Історія криворізького «зеленого містечка»

Історія криворізького «зеленого містечка»

На території сучасного Соцміста у Кривому Розі у 1950-х роках знаходилось так зване «зелене містечко» — робітниче поселення заводу «Криворіжсталь»

Криворізьке «зелене містечко» існувало у 1950-х роках на Соцмісті і було робітничим поселенням металургійного заводу «Криворіжсталь». Тут проживало близько десяти тисяч криворіжців і криворожанок, які працювали на заводі поруч і жили тут сім'ями. 

Умови проживання були доволі суворими: до «містечка» так і не провели каналізацію й водопровід, тож мешканці мусили набирати воду у колонках. Мешканці відверто скаржились на місцеві комунальні служби через відсутність комфортних умов для родин працівників і працівниць заводу. 

Школа №19

У «зеленому містечку» працював лише один продовольчий магазин. Щоб мешканець міг купити собі щось із продуктів, треба було вистояти багатогодинну чергу. Дозвілля місцеві могли провести у невеликому клубі, бібліотеки чи інших культурних закладів тут не було.

Натомість у «зеленому містечку» працювала школа №19, яку побудували ще у довоєнні часи. Під  час війни поруч з «містечком» знаходився табір для військовополонених,  після війни на основі табору побудували виправну колонію №80.

Школа №19

До середини 1960-х років побутові умови для мешканців трохи покращили. Орім школи, там запрацювали два дитячих садочки і ще кілька магазинів. У 1973 році активно будувалась доменна піч №9 металургійного заводу, тож мешканців «зеленого містечка» вирішили переселити на територію сучасного Саксаганського району. «Зелене містечко» знесли. 

Головний корпус колишньої Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи. Зелене містечко, 1960-ті роки. Знищене на початку 1970-х років при будівництві Доменної печі №9 Криворізького металургійного заводу.

У матеріалі використані фото з фейсбук-групи «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Середня школа номер 34 і стадіон Гірник, кінець 1950-х, початок 1960-х років

Станція Червона, 1957 рік

Розбудова Первомайки, 1954 рік

Нові дитячі ясла в Соцмісті, 1936-й рік

Місто Терни, 1950-ті роки

Відео на тему

«До жнив готові», 1951 рік

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Парк імені Богдана Хмельницького СТАРІ ФОТО І КІНОХРОНІКА

Що таке Соцмісто у Кривому Розі

Шахта «Нова» (Криворізький залізорудний басейн), 1951 рік

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Від Новинки до Соцміста

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Криворізький період в житті професора біології Світлани Клименко (Шайдарової)

Світлана Клименко — видатна українська науковиця, селекціонерка та інтродукторка плодових культур, чий внесок у розвиток ботанічної науки має міжнародне визнання. Її життєвий шлях тісно пов’язаний із Кривим Рогом, де минули дитячі роки та розпочалося формування любові до природи, що згодом переросло у справу всього життя. Авторка статті: Вікторія Тротнер

Які "зеки" відбудовували Кривий Ріг

«Зеки» - з російської «заключенные», люди, яких було засуджено й ув’язнено за ті чи інші провини, злочини. Міф про «зеків» зручний, ним легко пояснюється і явище криворізьких «бігунів» у 1990-х, і сумнівна всеукраїнська «першість» за кількістю наркозалежних, і загалом складна криміногенна ситуація в місті.

Скіф із Широкого (до 150-річчя з дня народження В. О. Біднова)

Василь Біднов (1874–1935) — уродженець містечка Широке на Криворіжжі, видатний український історик, дослідник Запорозької Січі, історик церкви, педагог і громадський діяч. Упродовж життя він присвятив себе вивченню української історії, розвитку національної освіти та діяльності «Просвіти», став професором Кам'янець-Подільського державного українського університету й Українського вільного університету в Празі. Наукова спадщина Василя Біднова зробила вагомий внесок у дослідження історії українського козацтва, православної церкви та національного відродження, а його праці й сьогодні залишаються важливим джерелом для української історичної науки. Автор статті: Андрій Чубенко