Мартін Шимановський: Гданцівка й чавуноливарний завод

У публікації використане цитування із сайту krmisto.gov.ua про вулицю Мартіна Шимановського, зі статті “Перша будівля контори Гданцівського чавунолітійного заводу в місті Кривий Ріг” та зі статті «Промисловець та меценат Мартін Шимановський» газети «Пульс» фото із сайту sukach.com та групи «Криворізька старовина» 

Вулиця Шимановського

Довжина вулиці Мартіна Шимановського у Кривому Розі сягає майже кілометра. Знаходиться вона у житломасиві Гданцівка Центрально-Міського району, на вулиці є декілька братських могил загиблих у Другій світовій війні.

1950 рік

1968 рік

14 січня 1905 року херсонська газета «Юг» опублікувала повідомлення: «9 січня о 1 годині 20 хвилин ночі в Кривому Розі помер гірничий інженер, директор Гданцівського заводу Мартін Шимановський. Всі глибоко сумують про втрату благодійника».

Біографія Шимановського

Мартін Шимановський народився у 1856 році в родовому маєтку у селі Тимошівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кам'янський район Черкаської області). Його батьки були поляками. Шимановський навчався у Єлисаветградському земському реальному училищі, ставши в 1875 році одним з перших його випускників. У 1880 році закінчив Санкт-Петербурзький імператорський гірничий інститут.  З 1881-го року працював на Криворіжжі. У 1887 змінив С. Конткевича на посаді виконавчого директора Акціонерного Товариства Криворізьких залізних руд, на якій перебував до 1904 року. 

Жозефа Шимановська, дружина Мартіна Шимановського

Сімейне фото. Зліва направо: August Taube, Anna Szymanowska (Nula), Marcin Szymanowski, Karol Szymanowski (композитор), Anecia Taube, Hieronim Byszewski; Сидять: Józefa Szymanowska та три дівчинки.
Фотографію підписано Karol Szymanowski для своєї матері 1902 р.

Гданцівський чавуноливарний завод

У кінці XIX століття багаті залізною рудою криворізькі надра дісталися французьким капіталістам (внаслідок угоди із Олександром Полем). Експлуатуючи Гданцівські надра, французи зрозуміли: при видобутку корисних копалин все частіше зустрічалися руди, які мали низький відсоток вмісту заліза — трохи більше 40%. Було економічно невигідно транспортувати «бідну» руду на великі відстані. Тоді прийняли рішення використовувати її на місці видобутку. Саме тоді вирішили побудувати Гданцівський чавуноливарний завод.

Така ідея виникла у Олександра Поля. Але реалізував її його товариш Мартін Шимановський. Саме він став директором-розпорядником на гданцівському заводі, будівництво якого почали незадовго до смерті Поля у 1890-му році. У 1892 завод почав працювати. 
Основним виробництвом було доменне, воно мало забезпечити металургійні підприємства півночі, центру і частково півдня Російської імперії чистим товарним чавуном. 

За два роки побудували три доменні печі добової потужності 4000 пудів чавуну кожна. 6 вересня 1892 року в Гірничий департамент імперії відправили телеграму: запустили чавуноливарний завод. Пізніше він виплавляв щорічно понад три мільйони пудів чавуну. Підприємство було настільки прибутковим, що за п'ять років вартість однієї акції акціонерного товариства зросла в 110 разів. Заводські будівлі побудували у стилях промислового модерну і раннього конструктивізму. Димарі зробили із цегли. Окрім основного виробництва на заводі було ковальське, а також механічні майстерні, електростанція, котельня. Біля мосту Белелюбського  на річці Інгулець побудували першу на Криворіжжі водонапірну вежу.

Більша частина робітників Гданцівського заводу були селяни. Для потреб службовців і робітників під керівництвом Шимановського неподалік заводу збудували 40 житлових будинків по вісім квартир в кожному, а також лікарню на 15 ліжок. У робочому селищі були відкриті школа, аптека, магазини, чайна, баня. Був також заводський готель, велика зала якого слугувала для службовців місцем відпочинку. Відомо також, що композитор Кароль Шимановський, племінник Мартіна, приїздив у готель і виконував мініатюри для фортепіано. 

Недалеко від прохідної заводу заклали парк. У його центрі була мармурова скульптура Діви Марії. Певні ознаки міської культури у селищі Гданцівка виникли набагато раніше, ніж в містечку Кривий Ріг. Наприклад, відомо, що перший криворізький фонтан з'явився саме на Гданцівці — він прикрашав подвір'я маєтку директора Шимановського. На Гданцівці ж спорудили і перший на Криворіжжі монумент - пам'ятник Олександру Полю.

У знатній і доволі відомій родині Шимановських Мартіну, як успішному промисловцю, відвели роль мецената: парк, фонтан і скульптуру збудували за його гроші. Незадовго до смерті для старої земської лікарні він пожертвував 200 рублів і обіцяв подарувати камінь для будівництва нової. Є свідчення, що Мартін Шимановський у 1898 році пожертвував гроші на невеликий костел Святої Бригіти на Гданцівці.

Мартін Шимановський був директором гданцівського заводу до своєї смерті у 1909 році. У документах того часу вказали, що причиною був “розрив серця”. Де він похований, наразі не відомо.

Після приходу до влади більшовиків у 1917 році більшість «буржуазних» побудов у Кривому Розі зруйнували. До наших днів від початкової забудови селища збереглося лише кілька старовинних будинків по вулиці Старовокзальна, побудованих для службовців заводу ще в кінці позаминулого століття. Вони були розраховані на 8 сімей. Заводське начальство займало окремі будинки по вулиці Алексєєнка. Непогано збереглася перша будівля контори заводу на сучасній вулиці Мартіна Шимановського.

Гданцівка, 1970-ті