Історія села Лозуватка Криворізького району

Історія села Лозуватка Криворізького району

Лозуватка – село, яка знаходиться за 18 кілометрів від Кривого Рогу

Назва села походить від заростей лози уздовж берегів річки Інгулець. Лозуватці здавна займалися лозоплетінням, виготовляли з лози кошики, абажури, меблі.

Село Лозуватка заснували у 1765 році переселенці з Чернігівщини. Після ліквідації Запорозької Січі Лозуватка отримала статус державної слободи. У 1816 році село отримало статус військового поселення, у 1857 році – знову державної слободи.

У 1854 році в Лозуватці відкрили першу школу, у 1873 році — земське училище. У другій половині ХIX століття – на початку ХX століття Лозуватка стала волостю Центру Верхньодніпровського повіту Катеринославської Губернії. Тоді ж тут стала розвиватись торгівля, працювало багато магазинів, проводили щотижневі базари та 3 ярмарки на рік.

У 1788 році  в Лозуватці мешкали 353 осіб, у 1859 році – 3436, у 1886 році – 3938, у 1897 році – 7477, у 1908  році – 8015 осіб. 

Під час воєнних дій наприкінці 1910-х років влада неодноразово змінювалася. У 1932 році жителі Дніпропетровської області потерпали від голодомору, зазнавали репресій.

Станція Лозуватка. Районний З'їзд Рад Лозуватського Району. 1925 рік. 

З 13 серпня 1941 до 23 жовтня 1943 року та від 30 жовтня 1943 - 8 березня 1944 року Лозуватка була під німецькою окупацією. Під час визволення села загинули 443 радянських бійці. У селі похований герой Радянського Союзу І. Базаров, літак якого був збитий німцями 22 листопада 1943 року. На фронтах під час Другої світової війни воювали 777 лозуватців, з них 400 загинули

Контора в Лозуватці

У 1983 році археологічною експедицією Криворізького історико-краєзнавчого музею під керівництвом Олександра Мельника в околицях Лозуватки досліджено 6 курганів скіфської доби.

Нині в Лозуватці працює потужне птахогосподарство. В селі знайшли поклади мармуру. 2 лютого 2015 року поблизу Лозуватки в автомобільній катастрофі загинув співак Андрій Кузьменко, більш відомий під псевдонімом «Кузьма».

Джерело головного фото і фото у матеріалі: фейсбук-група «Криворізька старовина». У матеріалі використане цитування з матеріалу Володимира Стецюка «Лозуватка: історія та сьогодення українського села. Історичне минуле, 1765–1914». Кривий Ріг, 2015.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Фірмовий конверт рудників

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Історія вулиці Олександра Поля Центрально-Міського району Кривого Рогу

Вулиця Базарна (сучасна Олександра Поля), так само як Поштовий і Свято-Миколаївська, є однією з найстаріших вулиць Кривого Рогу. На початку ХІХ століття це був лише невеликий провулок довжиною 200 метрів, який вів на Слободське кладовище. Під час розкопок погосту у 2005 році знайшли монету 1736 року. Ця знахідка стала ще одним аргументом про більш давнє походження Кривого Рогу.

Без води, без заводів, але з театрами - як жили криворіжці під час окупації у 1941-1944 роках

Кривий Ріг був окупований німецькими військами 30 місяців — із 15 серпня 1941 року до кінця лютого 1944 року. У цей час криворіжці мали проблеми з водо- та електропостачанням, вивчали в школах німецьку мову (а спершу навіть «Заповіт» Шевченка), відновлювали знищені заводи, грали товариські футбольні матчі з румунськими, угорськими й німецькими вояками. Як змінилося місто, у якому на початок 1941 року проживали трохи більше 200 тисяч людей, і як німці керували життям місцевого населення — на history.1kr.ua

Кривий Ріг — єдине місто, яке не дало перепоховати німців, - Олег Фішер

«Тут колись було кладовище», від старожилів Кривого Рогу таку фразу можна почути часто і в усіх куточках міста. І значно рідше розказують, хто саме був похований на тих зниклих кладовищах.