Ресторани, казино та «люгер»: як німецькі окупанти жили в Кривому Розі

Ресторани, казино та «люгер»: як німецькі окупанти жили в Кривому Розі

Удень охороняють військовополонених, eвечері грають у казино. Ночують і живуть у будівлях місцевої школи та ясел, після кіно обідають у ресторані й гуляють у парку. Катують місцевих, а водночас друкують Шевченка в газетах.

З таких суперечностей складалось життя німецького солдата на Криворіжжі у 1941–1944 роках.

Які німецькі війська перебували в Кривому Розі

У серпні 1941 року, після захоплення міста нацистами, Кривбас почав підпорядковуватися 538 польовій комендатурі майора Реглара. Щоб викликати довіру в місцевого населення, німецька адміністрація намагалась налагодити постачання продовольства, зменшити ціни на продукти, збільшити кількість робочих місць і навіть розвивати українську культуру. Але все ж вище німецьке командування виховувало у своїх солдатах строгість і немилосердність до місцевих, особливо до євреїв. У настанові командувача 6-ї німецької армії Вальтера Рейхенау стосовно ставлення до місцевого населення солдатів Вермахту йшлось про те, що потрібно посилити боротьбу з ворогом у тилу, адже радянські агенти й партизани продовжували боротьбу на окупованих територіях. Годування населення, яке не працює на благо Німеччини, є «помилковою людяністю», — вважав генерал-фельдмаршал Вальтер Карл Ернст Август фон Рейхенау.

Як німці пробуджували патріотизм у криворіжцях

У роки окупації в місті був налагоджений випуск газети «Дзвін». На шпальтах видання друкувались твори українських письменників, викладались історії борців за незалежність задля підвищення патріотизму місцевого населення та довіри до німецької влади. «Прокинься, український народе! — Топчи московсько-жидівське ярмо! Пригадай своє героїчне минуле! — Пам’ятай, що сучасність мусить бути Твоєю». Газета «Дзвін» від 1 жовтня 1941 року.

Газета «Дзвін» 1 жовтня 1941 рік.

Газета «Дзвін» 3 січня 1942 рік.

Як жили німецькі солдати

«Кривий Ріг крізь об’єктив німецького солдата» — книжка Ігоря Рукавіцина, завдяки якій ми дізнаємось, що німецькі військові жили в різних умовах. Місцем базування військових частин стала школа на Соцмісті, одна з найбільших на той час, що мала розміщувати 1200 учнів. Будівля значно постраждала в ході боїв за визволення Кривого Рогу, але після війни була відбудована, і зараз у ній працює загальноосвітня школа-інтернат №1.

У будівлі ясел заводу «Криворіжсталь» був розташований німецький табір зв’язківців. На цьому місці зараз стоїть 95 гімназія.

Вояків часто розквартировували по домівках місцевих жителів, де вони ділили побут і їжу, розважались і проводили вільний час із жінками.

Усе ж окупанти доволі часто поводились жорстоко по відношенню до своїх сусідів. У селі Криворізького району на початку окупації були розквартировані німецькі війська. Зі збірки спогадів про війну «Свіча пам’яті»: у дім місцевої жительки та її сім’ї були заселені німці. Хата складалась із трьох кімнат, мешканців витіснили в одну кімнатку, інші зайняли солдати. Одного разу, під час святкування, п’яні німці під загрозою смерті покликали родину до себе в кімнату. Поставивши під стінку батька, мати, дочку та сина, почали вправлятись у стрільбі, пускаючи кулі з «люгера» (німецького самозарядного пістолета) поверх голів у стінку. Вправи тривали пів години, після чого людей відпустили.

Німецькі солдати Вермахту у Кривому Розі 1943 рік. Джерело: Криворізька старовина | Німецькі солдати Вермахту у Кривому Розі | Facebook

Як німці працювали в Кривому Розі

Одним із завдань німців було налагодження роботи залізниці для власного користування. Охороною вокзалів та інших важливих залізничних об’єктів займались сили Вермахту. Німецькі підрозділи зв’язку складалися переважно з німкень, що працювали на криворізькій залізниці, забезпечуючи зв’язок.

Німецькі інженери активно відновлювали важку промисловість Кривбасу, частина якої була знищена в боях при відступі радянських військ.

Охорону військових в’язнів і концтаборів також забезпечували солдати Вермахту, які стежили за порядком. Одним із таких концтаборів Криворіжжя був шталаг №338 на Гданцівці, який охороняли німці. Біля табору також розташовувалась паливна станція, що перебувала під пильною охороною німецьких військовослужбовців тилового забезпечення.

Шталаг 338. Гданцівка. Кривий Ріг 1942 рік. Джерело: Криворізька старовина | Шталаг 338 | Facebook 

Як німці відпочивали в Кривому Розі

Німецькі військові своє дозвілля могли провести в парках і скверах міста, що вціліли після боїв. Один із парків відпочинку був у Довгинцівському районі. У ньому розташовувався Клуб залізничників. У будівлі клубу функціонував кінотеатр «Зігфрід» товариства «Укркіно», що пропонував глядачам німецькі кінострічки, як-от фільм «Пісня візника» 1936 року виробництва. Як до війни, так і під час окупації відбувались святкові концерти, діяли театральні трупи й гуртки художньої самодіяльності, виступи яких із задоволенням споглядали німці. У парку на Соцмісті були відкритий стадіон, літній кінотеатр, працювала човнова станція.

У місті працювали ринки, створені місцевими жителями. У Довгинцівському районі поблизу Парку залізничників працював стихійний ринок, у Центрально-міському районі також діяв базар — обидва користувалися популярністю як серед місцевих жителів, так і серед німців.

Командування німецьких військ підтримувало відкриття нових храмів, у яких проводились богослужіння для військ Вермахту. Такий польовий вівтар розташовувався на сучасній території Свято-Миколаївського скверу.

Карнаватська церква святої Покрови, 10 квітня 1942 рік. Джерело: Криворізька старовина | Карнаватська церква | Facebook

Для німецьких солдатів та офіцерів на проспекті Поштовому в будівлі колишнього готелю «Металургія» заводу «Криворіжсталь» діяв ресторан і розміщувалась німецька військова комендатура. У готелі Міськкомунгоспу, де зараз працює ювелірний магазин «Рубін», були німецький офіцерський клуб і казино. Також запрошувало гостей казино пані Дідріх на вулиці Парадній, 33 — сучасній Свято-Миколаївській.

Готель «Металургія» (з 1941 по 1944 в ньому знаходилась німецька воєнна комендатура. Зруйнований у 1944.). Джерело: Криворізька старовина | Наш допис щодо публікації фотографій 1930-х років старого центру міста успішно набр... | Facebook

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю "Першого Криворізького" і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Оновлено 29.05.2024

Матеріал написано у межах проєкту, який покликаний підтримати ініціативу молодих авторів та авторок вивчати історію Кривого Рогу та його околиць. Редакція закликає читачів та читачок приєднуватись до обговорення викладених у матеріалах відомостей та доповнювати їх, щоб разом відновлювати історичні факти, які були недостатньо оприявнені до сьогодні.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Зруйнований центр міста (Нікопольсько-Криворізька наступальна операція)

Вид на дорогу під час окупації

Вокзал Довгинцеве під час війни

Німецькі солдати біля гаубиці

Фрагмент Стели героїв

Відео на тему

Нікопольсько-Криворізька операція, 2-а серія: "Голокост"

Юні підпільники 15-ї школи

Як виглядав Кривий Ріг під час окупації

Нікопольсько-Криворізька операція (визволення Кривого Рогу)

Нікопольсько-Криворізька операція, 1-я серія: "Окупанти"

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Боротьба за залізо на Криворіжжі в епоху Середньовіччя

В історії Кривого Рогу досі одним із найбільш загадкових залишається питання Середньовіччя

Скіфи, Рудана й історія назви міста: легенди Криворіжжя

Золото скіфів, історія Рудани й Інгульця й до чого тут Кривий Ріг

Павло Шевченко

Я переконаний, своїм духовним світлом він засвідчив своє безсмертя, – життя його триває й далі в його добрих справах. викладач КДПУ Микола Дудніков про Павла Шевченка