Перший кінотеатр Кривого Рогу: історія кінотеатру імені Леніна

Перший кінотеатр Кривого Рогу: історія кінотеатру імені Леніна

Зараз криворіжці не дуже розбалувані різноманіттям кінотеатрів у місті, але так було не завжди. Раніше у місті працювали понад 15 кінотеатрів. Сьогодні більшість з них у критичному стані або взагалі зникли з міських вулиць. Але лише кількадесят років тому містяни й містянки любили проводити вечори в затишних кінозалах. Перший кінотеатр у місті побудували у 1931 році

Кінотеатр імені Леніна

Перший кінотеатр у Кривому Розі відкрили у 1931 році на проспекті Поштовий (до декомунізації — Карла Маркса). Будівлю створили у популярному в радянські часи стилі конструктивізм. Насолодитися фільмом у кінотеатрі могли 720 людей одночасно.

Рішення про будівництво великого кінотеатру «Держкіно імені Л1950еніна» на майдані Леніна (сучасний ріг проспекту Поштового та вулиці Свято-Миколаївської) ухвалили у грудні 1928 року. Завершення будівництва перенесли на два роки через запізнення надання робочих креслень та неналежним постачання матеріалів. Криворізька міськрада виділила кошти на придбання апаратури у березні 1930 року, а 25 серпня того ж року — на устаткування кінотеатру звуковим апаратом.

Фото початку 30-х років із фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею

У 30-х роках минулого століття популярним було «німе» кіно, саме його криворіжці дивились на перших сеансах після відкриття кінотеатру. У 1934 році кінотеатр перейменували на «Госкіно імені Леніна». Цього ж року відкрили й філію кінотеатру для дітей — назвали іменем Постишева. У 1930-роках діти ходили в кіно, заплативши за квиток 20 копійок. 

У 1936 році в кінотеатрі відкрили додаткове фоє, почав працювати буфет, майданчик для танців, грав духовий оркестр. За п'ять років після відкриття кінотеатр став одним з найпопулярніших місць для відпочинку криворіжців. На території навіть збудували фонтан та волейбольний майданчик. У самому кінотеатрі почали працювати гуртки для дітей, проводились кінофестивалі. Є дані, що найпопулярнішим фільмом 1930-х років у криворіжців був «Богдан Хмельницький», квитки на нього купили понад 16 тисяч мешканців міста.

У 1941 році будівля кінотеатру стала непридатною для подальшої роботи, — застаріле обладнання, погана вентиляція, вологість, яка псувала обладнання. Після звільнення Кривого Рогу стали думати над відновленням роботи цього кінотеатру. Нову будівлю збудували у 1950-х роках, тоді кінотеатр запрацював знову. Ще 30 років кінотеатр прослужив проведенню дозвілля криворіжців.

У 1953 році збудували портик ( галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі, перед фасадом, — авт.) у класичному стилі, фасад стали прикрашати колони (за проєктом архітектора В. І. Суманєєва). У 1959 році побудували зал на 800 місць.

У 1960—1990 роках заклад був місцем кінопрем'єр і зустрічей з акторами й режисерами, у фоє проводилися тематичні виставки.

1980-ті

У 1980-х роках квитки до кінотеатру суттєво здорожчали. У Кривому Розі почали з'являтись відеосалони, де можна було обирати, що дивитись.Тому у 1990-х роках кінотеатр став міським клубом. З 1996 року будинок кінотеатру вважається архітектурною пам'яткою Кривого Рогу місцевого значення. У 1998 році заклад закрився. Останнім фільмом, який подивились криворіжці, був оскароносний «Титанік».

У квітні 1999 року у приміщенні колишнього кінотеатру відкрили центр дозвілля молоді — дискоклуб «Центр». Почали діяти більярдна, зал ігрових автоматів, перший у місті роликовий клуб для підлітків, дискотека, нічний клуб для дорослих, студія брейк-дансу

У 2002 році Криворізька єпархія Української Православної Церкви отримала в оренду приміщення колишньої великої зали кінотеатру імені Леніна, з 2005 року приміщення —  власність релігійної громади. Будівлю реконструювали, у 2006 році прибудували дзвіницю. У 2016 році біля кінотеатру відкрили зону відпочинку з фонтаном.

 

Кінотеатр ім. В.І.Леніна. На фасаді ілюмінація "50 років СРСР". На афішах: "Благослови звірів та дітей" (США, 1971), "Святий зі шпагою" (Аргентина, 1970), "Жінки та берсальєри" (Італія, 1968).
Фото 1972 року. З архіву О.М. Бердика та В.В. Житнікова. Сканування: Олександр Волок.

У статті використані фото і підписи до них з фейсбук-групи «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Данко на 95-му кварталі: історія однієї скульптури, 1965 рік

Готель «Ювілейний», ПівнГЗК, 1971 рік

Вулиці Шкірятова і Мирного, 1959-й рік

Соцмісто, парадний вхід до парку ім. Богдана Хмельницького, 1950-ті роки

Проспект Карла Маркса (нині Поштовий), 1930 рік

Відео на тему

Як змінилось Соцмісто | Кривий Ріг | 1kr.ua

Кривий Ріг: кінохроніка 1930-х років

Кривий Ріг у 1970-1980-ті

Краус. Там, де починається політ

Як змінився проспект Поштовий у Кривому Розі | 1kr.ua

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Як «залізна лихоманка» відбулась у Кривому Розі

Кривий Ріг — це Каліфорнія в перші роки відкриття золота. Тільки тутешнє золото — чорне золото. Поїхав я з Катеринослава до цієї Каліфорнії з поїздом, що відходить о 4 годині дня..." З нарису Володимира Гіляровського "Залізна гарячка", 1899 рік

Анатолій Сайковський: довідка

Анатолій Сайковський — архітектор-будівельник, член Національної спілки архітекторів України, художник, графік, журналіст. Що ще про нього відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Криворізькі сланці та як пов'язані Поль, Долгінцев і Деконська

Три знаменитих прізвища криворіжців: хто були один одному ці люди і до чого тут сланцеві скелі