Григорій Гутовський

«Енциклопедія Криворіжжя», том 1

Хто такий Григорій Гутовський: довідка

Григорій Гутовський був головою Криворізької міської ради в період із 1979 до 1992 року. Що ще про нього відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Григорій Іванович Гутовський народився 8 січня 1930 року в Донецькій області, помер 14 січня 1993 року в Кривому Розі. Закінчив Криворізький педагогічний інститут (1962), Криворізький гірничорудний інститут (1967). У 1948 році був бухгалтером ощадкаси в місті Чортків, нормувальником «Заготзерна» в місті Бережани Тернопільської області.

Оригінальний підпис: Кінець квітня 1986 року. Голова Криворізького міськвиконкому Гутовський Г.І. в кабінеті директора автобусного парку на Артемі перед нарадою з надання допомоги в евакуації жителів Києва у зв'язку з Чорнобильськими подіями.

Джерело: фейсбук-спільнота Криворізька Старовина 

У 1948–1949 роках Гутовський працював завідувачем організаційного відділу Бережанського райкому ЛКСМУ. У 1949 — інструктор райгазети «Червоні Бережани». У 1950–1953 служив у Прибалтійському військовому окрузі. З 1953 — у Кривому Розі. У 1953–1954 роках став бухгалтером криворізького центрального ринку. У 1954–1955 — завідувач сектора Центрально-Міського райкому ЛКСМУ. У 1955–1956 — другий секретар райкому ЛКСМУ. У 1958–1960 — заступник голови артілей «Хімпром», «40 років Радянської України». У 1960–1963 — інструктор оргвідділу міськкому КПУ. У 1963–1966 — секретар парткому тресту «Криворіжжитлобуд». У 1966–1969 — другий секретар Інгулецького райкому КПУ.

Григорій Гутовський. Фото із сімейного архіву Георгія Гончарука, фейсбук-сторінки Миколи Крамаренка 

У 1969–1973 роках Григорій Гутовський працював першим секретарем райкому Комуністичної Партії України (КПУ). 1973–1979 — другий секретар міськкому КПУ. У 1979–1992 — голова міськради та міськвиконкому. У 1992–1993 — голова міського відділення Пенсійного Фонду.

У період із 1981 по 1989 рік Гутовський був депутатом Верховної Ради України, у 1981–1986 — член Президії Верховної Ради України. Автори «Енциклопедії Криворіжжя» з посиланням на власні джерела пишуть, що Григорій Гутовський мав заслуги в розвитку інфраструктури Кривого Рогу, керував будівництвом шахт, мікрорайонів, швидкісного трамвая. Делегат XXVI зʼїзду КПРС (1981 рік). Почесний громадянин Кривого Рогу з 2000 року. До 2016 року на честь Григорія Гутовського була названа вулиця в Кривому Розі. Її декомунізована назва — В’ячеслава Чорновола. Гутовський нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами Знак Пошани, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, нагрудним знаком «За заслуги перед містом».

Джерело: «Енциклопедія Криворіжжя», том 1, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін, упорядник В. П. Бухтіяров, Кривий Ріг, видавництво «ЯВВА», 2005, стор. 321.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Будівництво мікрорайону Рибасове на березі Саксагані, 1974 рік

Станція швидкісного трамваю ім. Гутовського

Криворізький ГЗК, квітень 1989 рік

Будівництво житлових будинків на вулиці XXII партз'їзду, 1960-х років

Будівництво Криворізького металургійного заводу

Відео на тему

Панорама будівництва нової електростанції у Кривому Розі, 1929 рік

Будівництво вулиці Тинка (зараз Генерала Радієвського)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Корній Речмидило — кому встановлено пам'ятну дошку біля виконкому

Влітку 2021 біля місьвиконкому встановили пам'ятну дошку одному криворізькому діячу. Ким він був — у статті

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.

Олена Деконська: руда, селяни і репресії

Олена Михайлівна Деконська жила у Кривому Розі в кінці XIX — на початку XX століття