Володимир Токар Кривий Ріг

Володимир Токар у майстерні

Володимир Токар: скульптор і художник

Криворіжець Володимир Токар — скульптор, художник і член Національного Союзу художників України — до свого шестидесятиріччя отримав нагрудний знак “За заслуги перед містом II ступеню”.


Найвідомішими роботами цього скульптора у Кривому Розі є пам’ятник батькам біля виконкому, Петру Калнишевському, Пресвятій Богородиці, чорнобильцям, Олександру Радієвському, загиблим Героям і Володимиру Великому. 

Володимир Іванович Токар народився 23 липня 1959 року у Дніпрі.

З дитинства мистецтву його навчала мама - скульпторка Катерина Токар. Володимир вчився у школі, де вона працювала вчителькою малювання. Після цього хлопець вчився у художній дитячій школі у свого батька - Івана Токара, який викладав живопис, рисунок і композицію. Батько також оформлював книги — у його доробку- понад 100 видань, про що доросилий Володимир часто згадував: говорив, що коли відпрацьовував післядипломну практику, обрав для себе теж поліграфію. Йому довірили художнє редагування 3 книг, які вийшли в світ повністю з його оформленням. Керівництву видавництва сподобався стиль молодого фахівця, і йому запропонували обійняти посаду художнього редактора видавництва, але на той час Володимир за сімейними обставинами переїхав до Кривого Рогу до молодої дружини і в Дніпропетровськ вирішив не повертатися.
З 1974 по 1978 роки навчався в Дніпропетровському державному художньому училищі імені Євгенія Вучетича на живописно-педагогічному відділенні, під керівництвом дніпропетровських художників Всеволода Шпігановіча і Леоніда Кудрявцева. Навчав його також живописець Володимир Арсенов. 
Дружина Володимира Олена Токар теж закінчила Дніпропетровське державне художнє училище імені Євгена Вучетича. 

Творча діяльність для художника починається з публікації його робіт на виставках, для Володимира Токаря вона почалася рано. У 1975 році, після вдалого звіту про проведену річної творчої практиці, Володимиру запропонували провести в  училищі персональну виставку. Юнак навчався тоді на першому курсі. 

Після служби в армії у 1980 році митець прийшов до дніпропетровського Художнього Фонду оформлювачем, де відповідав за наочну і святкову агітацію. 

Переїхавши в 1982 року до Кривого Рогу продовжив працювати у цій же сфері. Першою великою роботою в Кривому Розі був кабінет англійської мови для Андріївської сільської школи, який ніхто не хотів брати. Володимир виконав всі види робіт разом із дружиною Оленою. 

Згодом Володимиру Токарю доручили реконструкцію двох залів Криворізького історико-краєзнавчого музею, які він від проєекту до авторського втілення здійснив сам. 
Музейний зал, оформлений Володимиром Токарем, до сих пір збереглися практично без змін.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Олександр Васякін в майстерні

Токар Криворізького заводу, 1950 рік

Скульптура "Голуб миру"

Автор першого пам'ятника Олександру Полю Борис Едвардс

Парк імені Федора Мершавцева, 1960-ті роки

Відео на тему

Анастасія Рак: остарбайтерство, картини на склі і виставка у Парижі

Григорій Синиця (коротке відео з найяскравішими моментами біографії)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

10-12-2021 11:46

Добре

відповісти

10-12-2021 11:53

Класний скульптор!

відповісти

Вас може зацікавити

Історія перших храмів і місць для молитви в Кривому Розі

У Кривому Розі жили представники різних віросповідань. Усі вони прагнули мати свій осередок духовності, де могли б збиратися разом, молитися, думати про Бога та спілкуватися.

Від підручника до легенди: як Кривий Ріг повертає власну історію

Найвідоміша легенда Кривого Рогу — про Рудану — виявилася вигадкою, створеною лише у 1968 році, а підприємець Колачевський, чиє ім’я носить найдовша вулиця міста, для багатьох криворіжців досі залишається маловідомою постаттю. Про це, а також про походження міських міфів, забуті імена та суперечливі сторінки минулого говорили під час щорічних історико-краєзнавчих читань у Криворізькому педагогічному університеті, де дослідники презентували свої нові розвідки та дискутували про переосмислення локальної історії. Що насправді стоїть за відомими міськими легендами, чому історичні постаті залишаються в тіні та як Кривий Ріг переосмислює власне минуле — читайте в матеріалі «Першого Криворізького».

Олена Деконська: руда, селяни і репресії

Олена Михайлівна Деконська жила у Кривому Розі в кінці XIX — на початку XX століття