Григорій Гутовський

«Енциклопедія Криворіжжя», том 1

Хто такий Григорій Гутовський: довідка

Григорій Гутовський був головою Криворізької міської ради в період із 1979 до 1992 року. Що ще про нього відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Григорій Іванович Гутовський народився 8 січня 1930 року в Донецькій області, помер 14 січня 1993 року в Кривому Розі. Закінчив Криворізький педагогічний інститут (1962), Криворізький гірничорудний інститут (1967). У 1948 році був бухгалтером ощадкаси в місті Чортків, нормувальником «Заготзерна» в місті Бережани Тернопільської області.

Оригінальний підпис: Кінець квітня 1986 року. Голова Криворізького міськвиконкому Гутовський Г.І. в кабінеті директора автобусного парку на Артемі перед нарадою з надання допомоги в евакуації жителів Києва у зв'язку з Чорнобильськими подіями.

Джерело: фейсбук-спільнота Криворізька Старовина 

У 1948–1949 роках Гутовський працював завідувачем організаційного відділу Бережанського райкому ЛКСМУ. У 1949 — інструктор райгазети «Червоні Бережани». У 1950–1953 служив у Прибалтійському військовому окрузі. З 1953 — у Кривому Розі. У 1953–1954 роках став бухгалтером криворізького центрального ринку. У 1954–1955 — завідувач сектора Центрально-Міського райкому ЛКСМУ. У 1955–1956 — другий секретар райкому ЛКСМУ. У 1958–1960 — заступник голови артілей «Хімпром», «40 років Радянської України». У 1960–1963 — інструктор оргвідділу міськкому КПУ. У 1963–1966 — секретар парткому тресту «Криворіжжитлобуд». У 1966–1969 — другий секретар Інгулецького райкому КПУ.

Григорій Гутовський. Фото із сімейного архіву Георгія Гончарука, фейсбук-сторінки Миколи Крамаренка 

У 1969–1973 роках Григорій Гутовський працював першим секретарем райкому Комуністичної Партії України (КПУ). 1973–1979 — другий секретар міськкому КПУ. У 1979–1992 — голова міськради та міськвиконкому. У 1992–1993 — голова міського відділення Пенсійного Фонду.

У період із 1981 по 1989 рік Гутовський був депутатом Верховної Ради України, у 1981–1986 — член Президії Верховної Ради України. Автори «Енциклопедії Криворіжжя» з посиланням на власні джерела пишуть, що Григорій Гутовський мав заслуги в розвитку інфраструктури Кривого Рогу, керував будівництвом шахт, мікрорайонів, швидкісного трамвая. Делегат XXVI зʼїзду КПРС (1981 рік). Почесний громадянин Кривого Рогу з 2000 року. До 2016 року на честь Григорія Гутовського була названа вулиця в Кривому Розі. Її декомунізована назва — В’ячеслава Чорновола. Гутовський нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами Знак Пошани, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, нагрудним знаком «За заслуги перед містом».

Джерело: «Енциклопедія Криворіжжя», том 1, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін, упорядник В. П. Бухтіяров, Кривий Ріг, видавництво «ЯВВА», 2005, стор. 321.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Криворізький ГЗК, квітень 1989 рік

Будівництво житлових будинків на вулиці XXII партз'їзду, 1960-х років

Перші бетонозмішувалки типу "Кайзер"

Будівництво корпусу збагачення Криворізького ГЗК окислених руд

Будівництво Криворізького металургійного заводу

Відео на тему

Панорама будівництва нової електростанції у Кривому Розі, 1929 рік

Будівництво вулиці Тинка (зараз Генерала Радієвського)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Шахта №5, Гданцівка, рудник Карла Лібкнехта — місця наймасовіших вбивств євреїв за часів окупації Кривого Рогу

Найбільшими місцями розстрілів єврейського населення були шахта №5 рудоуправління імені Фрунзе, біля концтаборів (особливо на Гданцівці), на руднику Карла Лібкнехта. Убитих вивозили у рови неподалік, скидали у кар’єри цегельного заводу.

Майже вік у шахті прожив, лиш горба собі нажив: криворізькі шахтарські прислівʼя

У матеріалі ви знайдете шахтарські прислів'я, зібрані за тематичними добірками.

Історія Гданцівського парку

У 1936 році в Кривому Розі з’явився парк, який назвали Комсомольським. Криворізька молодь створила його на правому березі річки Інгулець, а на лівому березі вже з 1927 року розташувався парк імені Федора Мершавцева (до декомунізації — імені газети "Правда").