Історія криворізького «зеленого містечка»

Історія криворізького «зеленого містечка»

На території сучасного Соцміста у Кривому Розі у 1950-х роках знаходилось так зване «зелене містечко» — робітниче поселення заводу «Криворіжсталь»

Криворізьке «зелене містечко» існувало у 1950-х роках на Соцмісті і було робітничим поселенням металургійного заводу «Криворіжсталь». Тут проживало близько десяти тисяч криворіжців і криворожанок, які працювали на заводі поруч і жили тут сім'ями. 

Умови проживання були доволі суворими: до «містечка» так і не провели каналізацію й водопровід, тож мешканці мусили набирати воду у колонках. Мешканці відверто скаржились на місцеві комунальні служби через відсутність комфортних умов для родин працівників і працівниць заводу. 

Школа №19

У «зеленому містечку» працював лише один продовольчий магазин. Щоб мешканець міг купити собі щось із продуктів, треба було вистояти багатогодинну чергу. Дозвілля місцеві могли провести у невеликому клубі, бібліотеки чи інших культурних закладів тут не було.

Натомість у «зеленому містечку» працювала школа №19, яку побудували ще у довоєнні часи. Під  час війни поруч з «містечком» знаходився табір для військовополонених,  після війни на основі табору побудували виправну колонію №80.

Школа №19

До середини 1960-х років побутові умови для мешканців трохи покращили. Орім школи, там запрацювали два дитячих садочки і ще кілька магазинів. У 1973 році активно будувалась доменна піч №9 металургійного заводу, тож мешканців «зеленого містечка» вирішили переселити на територію сучасного Саксаганського району. «Зелене містечко» знесли. 

Головний корпус колишньої Ямчицької нижчої сільськогосподарської школи. Зелене містечко, 1960-ті роки. Знищене на початку 1970-х років при будівництві Доменної печі №9 Криворізького металургійного заводу.

У матеріалі використані фото з фейсбук-групи «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Соцмісто. Біля будинку №24 на проспекті Металургів

Шахта «Саксагань», 1950-ті роки

Рудник імені Кагановича, 1950-ті роки

Соцмісто. Проспект Металургів, 12

Веселі Терни. 1950-60-ті роки

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Парк імені Богдана Хмельницького СТАРІ ФОТО І КІНОХРОНІКА

Як змінилась будівля Криворізької міської ради

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Соцмісто | Випуск 2 СТАРІ ФОТО

Кривий Ріг: місто-катастрофа. Соцмісто, метротрам, кар'єри, провали шахти Гвардійська

Краус. Там, де починається політ

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Театр Шевченка у післявоєнні роки

Які вистави дивилися у зруйнованому німцями місті та як відбудовували театр

Моряк, мандрівник і садовод: історія Федора Мершавцева

Федір Матвійович Мершавцев — дворянин, капітан-лейтенант імператорського морського флоту, учасник Кримської війни. У Кривому Розі на честь Федора Мершавцева назвали парк, який до декомунізації називався парком Правди. 

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.