Геолог, фотограф й інтелігент: Едуард Фукс

Геолог, фотограф й інтелігент: Едуард Фукс

Едуард Фукс за своє життя був декілька разів репресований і зрештою помер від протестного голодування. Саме він одним із перших описав масштаби залягання руди під Кривим Рогом, був автором геологічної карти Криворізького басейну.

Фукс вперше підрахував запаси кварцитів на Криворіжжі. Під час декомунізації на його честь назвали одну із вулиць Кривого Рогу, а до здобуття незалежності радянська влада ретельно приховувала його ім’я і науковий доробок.

У квітня 1872 року у селі Копаткевичі Мозірського повіту Мінської губернії (тоді - Російська імперія, зараз - Білорусь) у родині зросійщеніх німців народився Едуард Фукс. Пізніше у нього з'явилися сестра і п'ятеро братів. Незабаром родина переїхала в Україну до Ахтірського повіту Харківської губернії, де батько Едуарда став працювати у місцевого поміщіка. Григорій Гусейнов писав, що він зростав у родині церковних діячів. При радянській владі Фуксу прийшлося приховувати цей факт.

Едуард Фукс закінчив реальне училище у Санкт-Петербурзі (заклад середньої освіти, де основна увага приділялася вивченню математичних і натуралістичних (природознавчих) наук - авт.). 

У науковій статті “Нові факти з історії родини Едуарда Фукса” В. Тротнер опублікувала оцінки Фукса на час закінчення училища:

хімія – 4, фізика – 4, математика – 3, алгебра – 4, геометрія – 4, тригонометрія – 3, малювання – 4, російська мова – 4, німецька мова – 4, географія – 3, історія – 4, природнича історія - 4, нарисна геометрія - 4. Оцінка 5 балів з предмету «Закон Божий» свідчить про належне релігійне виховання в родині, у якій дід був священиком”.

З 1880 до 1893 року Едуард був студентом факультету геології гірничого інституту Санкт-Петербурга. Коли він навчався на третьому курсі, помер його батько. Едуарду прийшлося закінчити навчання і влаштуватися на роботу, щоб допомогти матері прогодувати родину. Він працював геологом і гірничим інженером на Донбасі. Згодом йому запропонували геологічні пошукові роботи в Бердянському повіті біля Мелітополя. Менше ніж за три роки під керівництвом Едуарда Фукса здійснили проходку двох шахт із закладами близько двохсот шурфів (у гірничій справі шурфи використовуються для розвідки корисних копалин, вентиляції, водовідливу, транспортування матеріалів, спуску і підйому людей, вивчення несучої або фільтраційної здатності порід - авт.).

У 1897 році керівництво Новоросійського Товариства призначило Фукса завідувачем розвідками в Криворізькому повіті, де тоді вже видобували залізну руду. Так 25-річний геолог переїхав до Кривого Рогу.

У Кривому Розі Едуард Фукс спочатку жив у казенній квартирі неподалік від казарм Новоросійського Товариства (район нинішньої шахти Фрунзе). У Кривому Розі з 1897 року Едуард Фукс займався геологічними дослідженнями, консультував геологів і гірників, співпрацював з Петербурзьким гірничим інститутом. 

Невдовзі він одружився із Мотроною Воленко, і у них народилося двоє дітей – Зоя (у 1901 році) і Вадим (у 1906 році). На початку 30-х років родина переїхала на Жовтневе робітниче селище в будинок №47 вулиці Коцюбинського (сучасна вулиця Шконди, 97, Покровський район Кривого Рогу). 

З перших днів в Кривому Розі він почав вести статистику розвитку залізорудного басейну. У 1904 році став дійсним членом Імператорського мінералогічного товариства. У 1910 році Фукс склав карту Криворізького басейну. Оскільки Фукса репресували, то його авторство заперечували і навіть не згадували ім’я.

У 1905 році Едуард Фукс ініціював створення Технічного товариства інженерно-технічних працівників Криворізького басейну, головна контора Товариства розташовувалася на руднику Олександрівський (за радянських часів – рудник імені Рози Люксембург, сьогодні – шахта «Гвардійська»). 

У цей час він заочно знайомиться з Миколою Світальським, одним зі співробітників гірничого департаменту, який пізніше теж переїде у Кривий Ріг.

У 1910 році працював у складі урядової комісії, яка визначала запаси руди у Криворізькому басейні.

З 1906 до 1918 року Едуард Фукс був керівником рудника «Новоросійський» (за радянських часів рудник імені Фрунзе), збирав дані та складав статистичні таблиці. 

У 1917 році відбулася революція і зміна влади з імперської та більшовицьку. У роки громадянської війни Фукс врятував від знищення матеріали з геології і розвідки окремих ділянок Криворіжжя. У квітні 1920 року став завідувати геологічним відділом і підвідділом бурого вугілля, геологічними відділами всіх рудників Криворізького району.

Восени 1921 року після тривалої перерви знову розпочинається видобуток залізної руди. У цей час Фукс продовжує займатися геологією і починає читати лекції з геологічних дисциплін у Криворізькому вечірньому робочому технікумі, на базі якого створено сучасний КНУ.

Серед перших випускників технікума був син Фукса Вадим, який теж став займатися геологією.

У листопаді 1922 році у Кривому Розі в день річниці Жовтневої революції, Едуард Фукс отримав звання «Герой праці». З 1922 року він завідував геологорозвідувальним бюро «Південного рудного тресту» (ПРТ), філія якого розташована у Кривому Розі.

У 1924 році Едуард Фукс разом із колегами вперше підрахував запаси кварцитів на Криворіжжі. В одній із доповідей тих років він стверджував: «Під всім Кривим Рогом може бути руда. Глибина її залягання надзвичайно велика, але коли-небудь вона буде розроблятися». У 1929 році Едуард Фукс став завідувачем геологорозвідувального бюро рудника імені Жовтневої революції, а в 1930 році очолив геологічну організацію «Геолтрест» (Криворізька філія).

Тим часом в Україні почалися репресії проти «ворогів народу» і так званих “врєдітєлєй”. Тоді сфабрикували справу «Промпартії», спрямовану на знищення наукової еліти. Заарештували 60 осіб, одним із головних «врєдітєлєй» був визнаний Едуард Фукс.

15 грудня 1930 року заарештували. Через 4 місяці, у квітні 1931 року, трійка суддів при Колегії Генеральної Прокуратури України засудила Едуарда Фукса на 10 років концтаборів.

У той же час у Кривий Ріг надійшов наказ про необхідність терміново скласти план ділянки під будівництво металургійного заводу, але фахівця такого рівня у місті не знайшлося. Таким чином Едуарда Фукса щодня під конвоєм привозили на дослідження ділянки, а після повертали у тюремну камеру.

1 серпня 1931 року Фукса звільнили від засудження за клопотанням майбутнього директора металургійного заводу Якова Вєсніка. Після цього Фукс продовжив свої геологічні дослідження, його не усунули від викладання в КГРІ (зараз - Криворізький Національний Університет), але і не призначили завідувачем нової кафедри геології інституту, - натомість прислали аспіранта із тодішнього Дніпропетровська.

Прізвище Фукса прибрали з його монографії 1932 року, його не згадано як автора геологічної карти Криворізького басейну.

Тим часом прийшов 1937 рік, радянська влада за різними оцінками репресувала півтора мільйона людей. Тоді масово знищували інтелігенцію, і вже відомого на той час геолога Фукса знову арештували. Зробили це досить підло – викликали у місцеве управління Головної Прокуратури як свідка певної події, але взяли під варту, брехливо звинувативши у непролетарському походженні, згадали його німецьке походження, зв’язки з іншими вченими і фахівцями (наприклад, Миколою Світальським, якого теж репресували), сфабрикували справу «організації» у 1930 році контрреволюційного центру на Криворіжжі.

Допити Фукс вважав недостойними, він просто мовчав, а пізніше оголосив голодування. У стані крайнього виснаження Едуарда Фукса перевели у 3 міську лікарню, що на вулиці Пушкіна, поруч із корпусом університета, де він викладав. Його утримували в окремій камері з ґратами на вікні та охороняли. Примусове голодування не допомогло, 2 квітня 1938 року Едуард Фукс помер.

Родині Фукса не повідомили про смерть. Досі невідомо, де він був похований. У серпні 1939 року його дружині у прокуратурі віддали документи, які забрали при арешті. 

У будинку на вулиці Коцюбинського (сучасна вулиця Шконди) продовжували жити дружина Фукса Мотрона (померла у 1966 році), дочка Зоя (померла у 1976 році), син Вадим був начальником кар’єра, мав двох синів, помер рано. Онука Фукса Кірієна жила в цьому будинку до 1977 року і поїхала з Кривого Рогу у 1979 році.

За багато років захоплення фотографією Едуард Фукс залишив після себе до трьох тисяч знімків, які зберігалися в трьох ящиках на горищі будинку до 1977 року . Після продажу будинку нові власники винесли ящики на звалище. Онука Едуарда Фукса, від’їжджаючи з Кривого Рогу, передала в музей історії Криворізького гірничого інституту (зараз - КНУ) документи, фотографії, листи із сімейного архіву, особисті речі свого діда: окуляри, полотняну сумку, в яку він збирав зразки гірських порід і руд, а також фотокамеру. 

У 1957 році оголосили про відсутність складу злочину Едуарда Фукса. Через 51 рік після смерті криворізького геолога його остаточно реабілітували, це був 1989 рік.

У 2016 році в рамках кампанії з декомунізації у Кривому Розі на честь Едуарда Фукса перейменована вулиця Тухачевського в Покровському районі. Зараз на цій вулиці знаходяться школи №52 і №86, відділення Нової Пошти №6, банк “Пумб”, ПриватБанк.

 

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Контора Галковських

Відряд жандармів на Криворіжжі. Фото Едуарда Фукса

Комісія на руднику

Жителі містечка Кривий Ріг на початку ХХ століття

Учні Криворізького комерційного училища на уроці природознавства

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Жовтнева колонка СТАРІ ФОТО І КІНОХРОНІКА

Як у 1992 році на 129 кварталі знайшли прадавні коштовності

«Тут виплавляють кожну десяту тонну металу»

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Геолог Едуард Фукс — найвідоміший криворізький репресований геолог і фотограф

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

03-02-2022 23:55

Який же огидний і брехливий був комуністичний режим. Свідомо знищували кращих представників свого народу. Боялися правди та іншої думки окрім своєї. Дякую автору за цікаву статтю.

відповісти

Вас може зацікавити

На що хворіли і як лікувались криворіжці в часи німецької окупації та в післявоєнну добу

Час німецької окупації Криворіжжя в роки Другої світової війни негативно вплинув на здоров’я містян.

Кафе «Поплавок»: розквіт, занепад і невдала реконструкція

У 1960-х роках жителі й жительки міста любили проводити вечори у незвичайному для Кривого Рогу кафе на воді. У «Поплавку» грала жива музика й сяяли вогні, замовити столик на вечір було вкрай проблематично, — кафе на воді у XX столітті в Україні були справжньою рідкістю

Де знаходились та як працювали німецькі концтабори у Кривому Розі

У Кривому Розі за часів Другої світової війни діяли декілька концтаборів