Соцмісто — серце Металургійного району: довідка з історії Криворіжжя

Соцмісто — серце Металургійного району: довідка з історії Криворіжжя

Соцмісто — житловий масив, розташований у центральній частині колишнього Дзержинського, а нині Металургійного району Кривого Рогу.

Його історія бере свій початок від 1930-х років і безпосередньо пов’язана з будівництвом металургійного гіганта — заводу «Криворіжсталь». Що ще відомо про Соцмісто в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Джерело інформації: «Енциклопедія Криворіжжя» у 2 т., т. 2, Кривий Ріг, 2004, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін

Джерело обкладинки: Ігор Потабачний для фейсбук-спільноти "Криворізька старовина"  Перші роки та забудова

Початкове будівництво велось в умовах терміновості — зводились бараки та землянки для перших працівників заводу. У той самий період, на початку 1930-х, відкрились двері п’яти багатоповерхових житлових будинків на вулиці Революційній (нині Степана Тільги). Саме ці споруди стали першими кам’яними будівлями нового робітничого району.

Інфраструктура та життя до війни

У районі вже тоді діяли важливі об’єкти соціальної інфраструктури:

  • діловий клуб Криворізького металургійного заводу;

  • середня школа №16;

  • аптека;

  • кінний двір;

  • базарна площа (на місці кінотеатру «Космос»).

Війна та відбудова

Під час нацистської окупації в районі діяла підпільна група під керівництвом Юрія Миколайовича Козаченка. Після визволення Кривого Рогу Соцмісто почали швидко відбудовувати. Уже на початку 1950-х років район повернув собі життєдіяльність.

Період активного розвитку: 1950–1980-ті

У другій половині XX століття Соцмісто переживає пік свого розвитку:

  • збудовані житлові квартали;

  • відкрились міськвиконком, цирк, критий ринок;

  • розпочав роботу Криворізький гірничорудний інститут (нині Криворізький національний університет).

Фактично район став адміністративним центром міста Кривий Ріг.

Основні вулиці Соцміста:
  • проспект Металургів;

  • вулиця Постишева (нині Вадима Гурова);

  • вулиця Косіора (нині Соборності);

  • вулиця Димитрова (нині Героїв АТО);

  • вулиця Якіра (нині Володимира Бизова);

  • вулиця Рязанова (нині Святогеоргіївська);

  • вулиця XXII Партз’їзду (нині Віталія Матусевича) та інші.

Соцмісто — це не лише житловий масив, а історична частина Кривого Рогу, яка зберігає в собі дух індустріального розвитку, опору в роки війни та поступу в повоєнні десятиліття.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Станція «Кривий Ріг-Сортувальний»

Соцмісто, 1971 рік

Криворіжжя, 1893 рік

Інтер'єр Свято-Миколаївської церкви

Соцмісто. Біля будинку №24 на проспекті Металургів

Відео на тему

Як змінився цирк у Кривому Розі

Кривий Ріг у 1995 році

Історія міста Кривий Ріг

Унікальна родонова лікарня у Кривому Розі

Кривий Ріг історія виникнення

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Будинок Природи: довідка з історії Кривого Рогу

Сквер заклали в 1977 році. Площа скверу — 0,1 гектара. Обладнаний пішохідними доріжками, дитячими атракціонами, місцями відпочинку. Що ще про нього відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Без води, без заводів, але з театрами - як жили криворіжці під час окупації у 1941-1944 роках

Кривий Ріг був окупований німецькими військами 30 місяців — із 15 серпня 1941 року до кінця лютого 1944 року. У цей час криворіжці мали проблеми з водо- та електропостачанням, вивчали в школах німецьку мову (а спершу навіть «Заповіт» Шевченка), відновлювали знищені заводи, грали товариські футбольні матчі з румунськими, угорськими й німецькими вояками. Як змінилося місто, у якому на початок 1941 року проживали трохи більше 200 тисяч людей, і як німці керували життям місцевого населення — на history.1kr.ua

Володимир Мухін: репресований геолог, першовідкривач Криворізького басейну залізних руд

Володимир Мухін був видатним гірничим інженером Кривбасу. У 1929 році його репресували й відправили до Соловецького табору, де він і помер у 1930 році