Катерина Чубинська: як нащадка Павла Чубинського пов'язана з Кривим Рогом

Хто така Катерина Чубинська

Вибудові родовідного древа й історії роду присвятила своє життя Катерина Павлівна Чубинська (1899-1986). Її подвижницькі порухи у прагненні відродити чесне ім’я свого діда, вченого і просвітянина Павла Чубинського. Чубинський за часів тоталітарної компартійно-радянської системи був названий persona non grate, а його онука працювала над відновленням його репутації та імені.

Натомість інші члени родини Чубинських працювали також в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя. 

Онука Павла Чубинського Катерина деякий час жила і працювала у Кривому Розі. З жовтня 1944-го по березень 1948-го вона працювала у Криворізькому педагогічному університеті. 

Павло Платонович Чубинський

Катерина Павлівна у 1917 році закінчила в Благовіщенську гімназію і навчалася на знаменитих “вищих” (“Бєстужевських”) жіночих курсах, її родина потрапила у вир революції. 1919 року загинув її брат-червоноармієць, і відтоді сім’я змушена була жити у різних куточках країни. 

У 1929 році Катерина Чубинська закінчила Київський інститут народної освіти. Брала активну участь у “Просвіті”, зокрема у створенні аматорських театрів, грала в їхніх виставах. 1928-го та 1930-го років у вчительського подружжя народилися сини Павло і Володимир. У 1927-му році вона одружилася з освітянином Дмитром Вишневським, і подружжя разом вчителювало на Київщині. У роки громадянської війни та голоду 1932-1933-х років опікувалися долею дітей-сиріт. На початку 1930-х років Катерина Чубинська потрапила під пильне око органів НКВС через активні намагання вирішити у владних кабінетах питання допомоги голодуючим дітям. У 1929 році на хуторі, де колись жила Чубинська, їх родину “розкуркулили” і позбавили права голосу. Почалися неприємності в чоловіка – через те, що живе з “буржуйкою”. Як результат, її звільнили з роботи та виключили з профспілки. Подібні санкції застосували і стосовно чоловіка. 

Проте завдяки клопотанням учнів і батьків чоловіка Катерини Дмитра повернули на посаду директора школа. На початку 1935-го року Катерина Чубинська розлучилася із чоловіком і вирішила переїхати до Ташкенту із хворою матір’ю та молодшим сином Володимиром. Старший син Павло лишився разом з батьком.

Кривий Ріг став першим містом в Україні, куди Катерина Чубинська повернулася з «добровільного заслання». Через своє непролетарське походження майже 10 років вона змушена була знаходиться за межами України, в Узбекистані. 
Після війни в усій Україні відчувалася гостра нестача освітян. Криворізький педагогічний інститут після війни запрацював у червні 1944-го року, саме цим місяцем датуються перші повоєнні накази по навчальному закладу, якими координувалось розв'язання організаційних питань та кадрові призначення. Одним з таких наказів, датованим 9 жовтня 1944-го року, Чубинська Катерина Павлівна зарахована на посаду викладачки російської літератури та виконуючої обов’язки завідувача кафедрою української та російської літератури. 

Довоєнний навчальний корпус інституту зруйнували під час відступу військових частин німецько-фашистської армії, і відбудові він не підлягав. Спочатку навчання студентів проходило в довоєнному приміщенні однієї з криворізьких шкіл на сучасній площі Визволення. Після навчальних занять колективи викладачів та студентів відбудовували навчальні приміщення, ремонтували меблі, обладнали студентські гуртожитки та їдальню.

Разом зі студентами на відбудові працював і молодший син Катерини Чубинської – Володимир. Старшого сина Павла, який певний час мешкав з батьком, вона забрала до себе, коли почалася Друга світова війна.

Переважна більшість викладачів мала навантаження обсягом більше ставки, підтвердження чого є і у спогадах Катерини Чубинської: «…навантаження було велике: крім запланованої півтори ставки, я ще мала п’ятсот годин. Річ у тім, що мені довелося читати усі літературні дисципліни на трьох курсах філологічного російського відділення та ще російську мову на другому курсі українського відділення». 

Вже з наступного 1945-1946 навчального року кількість викладачів в КПІ збільшилась на 20%, а на кінець першої повоєнної п’ятирічки ця цифра зросла вдвічі. До проведення перших повоєнних державних іспитів бібліотека працювала у подовженому режимі з 10 до 22-ої години. Налагоджували посилене харчування випускників та позачергове їх обслуговування в їдальні.

У період роботи в педагогічному Катерина Павлівна майже закінчила роботу над дисертацією, коштом інституту надрукували перший її варіант. З темою дослідження науковиця визначилась ще у Ташкенті, де  закінчила аспірантуру при місцевому педінституті. 
Цікаво, що, працюючи над дисертацією, Катерина Чубинська встановила собі “добову норму” роботи: “по чотири аркуші густого тексту щодня”. Процес захисту затягнувся, оскільки рецензента її дисертації оголосили космополітом, а це тільки посилило проблему, яка вже існувала через «соціальне походження» Катерини Чубинської. 

Кардинальні зміни у житті викладачки відбулися у 1947 році. Після перевірки виконання Постанови ЦК КП(б)У від 15.08.1947 та наказу Управління в справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР від 19.09.1947 за №248-У «Про поліпшення і політико-виховну роботу в вищих навчальних закладах УРСР» серед виявлених недоліків освітнього закладу згадується і «непідготовленість Катерини Чубинської».

Причиною назвали «буржуазний гуманізм» - саме так кваліфікувала тодішня адміністрація КПІ негативну реакцію Катерини Павлівни на обговорення на вченій раді роботи завкафедри геології, доцента М.М.Шерстюкова, який був відсутній на тому засіданні через поїздку у Москву, де мав захищати докторську дисертацію. 

Приводом для «проработки» стала стаття у місцевій газеті зі звинуваченнями науковця у космополітизмі через надмірну вживаність іноземних слів на лекціях. Потреба продемонструвати свою пильність у засудженні «космополіта» під час, саме діючої, кампанія з боротьби проти схиляння перед іноземщиною, позбавляло можливості вдумливого підходу – як викладати геологію на гідному науковому рівні без подібної термінології. 

Катерина Чубинська стала на бік викладача, якого напередодні захисту кандидатської дисертації звільнили з роботи. Мова йде про декана природничого факультету і завкафедрою зоології Кирило Фасулаті, людину, яка зробила вагомий внесок у розбудову КПІ у перші роки його становлення. За порадою Чубинської, Фасулаті звернувся у Міністерство, щоб пояснити ситуації, яка склалася. Його поновили на посаді зав кафедри.

Катерина Чубинська захистила дисертацію, а у кінці лютого 1948-го року написала заяву на звільнення. Після цього поїхала працювати до Мелітопольського учительського інституту.

Отже, Криворізький період у житті та професійній діяльності Катерини Павлівни Чубинської – період її повернення на Батьківщину, де самовіддано долучилася до процесу повоєнного відновлення одного з вищих навчальних закладів. Та за законами того часу, відбудова системи освіти та науки в Україні проходила у жорстких ідеологічних рамках. Опинившись в епіцентрі протистояння її колег партійно-керівному втручанню, Катерина Чубинська, попри загрозливі наслідки, — залишилась небайдужою та справедливою, як кращі представники її роду. 

У матеріалі використане цитування зі статті Фінічевої В.А., працівниці музею історії Криворізького державного педагогічного університету “Повоєнна відбудова КДПУ у постатях: Катерина Павлівна Чубинська (до 120-річчя від дня народження)”, а також фото з сайту museum.khpg.org.
Редактор: Софія Скиба