Катерина Чубинська: як нащадка Павла Чубинського пов'язана з Кривим Рогом

Катерина Чубинська: як нащадка Павла Чубинського пов'язана з Кривим Рогом

Прізвище Чубинських в Україні та світі, певно, у багатьох людей асоціюються із дефініціями «видатні українці», «патріоти».  Чуючи це прізвище, українці згадують Павла Платоновича Чубинського – вченого-етнографа і громадського діяча, який жив і працював у другій половині XIX століття. Його частіше згадують як автора тексту, що ліг в основу гімну України.

Хто така Катерина Чубинська

Вибудові родовідного древа й історії роду присвятила своє життя Катерина Павлівна Чубинська (1899-1986). Її подвижницькі порухи у прагненні відродити чесне ім’я свого діда, вченого і просвітянина Павла Чубинського. Чубинський за часів тоталітарної компартійно-радянської системи був названий persona non grate, а його онука працювала над відновленням його репутації та імені.

Натомість інші члени родини Чубинських працювали також в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя. 

Онука Павла Чубинського Катерина деякий час жила і працювала у Кривому Розі. З жовтня 1944-го по березень 1948-го вона працювала у Криворізькому педагогічному університеті

Павло Платонович Чубинський

Катерина Павлівна у 1917 році закінчила в Благовіщенську гімназію і навчалася на знаменитих “вищих” (“Бєстужевських”) жіночих курсах, її родина потрапила у вир революції. 1919 року загинув її брат-червоноармієць, і відтоді сім’я змушена була жити у різних куточках країни. 

У 1929 році Катерина Чубинська закінчила Київський інститут народної освіти. Брала активну участь у “Просвіті”, зокрема у створенні аматорських театрів, грала в їхніх виставах. 1928-го та 1930-го років у вчительського подружжя народилися сини Павло і Володимир. У 1927-му році вона одружилася з освітянином Дмитром Вишневським, і подружжя разом вчителювало на Київщині. У роки громадянської війни та голоду 1932-1933-х років опікувалися долею дітей-сиріт. На початку 1930-х років Катерина Чубинська потрапила під пильне око органів НКВС через активні намагання вирішити у владних кабінетах питання допомоги голодуючим дітям. У 1929 році на хуторі, де колись жила Чубинська, їх родину “розкуркулили” і позбавили права голосу. Почалися неприємності в чоловіка – через те, що живе з “буржуйкою”. Як результат, її звільнили з роботи та виключили з профспілки. Подібні санкції застосували і стосовно чоловіка. 

Проте завдяки клопотанням учнів і батьків чоловіка Катерини Дмитра повернули на посаду директора школа. На початку 1935-го року Катерина Чубинська розлучилася із чоловіком і вирішила переїхати до Ташкенту із хворою матір’ю та молодшим сином Володимиром. Старший син Павло лишився разом з батьком.

Кривий Ріг став першим містом в Україні, куди Катерина Чубинська повернулася з «добровільного заслання». Через своє непролетарське походження майже 10 років вона змушена була знаходиться за межами України, в Узбекистані. 
Після війни в усій Україні відчувалася гостра нестача освітян. Криворізький педагогічний інститут після війни запрацював у червні 1944-го року, саме цим місяцем датуються перші повоєнні накази по навчальному закладу, якими координувалось розв'язання організаційних питань та кадрові призначення. Одним з таких наказів, датованим 9 жовтня 1944-го року, Чубинська Катерина Павлівна зарахована на посаду викладачки російської літератури та виконуючої обов’язки завідувача кафедрою української та російської літератури

Довоєнний навчальний корпус інституту зруйнували під час відступу військових частин німецько-фашистської армії, і відбудові він не підлягав. Спочатку навчання студентів проходило в довоєнному приміщенні однієї з криворізьких шкіл на сучасній площі Визволення. Після навчальних занять колективи викладачів та студентів відбудовували навчальні приміщення, ремонтували меблі, обладнали студентські гуртожитки та їдальню.

Разом зі студентами на відбудові працював і молодший син Катерини Чубинської – Володимир. Старшого сина Павла, який певний час мешкав з батьком, вона забрала до себе, коли почалася Друга світова війна.

Переважна більшість викладачів мала навантаження обсягом більше ставки, підтвердження чого є і у спогадах Катерини Чубинської: «…навантаження було велике: крім запланованої півтори ставки, я ще мала п’ятсот годин. Річ у тім, що мені довелося читати усі літературні дисципліни на трьох курсах філологічного російського відділення та ще російську мову на другому курсі українського відділення». 

Вже з наступного 1945-1946 навчального року кількість викладачів в КПІ збільшилась на 20%, а на кінець першої повоєнної п’ятирічки ця цифра зросла вдвічі. До проведення перших повоєнних державних іспитів бібліотека працювала у подовженому режимі з 10 до 22-ої години. Налагоджували посилене харчування випускників та позачергове їх обслуговування в їдальні.

У період роботи в педагогічному Катерина Павлівна майже закінчила роботу над дисертацією, коштом інституту надрукували перший її варіант. З темою дослідження науковиця визначилась ще у Ташкенті, де  закінчила аспірантуру при місцевому педінституті. 
Цікаво, що, працюючи над дисертацією, Катерина Чубинська встановила собі “добову норму” роботи: “по чотири аркуші густого тексту щодня”. Процес захисту затягнувся, оскільки рецензента її дисертації оголосили космополітом, а це тільки посилило проблему, яка вже існувала через «соціальне походження» Катерини Чубинської. 

Кардинальні зміни у житті викладачки відбулися у 1947 році. Після перевірки виконання Постанови ЦК КП(б)У від 15.08.1947 та наказу Управління в справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР від 19.09.1947 за №248-У «Про поліпшення і політико-виховну роботу в вищих навчальних закладах УРСР» серед виявлених недоліків освітнього закладу згадується і «непідготовленість Катерини Чубинської».

Причиною назвали «буржуазний гуманізм» - саме так кваліфікувала тодішня адміністрація КПІ негативну реакцію Катерини Павлівни на обговорення на вченій раді роботи завкафедри геології, доцента М.М.Шерстюкова, який був відсутній на тому засіданні через поїздку у Москву, де мав захищати докторську дисертацію. 

Приводом для «проработки» стала стаття у місцевій газеті зі звинуваченнями науковця у космополітизмі через надмірну вживаність іноземних слів на лекціях. Потреба продемонструвати свою пильність у засудженні «космополіта» під час, саме діючої, кампанія з боротьби проти схиляння перед іноземщиною, позбавляло можливості вдумливого підходу – як викладати геологію на гідному науковому рівні без подібної термінології. 

Катерина Чубинська стала на бік викладача, якого напередодні захисту кандидатської дисертації звільнили з роботи. Мова йде про декана природничого факультету і завкафедрою зоології Кирило Фасулаті, людину, яка зробила вагомий внесок у розбудову КПІ у перші роки його становлення. За порадою Чубинської, Фасулаті звернувся у Міністерство, щоб пояснити ситуації, яка склалася. Його поновили на посаді зав кафедри.

Катерина Чубинська захистила дисертацію, а у кінці лютого 1948-го року написала заяву на звільнення. Після цього поїхала працювати до Мелітопольського учительського інституту.

Отже, Криворізький період у житті та професійній діяльності Катерини Павлівни Чубинської – період її повернення на Батьківщину, де самовіддано долучилася до процесу повоєнного відновлення одного з вищих навчальних закладів. Та за законами того часу, відбудова системи освіти та науки в Україні проходила у жорстких ідеологічних рамках. Опинившись в епіцентрі протистояння її колег партійно-керівному втручанню, Катерина Чубинська, попри загрозливі наслідки, — залишилась небайдужою та справедливою, як кращі представники її роду. 

У матеріалі використане цитування зі статті Фінічевої В.А., працівниці музею історії Криворізького державного педагогічного університету “Повоєнна відбудова КДПУ у постатях: Катерина Павлівна Чубинська (до 120-річчя від дня народження)”, а також фото з сайту museum.khpg.org.
Редактор: Софія Скиба

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Середня школа у Кривому Розі

Фото Кривого Рогу від невідомого німецього солдата

Жінки на відновленні Криворізького металургійного заводу, 1944 рік.

Педагогічний інститут, 1941 рік

Педагогічний інститут, 1982 рік

Відео на тему

«Втрачений ілюзіон. Частина 1 | Кривий Ріг» («Утраченный иллюзион. Часть 1 | Кривой Рог»)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

«Не тачанка у них зламалась — по мою душу вони приїхали»: щоденник сина розстріляного криворіжця

Це історія, історія-реабілітація засудженого і розстріляного режимом, це свідчення розвитку українського села 1885–1938 років, пояснення багатьох «чому?» та жодних аргументів на користь «за що?».

Голодомори на Дніпропетровщині: спогади свідків й оцінки істориків

Голодомор – це геноцид українців, вчинений тоталітарним комуністичним режимом у 1932–1933 роках. Спланована конфіскація врожаю зернових та інших продуктів у селян призвела до мільйонів смертей. Згадуємо про ці часи зі свідками голодоморів на Дніпропетровщині

«Найглибше провалля України»: 300-метрова лійка у Покровському районі Кривого Рогу

Понад пів століття тому у Кривому Розі виникло техногенне провалля глибиною близько 300 метрів — це найглибша провальна лійка в Україні, яка утворилась на місці колишньої шахти «Комсомольська-1».