Історія Кривий Ріг

Містечковий актив

Адміністративний устав міста у XIX столітті

Територіальне розташування Кривого Рогу у Херсонському повіті Херсонської губернії передбачало підлеглість усіх місцевих структур відповідним губернським і повітовим адміністративним органам. 

З моменту введення 1 січня 1864 року у Російській імперії інституту земства,який виник через проведення земської реформи, місцевим повітовим органам була делегована самостійній у рішенні питань, якими раніше займалися комітети, комісії, чиновники. Частина повновадень перейшла у земства, яке формувалося на основі виборності. До 1890 року у Херсонському повіті вибирали 86 гласних (депутатів) від різних груп: землевласників, міст, сільських общин, купців і священнослужителів. Гласні від селян призначалися губернатором. З 1890 року за новим Положенням земство позбавили певної свободи, губернатор отримав право накладати вето і постанови земства. Кількість виборних зменшилася на 40, змінилося коло виборців у залежності від майнового цензу - кількості десятин землі і вартість нерухомого майна - 22 кандидати йшли від дворян-землевласників, 7 - від землеробців-недворян. Селяни обирали одного кандидата від волості, а вонив свою чергу обирали 11 гласних у Херсонське губернське земське зібрання. У повіті вирішували питання, які стосувалися Кривого Рогу.

У компетенції земств були питання роботи судів, організації народної освіти, здоров’язбереження, сільського господарства, податкування, пошти і доріг. 

Містечко Кривий Ріг, яке вносило у повітову казну великі гроші, складалося переважно з податків з гірничих промислів і рудних розробок, не отримувало у достатній кількості від земства рівноцінної допомоги для вирішення комунальних і соціальних питань. 

В губернській пресі зі сторони містечка регулярно з’являлися докори на адресу Земства з приводу недостатньої уваги до проблем мешканців і мізерного фінансування, яке виділяла Херсонська земська управа на нагальні потреби.

Особливо містяни жалілися на стан комунального господарства, відсутність хороших доріг і вимощених мостових. Про те, що докори у пресі не дуже хвилювали земське начальство, можна судити ізтекстів доган. Він практично не змінювався протягом 15 років. Ті ж проблеми були як у 1899 році, так і 1914 році.

Декілька спроб виходу із підпорядкування земству і подача прохань на отримання статусу міста до 1917 року не мали успіху.

У містечку знаходилося Волосне правління —- колегіальний орган з виборних владних посад, які керували “Криворогской волостью” — низовою адміністративною одиницею селянського самоуправління. Волосне правління знаходилосьна Миколаївській вулиці. Старшиною його у 1913 році був Степан Комар, кандидатом - Б. Глинко, писарем - З. Васильєв. Сільське правління керувалосправами селян Кривого Рогу і складалося зі старости, кандидата і писаря. 

При волосному правлінні знаходився волосний суд під представництвом Іларіона Волошина і була пожежна дружина. Ось що писала про нашу пожежну дружину губернська преса:

“При Волостном правлении имеется несколько бочек и брандсбой, но доставка их на пожар очень затруднительна, так как нет пожарных лошадей. На пожар бочки и брандсбой доставляются людьми, которым пришлось впрягаться по-лошадиному. Смешно и вместе с тем больно смотреть, как люди изо всех сил вскачь везут бочку с водой от ближайшего колодца, а навстречу им несутся во всю рысь такие же бородатые лошади с пустой бочкой до колодца. Глядя на эту картину, становится досадно и обидно за униженное человеческое достоинство и человеческую глупость, которая не додумалась до необходимости иметь специальных пожарных лошадей”. 

Професійна команда пожежників почала діяти у Кривому Розі з 1 травня 1906 року. У ній були 8 коней, 2 бочки і 2 насоса. Всі функції суспільного самоуправління у містечку виконувало організоване в кінці 1905 року Суспільне Зібрання. Зібрання носило сумісний характер і вирішувало культурно-побутові питання у містечку. 

Структурно Суспільної Зібрання складалося із Голови, шести старшин, які щорічно переобираються, і казначея. У 1913 році Головою старшин був М. Фельдман, казначеєм - директор Санкт-Петербурзького Міжнародного Комерційного банку Соломон Луцький. 

Будинок Суспільного Зібрання знаходився на вулиці Вокзальній у будинку Нагойного (сучасний будинок 63), побудованого з червоної цегли у популярному в 70-х роках XIX століття “південно-руському” цегляному стилі, в якому головну роль відігравали художні і технічні властивості цегли. Стиль цей був поширений тільки на вуличні (лицьові) фасади. На відміну від традиційних, вони залишалися неоштукатуреними і мали стриманий декор, який викладали з цегли (стінової чи лицьової) або із облицювальної керамічної плитки. Декорували будівлі за рахунок використання поліхромної цегли, кам’яних вставок. Відсутність штукатурки накладало свій слід на характер декору - він не стільки малювався автором, скільки конструювався з технологій кладки і облицьовки. В губернській газеті зустрічаються замітки про “будівництво по-криворізьки”, в тексті яких іронізували про те, що зовнішній фасад будівель був цегляним, а вся інша частина із самана - суміші глини, соломи і гною. 

Наприкінці XIX століття у містечку були такі спілки:

  •  “Криворожское общество распространения коммерческого образования”, 
  • “Первая криворожская артель официантов”,
  •  “Больничная касса при Железных рудниках Общества каменноугольных и железных рудников на Юге России”, 
  • “Вспомагательная касса рабочих на рудниках и заводах Акционерного общества криворожских железных руд в городе Кривой Рог”. 

У будівлі Суспільного Зібрання була концертна зала, у якому проходили любительскі концерти і вистави.
З кінця 90-х років у містечці і Криворізькому районі почали активно організовуватися громадські організації, які переважно були вузькопрофільними.

У містечку діяло декілька громадських організацій, мета і направлення діяльності яких виходила з самих назв: Організація “Просвіта” - голова І. Рехес, Комісія по благоустрою Кривого Рогу - голова П. Корнієнко, Організація податі бідним християнам і бідним євреям, Організація піклування про бідних дітей євреїв - голова І. Должанський), Відділення Єврейського Іміграційного товариства Організація по утриманню бібліотеки. 

Символікою і зовнішнім атрибутом міського самоуправління був герб. Містяни Кривого Рогу з 1861 року робили декілька спроб надати містечку статус міста. Перша спроба розробки Гербу була у 1912 році. Пробний варіант гербу розроблявся до 1913 року, року присвоєння містечку статусу міста. 

Міські герби Російської імперії стверджувалися Гербовим відділенням при Канцелярії геральдії, яку створили по Височайшому указу у 1857 році. Обов’язковою умовою було “правильне і погоджене з вимогами геральбики створення проєктів усіх гербів, грамот і дипломів”. Автором проєкту герба Кривого Рогу був Іван Павлович Варєніков. Особливістю міського герба у Російській імперії було використання єдиних правил, вимог, зведених кадастр. Система прикрашання гербів, розроблена Бернгардом Кене і затверджена Імператорським указом, допомагала з першого погляду визначити політичний, економічний і адміністративний ресурс міста.

Проєкт герба Кривого Рогу взірця 1912 року представляв собою французький щит на фоні перехрещених срібних молота і кирки. Щит лазурного кольору (колір герба Херсонської губернії) з горизонтальним перетином, був обведений Александрівською стрічкою - це означало приналежність до гербів областей). У центрі герба - скала залізної руди, який символізував господарську спеціалізацію міста - розвиток гірничої промисловості і багатство краю - запаси залізної руди. Ліворуч у підніжжя скелі розміщена кирка, праворуч - шахтарська лампа. Робочі інструменти шахтарів і рудокопів нагадували про минуле міста, про становлення центру гірничої промисловості і чорної металургії. У верхній частині щита - срібний хрест, і два такі ж хреста в середині лінії перетину. Три срібних хреста вказували на вірування жителів міста, які були схожі на вірування козацьких предків. 

Цей герб не був офіційно затверджений, але бажання містян його отримати було настільки великим, що його розмістили у декількох установах, у тому числа на фасаді Комерційного училища, у вестибюлі гімназії Головченко, на документації Александрівського і адміністративній будівлі Новоросійського рудника.

У 1864 році в рамках проведення судової реформи у Росії ввели інститут мирових суддів - первинного і основного звена судової системи. Судді обиралися “всеми сословиями в совокупности на три года” і утверджувалися Сенатом для рішення громадянських і кримінальних справ.

За порядок і безпеку у містечку відповідала поліція - частина внутрішньої державної адміністрації. У 1866 році Кривий Ріг введи у окрему дільницю під керівництвом пристава. З 1911 по 1917 рік приставом у містечку був барон Крег Мануіл-Артур-Альфонсович Енгельгардт.

У кожного “городового” жандарма на грудях був жетон з вуличним номером. Відділення таємної поліції знаходилося на станції Долгинцево. Жандармів набирали виключно із офіцерів й унтер-офіцерів. Вони несли караульну службу на особливо важливих об’єктах, проводили арешти і конвоювання, притишення політичних безпорядків. На рудниках обов’язково були пристави, городові, надзирателі, стражники і жандарми.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар