Хто така Анастасія Рак: довідка

Хто така Анастасія Рак: довідка

Анастасія Рак — українська художниця, яка кілька десятків років прожила в Кривому Розі, відома роботами в стилі примітивізму, а також живописом на склі. Що ще про неї відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

 

Народилася художниця 27 листопада 1922 року в Полтавській області. Закінчила Лохвицьке педагогічне училище. У 1941 році була насильно вивезена до Німеччини як остарбайтерка. Після повернення працювала вихователькою в дитсадках, зокрема в Кривому Розі. Пропагувала традиції українського мистецтва. Малювала на склі. Учасниця виставок у Києві, Кривому Розі й навіть у Парижі. Роботи Анастасії Рак переважно зберігаються в приватних колекціях Європи.

 

Джерело: «Енциклопедія Криворіжжя», том 2, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін, упорядник В. П. Бухтіяров, Кривий Ріг, видавництво «ЯВВА», 2005, стор. 372.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Електростанція рудника Артема, 1925 рік

Рудник ім. Дзержинського, 1924 рік

Дві панянки з Кривого Рогу

Анастасія Рак за створенням картини на склі

Криворізький лікар-гінеколог Петро Візирський

Відео на тему

Мистецька історія Кривого Рогу

Анастасія Рак: остарбайтерство, картини на склі і виставка у Парижі

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Металургійний комбінат «Криворіжсталь»: довідка

Комбінат «Криворіжсталь», 1934 рік

Криворізькі стіни — як полотна: інтерв’ю з художницею, яка створює мурали

Мурали «Герої Небесної Сотні», «Борис Джонсон», «Архангел Михаїл, що захищає наших військових» — мова міста. У Кривому Розі мурали з’являються все частіше, й за багатьма з них стоїть талановита художниця Анастасія Щербак.

Павло Шевченко

Я переконаний, своїм духовним світлом він засвідчив своє безсмертя, – життя його триває й далі в його добрих справах. викладач КДПУ Микола Дудніков про Павла Шевченка