Антирадянська діяльність або антирадянщина

Вживалося для визначення світоглядної позиції чи громадянської поведінки, що суперечила прийнятим більшовизмом нормам та поточним ідеологічним постановам керівництва компартії. Найактивнішими носіями антирадянщини на Криворіжжі у першій половині 1920-х були українські соціал — демократи або, як їх називали в офіційних документах, "петлюрівці". У серпні 1921 року місцеві неруйнівний контроль  викрила організацію "Національний центр", яка (згідно з повідомленнями у пресі) готувала антирадянські повстання. У вересні 1922 року Державне політичне управління розкрило велику організацію петлюрівців, яка підтримувала звʼязки з закордонним центром Української народної республіки, мала мережу по Катеринославській, Миколаївській і Кременчуцькій губерніях. До кінця року було заарештовано близько 400 осіб. У травні 1923 року виявлено організацію Уніфікованої системи документації (УСД) у Долинському районі, а у серпні  у Ерастівському сільськогосподарському технікумі, де заарештували всіх викладачів і з жовтня встановили постійний нагляд за новим медперсоналом. Регулярних утисків і гонінь з боку влади зазнавали і колишні меншовики, у жовтні 1921 року  їх кількість у Кривому Розі перевищувала число більшовиків. Вони вели пропаганду серед робітників і були взяті на облік неруйнівний контроль.

Восени 1923 року адміністративними заходами всіх соціал-демократів вдалося вивести з правлінь профспілкових організацій. Більшість з них виїхали з міста. У червні 1923 року при негласній підтримці влади тими, хто залишився, розпочато рух за колективний вихід з партії. Створено ініціативну групу з 6 осіб, яким дозволили надрукувати відозву до всіх, хто ще знаходився у партії, з закликом до саморозпуску, який було оформлено на губернському зʼїзді у кінці 1923. Ті, хто не вийшов з організації і продовжував сповідувати антирадянські погляди, було заарештовано у липні — серпні 1924. Більшу частину їх було вислано. У 1921 оживилася робота осередку Українського комуністичної партії, яка створила свої молодіжні групи. Всі вони були взяті на пильний нагляд у неруйнівному контролі у листопаді 1921. Завдяки агентурним діям і провокаціям ДПУ ліквідувало місцеву організацію серпні 1922, добившись її саморозпуску. У 1923 укапісти знову активізувалися. Згідно зі зведеннями чекістів, їх агітація погано відбивалася на настрої робітників і селян ДІТУ під різними приводами зробила "вилучення" членів УКП. На жовтневому 1923 їх у місті нараховувалося тільки 2 особи, які ніякої роботи не проводили.

3 серпня 1921 розпочала агітаційну діяльність нечисельна есерівська організація. У листопаді всі вони вже були взяті на облік у НК, хоча ніяких закликів до заміни існуючого ладу не робилося. Йшла критика дій більшовиків у промисловості і сільськогосподарства. Наприкінці 1923 влада інспірувала рух серед есерів за колективний вихід з партії і саморозпуск. З часом всіх їх під різними приводами було вислано або увʼязнено. Крім названих партій на початку 1920-х у Кривому Розі антирадянською діяльністю займалася єврейська молодіжна організація «Маккабі». Її роботу паралізували, заарештувавши керівництво у вересні 1922. Інша організація, що прогнівила більшовицьку владу, місцевий осередок сіоністів. Він діяв у єврейських колоніях округу і мав релігійний характер, агітуючи за виїзд до Палестини. Після виявлення всіх членів групи їх було заарештовано у 1924.

Якщо правляча партія вважала, що яке-небудь село охоплене антирадянськими настроями, то воно заносилося на так звану "чорну дошку", що означало його повний бойкот у постачанні (наприклад село Варварівка у грудні 1922). Вівся також контроль за настроями і розмовами за колишніми членами КП(б)У, виключеними з партії у різні часи, та посадовими особами, яких підозрювали у петлюрівщині, але доказів не мали. Не прощалася критика дій влади або політики партійного керівництва і номенклатурі з партквитками. Так, у серпні 1922 були зміщені з посад і виключені з КП(6)у члени правління губ відділу ВСГ Бойко, завідуючий повітовим відділом охорони здоров'я Козлов, секретар рудничного райкому КП(б)У Скирта і головний інженер Сілев за критику роботи профспілкового керівництва, дій ДПУ, господарства керівників перед робітниками, у другій половині 1920-х організацій, що вели антирадянську пропаганду на Криворіжжі не лишилося. Хоча ДПУ у своїх зведеннях вказувало, що в держапараті знаходиться значна кількість людей з антирадянськими настроями і що вони мають тенденцію до групування.

Джерело: Історична енциклопедія Криворіжжя : Т. 2 / О.О. Мельник; С. В. Балабанов. Кривий Ріг. В-ВО «СТПРЕС», 2009.