Все життя людина намагається визначити, ким вона є. Самоідентифікація, особливо для українців наразі є дуже актуальним процесом. Для того, аби розуміти – ким ти є, потрібна знати свою історію. Що було перед тобою? В цьому процесі неодмінно нам допомагає саме культурна спадщина. У цій статті ми будемо зосереджуватись на нематеріальній культурній спадщині, а саме на техніках вишивання, які побутували у Криворізькому регіоні протягом історії.
Вишиванка – одяг, який був розповсюджений по всій Україні, проте в кожній області побутували свої особливі звичаї та техніки вишивки. У XVI столітті сучасну територію Криворіжжя почали заселяти козаки, найчастіше вони будували свої зимівники при злитті річок Інгулець та Саксагань. Приклади вишивок, які ймовірно були актуальним під час цієї доби, бачимо у брошурі «Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини. Вирізування й настилування». Авторкою брошури є етнографиня, письменниця, перекладачка Ольга Косач-Кривинюк, яка з 1910 року працювала земською патронажною лікаркою для дітей-сиріт у Кам'янці біля Катеринослава, також займалась активною громадською діяльністю, та популяризувала мистецтво вишивання. Тоді вона відкрила ткацьку майстерню й організувала гурток вишивання. Захоплення вишивкою Ольга перейняла у своєї матері — Ольги Петрівни Косач. Змалку Ольгу, завдяки старанням матері, оточував український народний одяг, вишиванки. Зростання в такій атмосфері допомогло і надихнуло продовжити справу мами. Ольга Косач-Кривинюк у своїй збірці подала узори Київщини, Полтавщини та Катеринославщини через те, що саме на цих територіях розташовувались козацькі Січі.
Електронна бібліотека "Культура України"
Оксана Тижненко, власниця етносадиби та вишивальниця родом з Дніпра у своєму інтерв’ю для «Суспільне новини» розповідає про те, що в ці часи відбувається своєрідний культурний симбіоз. Дружини козаків були з різних регіонів України, проте осідати могли вже зі своїм чоловіком на наших теренах. Вони продовжували вишивати так, як їх навчили в дитинстві на малій батьківщині, та ділились між собою різними техніками.
У 1904-1905 році за ініціативою історика Дмитро Яворницького етнограф Василь Бабенко провів дослідження на території Катеринославської губернії (сучасна територія Дніпропетровської області). Він відзначив, що населення Верхньодніпровського повіту, в який входив Кривий Ріг, частково або навіть повністю зберегло національні елементи в одязі. Він зробив опис як чоловічого, так і жіночого одягу. Для чоловіків притаманними були широкі штані з домашнього полотна, з такого ж полотна робили і сорочки з широкими рукавами. Жінки ж носили сорочки з вишивкою, поверх них плахти, спідниці або навіть корсети. Цікавим також є те, що Бабенко додає про взуття. Серед населення були поширені черевички червоного, зеленого або жовтого кольору. Варіації таких черевичків можна в наш час побачити на сцені у танцівників народних колективів.
Фото з онлайн порталу “Дніпро культура”
Техніка вишивання хрестиком не була поширена в Україні загалом до ХІХ століття. Пані Лариса Кравченко, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, вишивальниця, в минулому працівниця Криворізького історико-краєзнавчого музею поділилась у коментарі нашому виданню цікавою історією поширення цієї техніки. Саме вишивка хрестиком почала зароджуватись в Україні у ХІХ столітті, коли на наших теренах з’явилась парфумерна фірма «Брокар і К». Власником фабрики, яка випускала дешеве мило і парфумерію, був московський купець Генріх Брокар, за походженням француз. Для збільшення продажу мила на фабриці друкували на обгортках своїх товарів різні варіанти візерунків з троянд і інших квітів та рослин, які були зразками вишивки хрестиком. «Народне» мило з такою обгорткою коштувало 1 копійку, тому воно було доступне для всіх верств населення. Так картинки зі зразками вишивки хрестиком швидко поширилися по Російській імперії, а також і по українських селах. У народі стали називати вишивку такого виду «брокарською» або «мильною». Варто зазначити, що ці візерунки не мали відношення до традиційної української вишивки, проте, швидко влились в народний одяг.
Українці в цій місцевості тоді носили сорочку з домотканого грубого полотна з широкими й просторими рукавами, яка вбиралась у штани. Комір такої сорочки прикрашався вишивкою, груди на «пазусі», рукави на плечах і на відворотах рукавів теж були вишитими. Хлопці носили сорочки з повністю вишитими грудьми. Також, Бабенко звернув увагу саме на орнаменти, якими прикрашались сорочки: «Вишивка на сорочках буває вельми різна – «хрестиками», квітками або «лиштвою» (така техніка використовується для вишивки узорів з підрахунку ниток тканини). Тонкі сорочки одягаються так, щоб мережка була видна з-під верхньої спідниці».
Старша наукова співробітниця історичного музею Яворницького Маргарита Підосинова теж досліджувала вишивку Катеринославщини, й відзначила у своїй статті Народна вишивка Катеринославщини в зібранні Д.І. Яворницького, що «орнаменти здебільшого геометричні. Таку майстерність і дизайнерський хист можливо отримати тільки завдяки багатолітньому досвіду та безперервній роботі, навички якої передаються від покоління до покоління».
Вже в 1930-ті роки на фото Павла Хадака, відомого у Кривому Розі майстра фотографії, яке було зроблено в Кривому Розі, можемо побачити притаманний нашому регіону стиль.
Читайте також: Як у Кривому Розі жив та працював фотограф Пінхас Хадак
На молодому парубку вишита сорочка, яка вже адаптована до міського життя. Якщо придивитись ближче, саме такі геометричні орнаменти є дуже подібними на вишивку, яку збирала й Ольга Косач Кривнюк. Схожі рисунки є також на святковій чоловічій сорочці початку XX століття з села Кам’янське.
Фото з музею історії міста Кам’янське
У сімейному колі, 1930-ті роки, Павло Йосипович Хадак (правіше) Фото Криворізька старовина
Саме на Дніпропетровщині у вишивці популярними були саме червоний й чорні кольори. Треба зазначити, що сорочки, які збереглись до наших днів і перебувають в музеях, були розраховані на носіння у свята та визначні події. Побутовий же одяг також мав вишивку, але скромнішу. Окрім геометричних орнаментів саме в нашому регіоні також були поширені рисунки квітами або листвою. Про це свідчать вишиванки, які вже під час повномасштабного вторгнення були врятовані з міста Нікополь вчителькою української мови та літератури Февронією Лебідь — повідомляє Суспільне Дніпро. На одній з них ми бачимо на рукавах червоно-чорний квітковий орнамент, на іншій же в таких самих кольорах переважає геометрична вишивка.
Вишиванці не менше ста років. Фото: Суспільне Дніпро
Для того, аби ще краще зрозуміти традиційну вишивку нашого регіону, перейдемо до конкретних прикладів з Криворізького краєзнавчого музею, аби прослідкувати їх схожість. Описами та фотографіями цих сорочок з нами поділилась пані Лариса Кравченко.
Вишиванка притаманна Криворіжжю. Фото з Криворізького історико-краєзнавчого музею (надала Лариса Кравченко)
Сорочка коротка з фабричного льону. Вишита косим хрестиком червоною та чорною заполоччю (бавовняними нитками), розташована по низу уставки широкою смугою у вигляді безконечника з великими та дрібними червоними квітами і чорними листочками. Рослинний орнамент з двох сторін облямований вузенькими смужками. На рукавах окремо один від одного виконані по 6 квіткових букетиків, які є фрагментами узору на плічках з дрібними квітками. Між ними - по 4 троянди та по 2 обереги — у вигляді восьмипелюсткових зірок з червоними та чорними пелюстками, в середині яких - по чотири невеликих хрести. На чохлах — широкі смуги трояндового безконечника. Горловина оброблена вузенькою смужкою тканини з рядочком чорних хрестиків. Сорочка дівоча, можливо весільна. Спочатку сорочка була додільна, нижня частина її вірогідно була зношена і відрізана. Зріз застрочений на машинці. Типова для Дніпровщини. Цю сорочку музею передала Кращенко М.І., жителька села Ордо — Василівки, Софіївського району на Дніпропетровщині, під час музейної експедиції в 1967 році.
Фото з Криворізького історико-краєзнавчого музею (надала Лариса Кравченко)
Ще одна сорочка, яка зберігається наразі в музеї зроблена з бавовни. Розріз пазухи оздоблений планкою, вишитою хрестиком геометризованим рослинним орнаментом червоними та чорними нитками. Для вишивки використані друковані рослинні візерунки (брокарівські). На уставках вишиті безконечники з троянд, а по верху рукавів по три окремих букети з великих троянд, пуп'янків та листочків. У задній частині між букетами уздовж рукавів виконані вузенькі смужки також трояндових безконечників. На узорах переважає чорний колір. Ця сорочка також типова для Дніпровщини. Шила і вишивала Петренко Єфросинія Іванівна, (1898-1972 роки життя), село Вільне Криворізького району. Пошита в дівоцтві, одягала на свята до клубу, пізніше - для виступів самодіяльності.
Фото з Криворізького історико-краєзнавчого музею (надала Лариса Кравченко)
Ще одна сорочка, вже 30-тих років ХХ століття. На ній бачимо геометричні та геометризовані рослинні візерунки, виконані швами: косий хрестик, коса лічильна гладь та штапівка. Лямівка на плічках, пазуха та по горловині рослинні безконечники, на чохлах широкий геометричний орнамент. По всій площині рукавів вишивка хрестиком у вигляді різноманітних восьмигранних зірок, «на уставці» восьмигранні розетки з квіточок та гілочок. Через зоряні візерунки на рукавах сорочку можна назвати «Зоряна» символ всесвіту, нескінченності життя, який виконує функцію оберегу. Мотиви з прадавніх часів і характерні для Східної України. Сорочка вишита B селі П'ятихатки на Дніпропетровщині Васильченко Л.М. ще дівчиною «на щастя», готуючись до весілля. В 30- ті рр. вийшла заміж та переїхала до Кривого Рогу на новобудови. У своїй весільній сорочці вийшла заміж, потому одягала її на свята.
На жаль, колекція музею не є надто великою. Нам все ще мало відомо про народну українську вишивку, і на це є свої причини. Скасування козацьких січей, розкуркулення, голодомори, знищення будь-чого українського і переписування історії – всі ці процеси, які впроваджувались руками нашого, на жаль, сусіда є причиною того, як мало ми знаємо зараз про себе. Нашу ідентичність, яка проявляється в таких ремеслах як вишивка, століттями намагались переписати й знищити. Нашою задачею наразі є не допустити цього зараз, і передати наступним поколінням те, що маємо. Мусимо досліджувати народні традиції, і зберігати їх.
А які традиції вишивання є у вашій сім’ї? Поділіться у коментарях!
Оновлено 29.05.2024
Матеріал написано у межах проєкту, який покликаний підтримати ініціативу молодих авторів та авторок вивчати історію Кривого Рогу та його околиць. Редакція закликає читачів та читачок приєднуватись до обговорення викладених у матеріалах відомостей та доповнювати їх, щоб разом відновлювати історичні факти, які були недостатньо оприявнені до сьогодні.
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити