезла живці від дерева поета з казахстанської землі до Львів, Канів та Київ навесні 1961 року. Невідомо, скільки верб виросло у різних містах України та за кордоном, зокрема у Канада. У 1960-х роках українські вчені вивчили біологічні особливості шевченківських верб та зробили висновок, що це «природний гібрид верби білої» та присвоїли наукове ботанічне ім’я – Верба Тараса [4, с. 41].

Після загибелі старої верби у Казахстані навесні 1997 року долею шевченківських верб переймаються активісти по всьому світу. В Україні акцію очолює Зоя Ружин, заслужений працівник культури України, голова всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», ініціатор та організатор проєкту «Мистецький спецназ». У нашому місті такими небайдужими громадянами є члени громадської організації «Криворізьке міське правозахисне товариство» (далі – ГО КМПЗТ).

Актуальність обраної теми обумовлена невідомими молодим дослідникам подіями, пов’язаними з акцією «Тарасова верба», що проводилася неодноразово у м. Кривий Ріг впродовж ХХ та ХХІ століть.

Метою нашого дослідження стало з’ясування дат і причин проведення, учасників та перспектив такого соціального явища, як вирощування з пагонів шевченківських верб.

Джерельною базою були обрані матеріали фондів міського історико-краєзнавчого музею, публікації у періодичних виданнях та документи з приватного архіву Володимира Налужного.

У м. Кривий Ріг урочисте саджання пагонів дерева поета офіційно проводилося у кілька етапів. Учасники та локації були різні. Перший етап криворізької акції «Тарасова верба» пов’язаний з Іваном Добровольським (1916–1996), доктором біологічних наук, професором, завідувачем кафедри ботаніки Криворізького педагогічного інституту (нині – КДПУ) [2, с. 370].

За словами І. Добровольського, «з нагоди 150-річного ювілею Т. Г. Шевченка до столиці України – Києва із форту Шевченка Гур’євської області Казахської РСР (нині – м. Форт-Шевченко, центр Тупкараганського району, Мангистауської області Казахстану) прийшла незвична посилка – 47 живців верби, посадженої поетом на засланні», згодом до Кривого Рогу з Києва – 3 [1].

Дві вербички посадили біля пам’ятника Т. Шевченку навпроти міського театру, одну – в ботанічному саду педінституту (нині – сквер Петра Калнишевського), у перших числах травня 1964 року. В урочистій акції брали участь і учні СШ № 8 (нині – Криворізький ліцей «Кредо» Криворізької міської ради), постаті яких під час події зафіксував невідомий фотограф місцевої газети «Червоний гірник». На світлині одна дівчинка стоїть праворуч пам’ятника, інша – поряд з нею, нахилившись до землі, підтримує правою рукою саджанець, а хлопчик тримає відро для поливу [1].

Другий етап акції «Тарасова верба» розпочався у 1988 році. Тоді з казахстанської землі до Кривого Рогу саджанці привезла Л. Тараненко, випускниця групи Е-82-1/10 Криворізького технікуму рудничної автоматики (далі – КТРА), на прохання завідувача заочним відділенням Олексія Куцевола. Разом із саджанцями був переданий офіційний документ за підписом М. Конганбаєвої, кандидата с/г наук, директора Мангишлацького експериментального ботанічного саду Академії наук Казахської РСР у м. Шевченко (нині – Актау, Казахстан). У листі повідомлялося про передання в дар КТРА живців верби Т. Шевченка, посадженої ним у період перебування у засланні на півострові Мангишлак (у 1850–1857 роках, Новопетровське укріплення). Нові верби висадили у квітні 1988 року у дворі технікуму (проспект Карла Маркса, нині – Поштовий, 66), на турбазі закладу «Юність» (с. Кудашівка), біля житлового будинку (проспект Миру, 33), що було засвідчено директором закладу В. Мироненком [9, арк. 1].

Довгий час у дворі КТРА поряд з Вербою Тараса знаходився інформаційний стенд із написом українською мовою у 7 рядків: «Верба Т. Г. Шевченка / Гілка верби одержана / викладачем Куцеволом О. І. / як дар технікуму / від АН Казахстану / на честь 175-річчя поета. / Висаджено в квітні 1988 року.» [3, с. 743].

Дерево, посаджене праворуч пам’ятника Т. Шевченку, прожило близько 40 років. Невідомо, коли стовбур рослини розколовся на дві частини. На фото Василя Гелевачука міститься цікавий момент: видно тільки ту частину стовбура дерева, яка лежить на клумбі біля постаменту пам’ятника, наче тягнеться до величної постаті Тараса [5]. На світлині Сергія Єгунова зафіксовані дві шевченківські верби: стара (висока), вже без частини стовбура, та нова (маленька), ліворуч від старої, ближче до будівлі Головпоштамту [6].

Ініціатором третього етапу акції «Тарасова верба» також став О. Куцевол. 16 квітня 1999 року галузки від криворізької верби, що росла у дворі КТРА, були висаджені ним біля пам'ятника Т. Шевченку у сквері Поштамту. Офіційно подію засвідчив Микола Дабіжа, заступник міського голови Виконавчого комітету Криворізької ради Дніпропетровської області [8, арк. 2]. Та маленька верба з вищезгаданої світлини С. Єгунова прожила близько 10 років. У 2010 році дерево всохло [9] та було спиляне [10].

Четвертий етап акції «Тарасова верба» ініціював Володимир Налужний, активіст ГО КМПЗТ, у 2014 році. Сучасна верба, що знаходиться праворуч від пам’ятника Тарасу Шевченку, є другою спробою виростити вербу з галузок криворізького дерева, посадженого О. Куцеволом у дворі КТРА в квітні 1988 року. 16 листопада 2014 року участь в акції взяли активісти ГО КМПЗТ та їхні симпатики: Ніна Куцевол (удова О. Куцевола), Микола Коробко (засновник організації, народний депутат України I скликання), Петро Лисенко (полковник ЗСУ), Олександр Чижиков (журналіст газети «Промінь Просвіти») та інші [11].

Тарасова верба потерпіла від негоди (потужна злива та сильний буревій), що відбулася в ніч з 2 на 3 липня 2019 року, в тому числі й у нашому місті. Про це повідомив Володимир Волошин, місцевий орнітолог. В. Налужний та О. Чижиков врятували дерево: виготовили підпорки, підняли та підв’язали стовбур [7].

Чотири етапи акції «Тарасова верба» у м. Кривий Ріг не пройшли безслідно, але інформація про них публікувалася не в повному обсязі. Верби, посаджені І. Добровольським та О. Куцеволом в історичному ядрі міста – на проспекті Поштовому, не дожили до сьогодення. Сучасна російсько-українська війна змінила склад населення країни: хтось емігрував, хтось уже загинув. Нові криворіжці не знайдуть інформацію про Тарасову вербу, роздивляючись місцеві фотоальбоми та комплекти листівок, надрукованих у роки СРСР та Незалежної України. Причина банальна: про це не повідомлялося взагалі.

Тарасова верба на проспекті Поштовому, праворуч пам’ятника Т. Шевченку, є єдиним деревом з документально підтвердженим походженням, яке з галузок криворізької шевченківської верби за 12 років перетворилося на дорослу рослину, що височіє над монументом Кобзаря (за приблизними розрахунками висота дерева перевищує вісім метрів).

Верба Тараса має свої особливості як ботанічний вид: потребує додаткового догляду під час посухи, зливи, буревію тощо. На нашу думку, фахівці Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України, що діє у місті з 1975 року, могли б консультувати щодо догляду за місцевим символом Кобзаревого життя та відновлювати дерево з пагінців у майбутньому, в тому числі на території своєї установи.

Наявність інформаційної дошки, взяття на облік з присвоєнням охоронного статусу ботанічної / історичної пам’ятки культурної спадщини місцевого / національного значення сприяло б збереженню Верби Тараса, а також популяризації туризму у Кривому Розі та в Україні.

Тарасова верба. Пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Будівля колишнього Головпоштамту. Куби пам’яті. 2025 рік.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Добровольський І. Верба Тараса. Червоний гірник. 1964 р. № 90 (8 травня). С. 3.

2. Енциклопедія Криворіжжя: У 2-х т. / Ред. Бухтіяров В. та ін. Кривий Ріг : ЯВВА, 2005. Т. 1. 704 с.

3. Енциклопедія Криворіжжя... Т. 2. 816 с.

4. Івченко С. Дерева-пам’ятники. Київ, 1967. 96 с.

5. Кривий Ріг. Комплект листівок. 1996 рік. Фотограф В. Гелевачук. Криворізький театр драми та музичної комедії імені Т. Г. Шевченка. Фонди Криворізького історико-краєзнавчого музею. КН-36503/Ф-7458(2).

6. Кривий Ріг. Комплект листівок. 2000 рік. Фотограф С. Єгунов. Головпоштамт. Фонди Криворізького історико-краєзнавчого музею. КН-40726/Ф-8088 (17).

7. Місцевий символ Кобзаревого життя залишається з нами. Промінь Просвіти. 2019. № 57 (13 липня). С. 1.

8. Походження Тарасової верби. Події 1988–2014 років. Приватний архів Володимира Налужного. Арк. 1, 2.

9. Тарасова верба, посаджена в 1999 році Олексою Куцеволом праворуч пам’ятника Тарасу Шевченку, біля будівлі Головпоштамту, навпроти Міського театру, всохла у 2010 році. Приватний архів Володимира Налужного.

10. Тарасова верба, посаджена в 1999 році Олексою Куцеволом, праворуч пам’ятника Тарасу Шевченку, біля будівлі Головпоштамту, навпроти Міського театру, дерево спиляли у 2010 році. Приватний архів Володимира Налужного.

11. Тарасова верба, 16 листопада 2014 року за ініціативи Володимира Налужного галузки від шевченківської верби, що росла у дворі КТРА з 1988 року, були посаджені за участі активістів ГО КМПЗТ та їхніх симпатиків: Ніна Куцевол (удова Олекси Куцевола), Микола Коробко (народний депутат України I скликання, засновник організації), Петро Лисенко (полковник ЗСУ), Олександр Чижиков (журналіст газети «Промінь Просвіти»). Приватний архів Володимира Налужного.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Марія НІКИТЕНКО, старший науковий співробітник КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)