Гданцівський чавуноливарний завод: довідка

Завод розпочав роботу в серпні 1892 року. Споруджувався в 1890–1892 роках акціонерним товариством Криворізьких залізних руд за погодженням із Гірничим департаментом Російської імперії. Керував будовою гірничий інженер Мартін Шимановський. Спершу планувався як обʼєкт виключно доменного виробництва для постачання чавуну на інші заводи. 

Мартін Феліксович Шимановський (1851-1910) - видатний гірничий інженер, рудопромисловець, перший директор Гданцевського чавуноливарного заводу

Джерело фото і підпису: спільнота «Криворізька старовина»

Землі належали поміщику Гданцеву, який продав їх Полю. Мав три домни об’ємом по 200 кубічних метрів до 18 метрів заввишки з добовою продуктивністю в 400 пудів. Одночасно будувалися котельна, електростанція, водокачка. У перші роки завод видавав 1,5 мільйона пудів чавуну. При цьому витрачалися 2,5 мільйони пудів руди, 1,1 мільйона пудів флюсів. Руда надходила з Гданцівського рудника вагонетками. А в 1901 році проклали залізницю на 3 версти 276 саженів. Перевезення здійснювали 2 паровози та 4 платформи. У 1912–1913 роках випустили 5 мільйонів пудів чавуну.

Гданцівський чавуноливарний завод у 1899 році. Фото Еммануїла Плетцера.

Джерело фото і підпису: спільнота «Криворізька старовина» 

Гданцівський чавуноливарний завод, фото 1899 року

Джерело фото і підпису: спільнота «Криворізька старовина» 

Із 1914 року виконувалися замовлення військового відомства. Виплавка впала на 7,3%, а завод працював цілодобово у дві зміни. У 1904 році на Гданцівському заводі вперше на Криворіжжі створили профспілку. Робітники брали участь у страйках 1905–1907, 1917 років.

Вид на парадну (північну) частину заводу та парк.

Джерело фото і підпису: спільнота «Криворізька старовина» 

Зруйнували завод після Жовтневого перевороту (автори енциклопедії наводять визначення «під час громадянської війни», — Авт.). Гданцівський чавуноливарний завод став прообразом заводу гірничого машинобудування.

Гданцівський чавуноливарний завод і рудники Акціонерного товариства криворізьких залізних руд. 1909-й рік.

Джерело фото і підпису: спільнота «Криворізька старовина» 

Джерело: «Енциклопедія Криворіжжя», том 1, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін, упорядник В. П. Бухтіяров, Кривий Ріг, видавництво «ЯВВА», 2005, стор. 240.