Театр Шевченко. Кривий Ріг

Театр Шевченко. Кривий Ріг

Театр Шевченка у роки Другої світової війни

Як театр працював без костюмів і декорацій і які вистави ставили під час війни

У червні 1941 року Криворізький український театр імені Жовтневої революції був на гастролях у Софіївці. Тут його і зустріла війна. Костянтин Копацький, режисер театру, згадував: “У неділю 22 червня перед денною виставою збиралися глядачі, і раптом радіо повідомляє - війна. Театр повертається у Кривий Ріг. Двадцять акторів пішли до лав Червоної Армії, серед них  – Зубков, Поднозов. Усі, хто залишились, продовжували працювати”. 

Кожного ранку проводилися заняття в міському ополченні, а ввечері актори грали у виставах, організовували концерти для поранених солдатів та офіцерів, якими було заповнене місто.

17 серпня 1941 року 22 акторів та акторок в ешелоні рушили на схід. У них не було ні декорацій, ні костюмів. Разом із колегами Дніпропетровського оперного театру криворізькі актори дістались до Красноярська. Крайовий комітет у справах мистецтва направив їх на роботу у місто Канськ, де актори зайняли будинок колишнього театру російської драми.

Приїхавши в Канськ, актори оселились у театрі і там почали складати репертуар, майструвати декорації, шити костюми, ремонтувати приміщення театру. 4 жовтня 1941 року відбулося відкриття театру. Більшість вистав тоді була українською мовою.

Через два тижні у газеті «За владу Рад» у статті «Успіх криворізького театру» написали: “Скоро вже місяць, як у Канську працює Криворізький український театр імені Жовтневої революції. Театр користується великим успіхом, своїми виставами драматургів минулого століття він знайомить глядача з побутом українського народу”.


Влітку митці виїхали на гастролі на південь Красноярського краю до міст Мінусінськ, Абакан (Хакасія), Ужгур. Наприкінці 1942 року трупу перевели у місто Єнісейськ, де трест «Єнісейськзолото» запросив артистів дати вистави на своїх північних рудниках. 

У другій половині 1943 року влада викликала театр у Красноярськ, де він розпочав свої вистави у залізничному клубі паровозно-ремонтного заводу. 
Взимку 1944-го на радіо оголосили про звільнення Кривого Рогу від фашистів. Трупа підготувала нову виставу «Маруся Богуславка» за п’єсою Михайла Старицького, прем’єра відбулася у клубі залізничників.
 
Через півроку, на початку червня, колектив українського музично-драматичного театру повернувся у Кривий Ріг. Будівлю театру «Кривбас» зруйнували німецькі окупанти, тому актори влаштувались у клубі «Харчовик». Там вони показували вистави Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», Олександра Островського «Без вини винні», Костянтина Симонова «Так і буде».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Жінки на відновленні Криворізького металургійного заводу, 1944 рік.

Зруйнований бункер. 1944 рік

Проспект Поштовий після визволення від німецької окупації

Ярослава Гринишак - акторка театру

Кривий Ріг в окупації, осінь 1941року

Відео на тему

Нікопольсько-Криворізька операція, 4 серія: Визволення

Нікопольсько-Криворізька операція, 2-а серія: "Голокост"

Німецька хроніка під час Другої світової війни

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Юні підпільники 15-ї школи

Коментарі до статті

2 комментарів

Додати коментар

13-09-2021 14:43

Люблю наш театр!

відповісти

23-09-2021 17:59

Присоединяюсь

відповісти

Вас може зацікавити

Коли насправді повністю звільнили від окупантів Криворіжжя

Днем визволення Кривого Рогу прийнято вважати 22 лютого 1944 року, насправді ж Криворіжжя повністю звільнили 8-10 березня. А бої за населені пункти біля Кривого Рогу тривали до 10 березня.

Юрій Сич: криворізький архітектор і митець

Юрій Петрович Сич - криворізький архітектор, графік, дизайнер, художник. 

Криворіжжя під більшовицькою навалою: частина друга

На боротьбу з повстанством було спрямовано всю потугу репресивної та воєнної машини російського більшовизму. Намагання більшовиків упокорити повстале селянство також руками самих же селян.