Театр Шевченко. Кривий Ріг

Театр Шевченко. Кривий Ріг

Театр Шевченка у роки Другої світової війни

Як театр працював без костюмів і декорацій і які вистави ставили під час війни

У червні 1941 року Криворізький український театр імені Жовтневої революції був на гастролях у Софіївці. Тут його і зустріла війна. Костянтин Копацький, режисер театру, згадував: “У неділю 22 червня перед денною виставою збиралися глядачі, і раптом радіо повідомляє - війна. Театр повертається у Кривий Ріг. Двадцять акторів пішли до лав Червоної Армії, серед них  – Зубков, Поднозов. Усі, хто залишились, продовжували працювати”. 

Кожного ранку проводилися заняття в міському ополченні, а ввечері актори грали у виставах, організовували концерти для поранених солдатів та офіцерів, якими було заповнене місто.

17 серпня 1941 року 22 акторів та акторок в ешелоні рушили на схід. У них не було ні декорацій, ні костюмів. Разом із колегами Дніпропетровського оперного театру криворізькі актори дістались до Красноярська. Крайовий комітет у справах мистецтва направив їх на роботу у місто Канськ, де актори зайняли будинок колишнього театру російської драми.

Приїхавши в Канськ, актори оселились у театрі і там почали складати репертуар, майструвати декорації, шити костюми, ремонтувати приміщення театру. 4 жовтня 1941 року відбулося відкриття театру. Більшість вистав тоді була українською мовою.

Через два тижні у газеті «За владу Рад» у статті «Успіх криворізького театру» написали: “Скоро вже місяць, як у Канську працює Криворізький український театр імені Жовтневої революції. Театр користується великим успіхом, своїми виставами драматургів минулого століття він знайомить глядача з побутом українського народу”.


Влітку митці виїхали на гастролі на південь Красноярського краю до міст Мінусінськ, Абакан (Хакасія), Ужгур. Наприкінці 1942 року трупу перевели у місто Єнісейськ, де трест «Єнісейськзолото» запросив артистів дати вистави на своїх північних рудниках. 

У другій половині 1943 року влада викликала театр у Красноярськ, де він розпочав свої вистави у залізничному клубі паровозно-ремонтного заводу. 
Взимку 1944-го на радіо оголосили про звільнення Кривого Рогу від фашистів. Трупа підготувала нову виставу «Маруся Богуславка» за п’єсою Михайла Старицького, прем’єра відбулася у клубі залізничників.
 
Через півроку, на початку червня, колектив українського музично-драматичного театру повернувся у Кривий Ріг. Будівлю театру «Кривбас» зруйнували німецькі окупанти, тому актори влаштувались у клубі «Харчовик». Там вони показували вистави Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», Олександра Островського «Без вини винні», Костянтина Симонова «Так і буде».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Кривий Ріг в окупації, осінь 1941року

Будівля колишнього військомату на вулиці Глінки

Вхідна арка до парку на Соцмісті

Німецькі солдати на відпочинку біля Кресівського водосховища

Експозиція «Криворіжжя під час Другої Світової війни» у історико-краєзнавчому музеї

Відео на тему

Кривий Ріг у 1941 році

Нікопольсько-Криворізька операція (визволення Кривого Рогу)

Нікопольсько-Криворізька операція, 1-я серія: "Окупанти"

Юні підпільники 15-ї школи

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Коментарі до статті

3 комментарів

Додати коментар

13-09-2021 14:43

Люблю наш театр!

відповісти

23-09-2021 17:59

Присоединяюсь

відповісти

13-02-2024 20:47

Я бачив особисто акторів,які поїхали у евакуацію. До них точно належав актор Забалуєв Василь Митрофанович. Серед інших могли належати до евакуайованих актриси одного з ним покоління пп. Левіна та Базій.

відповісти

Вас може зацікавити

Кого тримали у виправно-трудовому таборі на Соцмісті у Кривому Розі

Кривий Ріг будували і відбудовували зеки. Кладовищ німців у місті не залишилося. У Кривому Розі була «філія» ГУЛАГу. Перевірка цих та інших міфів про історичне минуле нашого міста - в матеріалах спецпроєкту «Руйнування міфів про Кривбас».

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.

Соцмісто — серце Металургійного району: довідка з історії Криворіжжя

Соцмісто — житловий масив, розташований у центральній частині колишнього Дзержинського, а нині Металургійного району Кривого Рогу.