«Це було відкриття промислового Кривбасу»: історія розвитку індустріального туризму

Редакція history.1kr.ua поспілкувалась із трьома творцями промислового туризму в Кривому Розі. Як відвали, кар’єри й провальні воронки притягують до себе увагу все більшої кількості туристів із Кривого Рогу й не тільки; чому розвиток цього напряму туризму загальмувався й поки не реалізований на повну потужність; як планують виправити цю ситуацію — у матеріалі «Першого Криворізького».

«Фактично це і було відкриття промислового Кривбасу»

У Кривому Розі збудували та в 1974 році запустили доменну піч №9, яка в кінці 70-х років була одним із екскурсійних об’єктів міста. Водили людей і на кар’єри, дробильну фабрику шахту «Ювілейної». Так з’являлися епізоди того, що зараз називають індустріальним туризмом.
У 1980-х роках процес призупинився. У 1990-х роках туристів на шахти чи інші промислові об’єкти не водили.
На початку 2000-х років промпідприємства дозволяли проводити огляди для наукових конференцій, але це траплялось украй рідко. Майже ніхто з містян не мав жодного уявлення про те, як зародилась промисловість на Криворіжжі і що було до промислових об’єктів, які вже припинили роботу.

Старий відвал пустої породи. Фото Анатолія Новака
Із грудня 2004 року на кафедрі фізичної географії та геології (з 2020 року — кафедрі туризму та економіки) Криворізького педагогічного університету почали досліджувати індустріальну спадщину. Спочатку вирішили пройти балку, на маршрутах траплялися цікаві об’єкти: старі кар’єри, відвали, архітектура, речі, дороги, мости. Фактично це і було відкриття промислового Кривбасу.
До 2014 року тривала масштабна робота з розвитку промтуризму: до неї долучались викладачі та студенти, з яких виросли сучасні криворізькі краєзнавці Едуард Дворчук, Антон Килимчук, Ірина Остапчук, Вікторія Пацюк, Ганна Літвінчук. Усі вони починали з вивчення рідного краю.

«Ми винаходили велосипед, хоча він у світі є»

Володимир Казаков
«Краєзнавство дало привід оцінити, чи цікаві промислові об’єкти. Десь уже у 2005–2006 роках стало виникати багато розмов, що було б класно це показати іншим людям», — розповідає доцент, завідувач кафедри туризму та економіки педуніверситету Володимир Казаков.
У 2007 році Володимир Казаков написав на статтю, яку назвав «Техногенний туризм».
Того ж року представники кафедри взяли участь у першій конференції в Україні з індустріальної спадщини, почали подавати роботи. Постало питання — для чого це взагалі досліджувати.
«У 2008 році провели другу міжнародну конференцію з вивчення індустріальної спадщини. Приїхало доволі багато цікавих людей, навіть були колеги з Литви. Почали з’являтися роботи, де ми писали, чи доречно тут взагалі говорити про техногенний, або індустріальний туризм, як його ще називати. Як то кажуть, ми винаходили велосипед, хоча він у світі вже є. Ми йшли своїм шляхом, хоча потім зрозуміли, що це, мабуть, було неправильно», — додає Володимир.

Червоне озеро — найбільше техногенне озеро з червоною водою. Фото Анатолія Новака
Тоді вперше запросили журналістів «Домашньої газети» для висвітлення цих питань. Провели екскурсії техногенними об’єктами: кар’єром, хвостосховищем Південного гірничо-збагачувального комбінату, проваллям.
А через тиждень з’явилася стаття, де на першому розвороті було написано «Даешь Индустриальный туризм». Тоді, у вересні 2008 року, фактично вперше в публікації криворізьких медіа чітко прозвучав цей термін.
У 2008 році краєзнавці склали програму розвитку туризму Кривого Рогу як наукову роботу й показали в міськраді. На той момент документ був іще недосконалим, але й у міськраді туризм не вважався важливою галуззю розвитку міста.
Пройшов певний час. У 2011 році вперше в Україні дисертацію з індустріального туризму захистила тодішня асистент кафедри фізичної географії та геології педуніверситету Вікторія Пацюк. З’являлось усе більше наукових праць, і в жовтні 2011 року провели ще одну наукову конференцію.

Міст Белелюбського через річку Інгулець. Фото Анатолія Новака

«Була поставлена задача зробити Кривий Ріг містом в’їзного туризму»

У 2010 році в Україну зайшов проєкт Федерації канадських муніципалітетів «Місцевий економічний розвиток міст України» (МЕРМ). Він мав на меті покращити можливості економічного зростання та розвитку в 13 містах Львівської та Дніпропетровської областей, зокрема й у Кривому Розі.
«Після того, як канадці сказали, що Кривому Рогу бажано диверсифікувати економіку, зокрема за рахунок розвитку індустріального туризму, у міськвиконкомі усвідомили, що таки туризм цікавий і його треба розвивати», — розповідає доцент кафедри туризму та економіки педуніверситету Вікторія Пацюк.
1 серпня 2012 року створили комунальне підприємство «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» Криворізької міської ради (ІРМ). Далі запропонували науковцям кафедри фізичної географії та геології педуніверситету виступити з доповіддю щодо потенціалу індустріальної спадщини.
«Ми просто повернулись до програми 2008 року, і десь 70% увійшло в нову стратегію. Знали чітко, як долучити працюючі підприємства, і володіли повною на той момент інформацією про індустріальну спадщину, а Європа — це в основному туризм індустріальної спадщини», — розповідає Володимир Казаков.

Затоплений кар’єр Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату. Фото Анатолія Новака
1 березня 2013 року при ІРМ офіційно стартувала робота відділу розвитку промислового туризму.
У процесі співпраці Управління економіки Криворізької міської ради, представників ІРМ і фахівців педуніверситету розробили «Програму розвитку промислового туризму в місті Кривому Розі на 2013–2015 роки».
Ці напрацювання стали основою «Програми розвитку промислового туризму в місті Кривому Розі на 2016–2020 роки», яку згодом пролонгували до 2024 року.
«У листопаді 2013 року до Кривого Рогу навіть приїжджала делегація із Криму — переймати досвід індустріального туризму. Аби в період низького сезону не простоювала готельна база, вони дізнавалися, як залучати туристів промисловими цікавинками. На превеликий жаль, через 4 місяці ситуація в Криму дуже стрімко змінилася», — розповіла Вікторія Пацюк.
У 2014 році Росія анексувала Крим.
Починаючи з 2015 року, до Кривого Рогу запрошували туроператорів, які оцінили місто привабливим для іноземних туристів. Особливо цікавили спуски в шахту й відвідування кар’єра.

Комплекс провальних вирв на території шахти «Козацька». Фото Анатолія Новака
Із 2016 року Кривий Ріг почав брати участь у різноманітних всеукраїнських і міжнародних виставках. Представляли його в польських містах Забже, Вроцлаві, китайському Шанхаї.
Була поставлена задача вивести Кривий Ріг на міжнародний рівень інформаційним позиціонуванням — зробити його містом в’їзного туризму. 6 криворізьких об’єктів у 2019 році попали на мапу індустріального туризму Європи:

• 2 кар’єри — Інгулецького та Південного ГЗК;
• музей «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
• 2 технічні скансени — Північного ГЗК та Новокриворізького ГЗК;
• коксохімічне виробництво.

Кар’єр Південного гірничо-збагачувального комбінату. Фото Анатолія Новака
Потім у Кривому Розі стали організовувати фестивалі, пов’язані з Днем туризму, а також із Днем гіда. У 2017 році вперше провели фестиваль «Ніч індустріальної культури», який потім трансформувався в Industrial Fest. 2018 року відбувся фестиваль «Ярмарок професій».
В основному розвиток туризму в місті відбувався через ІРМ та Управління економіки виконкому міськради. Вони проводили зустрічі з генеральними директорами підприємств. 2017 року вже був підписаний меморандум про співпрацю та просування індустріального туризму на підприємствах.
Саме кафедра фізичної географії та геології педуніверситету готувала екскурсоводів, розробляла цікаві туристичні маршрути тощо. Так, у 2015, 2018 та 2020 роках для всіх охочих при кафедрі відкрили курси гідів. Близько 20 людей розробили нові екскурсійні маршрути, зараз у Кривому Розі їх більше 60.

Відвал порожньої породи, під яким приховано дві великі провальні воронки. Фото Анатолія Новака
Із 2015 року перші туристи почали приїжджати на екскурсії промисловими об’єктами. У 2018–2019 роках привозили вже по 1–2 групи за вікенд. Тому потрібні були гіди й загальна туристична інфраструктура.
У всеукраїнських туристичних журналах, таких як «Міжнародний туризм», «Український туризм», почали публікувати статті про Кривий Ріг. Випускали промопродукцію, брелоки, магніти, чашки із символікою Кривого Рогу. Геологи шліфували вироби з криворізьких мінералів. Художники почали робити пленери на індустріальних ландшафтах.

Колишній залізничний міст через балку Північну Червону. Фото Едуарда Дворчука
2013–2020 роки були піковими в розвитку туризму Кривого Рогу. Але пандемія COVID-19, а потім і повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинили просадку.
Деякі гіди проводять екскурсії й сьогодні. Інформацію про них можна дізнаватися на сторінці «Кривий Ріг туристичний» у фейсбуці.
«Війна закінчиться та буде сплеск. Нам продовжують писати люди, Кривий Ріг цікавий. Але поки що убезпечити туристів під час повітряних тривог ми не можемо», — зазначив Володимир Казаков.
Глобальна історія розвитку індустріального туризму Кривого Рогу включає багато індивідуальних історій, зокрема й історій криворіжців Едуарда Дворчука та Анатолія Урбана Новака.

Сплави на байдарках як абсолютно унікальний для Кривого Рогу напрям

Едуард Дворчук
У 2007 році Едуард Дворчук вступив на навчання до педуніверситету, де на той час кафедра фізичної географії та геології вже проводила дослідження індустріальної спадщини. Едуард став активним учасником наукової групи і до завершення навчання у 2017 році не пропустив майже жодної експедиції.
«У нас справді багата індустріальна спадщина. Її потрібно було пройти, описати, сфотографувати, оцінити потенціал. Усе складалося в одну скарбничку, і в кінцевому підсумку перетворилося на справжню справу», — розповідає Едуард Дворчук.
«Ми жили всі роки й не замислювалися: яке наше місто, яка у нас специфіка, чому воно таким вийшло, яке його минуле. З’явилася можливість пізнати унікальність рідного регіону і показати його гостям», — додає Едуард Дворчук.
Йому як учаснику команди дослідників у 2013 році стало очевидним — це буде величезний проєкт. Треба було включатися в дослідження на повну, тобто ставати екскурсоводом.

Сланцеві скелі. Фото Едуарда Дворчука
Тоді все розпочалося з автобусних екскурсій, і Едуард був одним із перших, хто проводив їх для туристів. Потім поступово почали з’являтися пішохідні екскурсії. Восени 2013 року прийшла ідея показувати індустріальну спадщину ще й на велосипедах. Разом з однодумцями Кирилом Тохтамишем і Віктором Новаком запустили пробні екскурсії. Зрозуміли — людям це дуже подобається.
Уже в травні 2014 року провели перший масовий екскурсійний заїзд для понад 50 людей. Це стало офіційним відкриттям індустріальних велоекскурсій.
«Тоді ми стартували від залізничної станції Рокувата і поїхали територією колишнього рудника Рози Люксембург. Маршрут називався “Криворізька зона відчуження”. Дивилися на грандіозні провальні воронки, стару шахту, виробки породи. Пізніше там будували декорації фільму “Червоний” і відбувалися основні зйомки», — поділився Едуард.

Фільм Червоний. Джерело: tvoemisto.tv
Велосипедними екскурсіями займалися 3 організації, які представляли Едуард Дворчук, Кирило Тохтамиш і Денис Дубов. За 4 роки — з 2014 по 2017 — вони розробили безліч маршрутів. На кожній екскурсії був аншлаг. У наймасовішій взяли участь понад 70 людей.
«Це був прямо великий рух. Об’їздили з півночі на південь усі промислові зони. Відвідували кар’єри, відвали, провальні зони, старі шахти. Загалом, усю нашу індустріальну спадщину», — додав краєзнавець.

Глеюватський кар’єр. Фото Анатолія Новака
Паралельно з цим із 2015 року Едуард почав організовувати сплави на байдарках, що було новим, абсолютно унікальним для Кривого Рогу напрямом.
«У нас же був стереотип: наші річки брудні, не пристосовані для активного відпочинку, в Кривому Розі не можна сплавлятися. Виходить, ми зруйнували його. По-новому подивилися на, здавалося б, звичні речі. Виявилося, що річка Інгулець чиста, прозора, промивається все літо, обабіч її — мальовничі береги. І на промислову спадщину можна споглядати з нового ракурсу», — пояснив Едуард Дворчук.
Так з’явився перший маршрут під назвою «Індустріальний». Туристи дивилися з води на найцікавішу промислову зону, техногенні грандіозні ландшафти.
Стартували з парку Мершавцева, через Гданцівку запливали на Чорногорку. Далі були міст Белелюбського, Бурщицький відвал, кар’єр НкГЗК, рукотворний канал, промислові мости. Потім — ПівдГЗК з трьома бурхливими річковими порогами, які були родзинкою сплаву.

Долина річки Інгулець, частково в рукотворному каналі. Фото Анатолія Новака
Був ще один сплав з елементами індустріальної історії — від Карачунівського водоспаду до парку Мершавцева. Там туристи в місці колишнього злиття річок Саксагані та Інгульця дізнавалися історію перетворення русла Саксагані, про знищення місця злиття через відкриття рудників.

«Кривий Ріг і кар’єри для приїжджих — це як паралелі»

Анатолій Новак
Криворіжець Анатолій Урбан Новак почав досліджувати Кривий Ріг у 2011 році, коли навчався в Металургійній академії. З кожним днем знаходив в інтернеті все більше інформації та фотографій про Кривий Ріг. Оскільки смартфону ще не було, запам’ятовував маршрут і велосипедом їздив його вивчати.
Влітку 2011 року він уже намагався проводити екскурсії, дослідивши свій перший маршрут: від НкГЗК, через закинуту шахту «Валявка-Південну», через старий підвісний міст над річкою, який зараз зруйнований.
Із 2017 року почав займатися екскурсіями промислового екстремального напряму — відвалами, кар’єрами, провальними воронками. З напарником Миколою Єрошкіним вони зайняли саме цю нішу та за 3 роки провели понад 50 екскурсій. До них приїжджали люди з інших міст, які дізнавалися про екскурсії «сарафанним радіо». Був навіть один турист із Австрії, якого найбільше вразив затоплений кар’єр на Зарічному, де не видно дна.

Колишній Жовтневий гранітний кар’єр біля мікрорайону Зарічний. Фото Анатолія Новака
«Кривий Ріг і кар’єри для приїжджих — це як паралелі. Вони їдуть сюди заради них, бо місто в першу чергу славиться саме індустріальними техногенними ландшафтами», — розповідає Анатолій.
«У 2016 році ми з друзями спустилися в бездонну провальну воронку “Гніздо дракона”. Там темно і не видно дна, бо вона під нахилом. Після цього Володимир Казаков запропонував зустрітися, а далі — проводити екскурсії», — додав Анатолій.
Також Анатолій відтворює промислові краєвиди міста з дахів, висотних споруд, робить нічні знімки. З початком повномасштабного вторгнення Росії він перестав водити екскурсії, але має бажання це продовжувати після перемоги України.

Провальна воронка «Гніздо Дракона» завглибшки більше 220 метрів. Фото Анатолія Новака
Який промисловий об’єкт Кривого Рогу ви б хотіли відвідати й дізнатись його історію? Пишіть у коментарях.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «Першого Криворізького» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.