Горизонти джазу: що відомо про музичний фестиваль джазу у Кривому Розі

Горизонти джазу: що відомо про музичний фестиваль джазу у Кривому Розі
Масштабний міжнародний фестиваль "Горизонти Джазу", організований Олександром Гебелем у Кривому Розі. Про історію фестивалю, видатних особистостей, міські легенди, теперішнє життя учасників фестивалю та сучасний розвиток джазу у Кривому Розі.

Скажи, що ти слухаєш, а я скажу, хто ти. Хто такі криворіжці та що вони слухають? Естраду, латину, ретро, класику, електронну чи, може, джаз? Так, саме джаз. Криворіжці не лише слухають його, вони його створюють, виконують, розвивають, просувають. І так було ще в далеких 80-х.

У 1986 році в Кривому Розі пройшов перший фестиваль «Горизонти джазу» й активно вів свою діяльність до 2000 року. Що це за фестиваль і як він виник?
«Горизонти джазу» — музичний фестиваль у Кривому Розі, засновником якого є Олександр Гебель.

Олександр Гебель — український джазовий музикант, саксофоніст та аранжувальник. Викладав у музичній школі №10 у Кривому Розі. Зі своїми учнями створив джазовий оркестр, який їздив на гастролі у Фінляндію, Швецію, Болгарію, Австрію.

У 1986–1988 роках мав статус всесоюзного, а з 1989 по 2000 — міжнародного. Послухати джаз у Кривий Ріг приїжджали люди з різних країн, зокрема США, Грузії, Вірменії, Молдови, Латвії, Естонії. Гостями були дві групи людей: поціновувачі музики, які приїхали послухати джаз, та учасники фестивалю, які виступали. Містяни кажуть, що один із фестивалів відвідав президент Сполучених Штатів Америки. На жаль, нам не вдалося довести правдивість цих слів, але з історичних джерел редакція «Першого Криворізького» дізналася, що в 1991 році 41-й президент США Джордж Герберт Вокер Буш приїжджав в Україну, тому цілком імовірно, що криворізькі чутки про те, як українські діти виступали перед президентом Америки, а він від захвату плескав в долоні, — зовсім не чутки, а факти.

Після публікації до редакції «Першого Криворізького» звернулася очевидиця і розказала, що у віці 16-18 років була глядачкою і підтвердила приїзд президента США в Україну, але це був не Джордж Герберт Вокер Буш, а Вільям Джефферсон Клінтон — 42-ий президент Америки, і це було не у Кривому Розі, а в Києві. Про це повідомляє Валентина Бєрлін —  колишня заступниця міського голови й керівниця міського управління культури.  У Маріїнському палаці в столиці виступали 5 колективів і сольних артистів. У тому числі бенд із Кривого Рогу і саме туди приїжджав Клінтон.

Виступати на фестивалі могли гурти і з Кривого Рогу, і з інших міст та країн. Лише у п’яти концертах фестивалю в 1996 році виступили 6 бігбендів, 14 ансамблів і три солісти, серед них Білл Скит із Лондону (грав на саксофоні, кларнеті та флейті), Софія Домансіш із Парижу (грала на фортепіано) та Гарбіс Дедеіан з Бухаресту (грав на саксофоні). Усього за 14 років виступили 25 бігбендів, 95 ансамблів, 22 солістів і солісток.


Музиканти фестивалю перед виходом на сцену. Джерело: uajazz.com

За всю історію «Горизонтів джазу» відбулось 11 фестивалів. Події фінансувалися як міським і державним бюджетом, так і підприємцями. З першим варіантом спочатку було важко, і гроші від міста вдалося отримати не з першого разу, бо коли Олександр Гебель прийшов подавати запит на фінансування, йому відмовили, мовляв, «не на часі», «неприбутково», «неактуально», але наполегливість музиканта допомогла знайти гроші на наступні івенти. Спочатку вони проходили раз на рік, а з 1996 року — раз на два роки, бо в якийсь момент грошей на організацію фестивалю стало мало, на це вплинула економічна криза другої половини 1990-х. Один із фестивалів пройшов на кораблі.

Після публікації статті колишня чиновниця, яка була безпосередньо дотична до організації фесту Валентин Бєрлін сказала, що на кораблі проходив не весь фестиваль, а лише його частина. Цю частину допоміг профінансувати бізнесмен, який любив музику.

Згодом музику знову грали на суші: вісім разів — у палаці культури Центрального гірничо-збагачувального комбінату (зараз — ПК «Центральний»), один раз — у театрі імені Тараса Шевченка та один раз — у ПК Артема (зараз — ПК «Мистецький»). Організатори зупинились на цьому майданчику, тому що палац культури мав якісну акустику, що важливо для виконання джазу, зручне планування, можливості для зручного розсадження гостей, вдосконалені та просторі гримерки, велику площу, але був єдиний мінус — палац розташований у кінці міста на 44 кварталі, тому є не дуже зручним для частини гостей. Театр і ПК «Мистецький» не мали такої якісної апаратури для досконалого проведення фестивалю.
Щороку зали були переповнені, концерти відбувалися декілька днів поспіль по кілька на день через величезну кількість гостей та артистів, яких одночасно не можна було вмістити в приміщенні. На фестивалі ходило багато дітей, школярів і студентів. Одним із них був Євгеній Абін, який у дитинстві відвідував цей музичний івент із батьками. Він зауважив, що «кожен раз це була величезна подія, як свято». Зараз Євгеній працює в Національному академічному духовному оркестрі України, навчає юне покоління музики та виступає в країнах Європи.
У часи проведення фестивалю не було інтернету у вільному доступі, більшість людей працювали 6 днів на тиждень, тож було складніше запрошувати гостей, але це не завадило здійснити креативний піар. Олена Василевська, тодішня директорка ПК «Центральний», розповіла редакції онлайн-медіа «Перший Криворізький», що «Горизонти джазу» уклали партнерство з трамвайним депо і намалювали на одному трамваї саксофони, труби, барабани, ноти й інші предмети, що асоціюються з музикою. Криворізькі джазові гурти їздили на трамваї містом і на зупинках грали композиції, тим самим закликали людей прийти на фестиваль.

Анонс фестивалю в 1990 році в часописі «Кур’єр Кривбасу». Джерело: uajazz.com
Організація фестивалю щороку потребувала не лише фінансового, а й людського ресурсу. Команда організаторів складалася з 10–12 людей, але такої кількості було замало, тому залучали працівників ПК «Центральний», молодь, яка відвідувала музичні гуртки, і волонтерів.
Виходить, у Кривому Розі проходив найбільший джазовий фестиваль в області та один із найбільших у країні.

Своє існування він завершив 2000 року, бо Олександр Гебель переїхав на постійне проживання до Німеччини, після його від’їзду проєкт зміг протриматися лише 3 роки.
Після 2000-х епоха джазу в місті не закінчилася, а лише зменшила свої оберти.

Криворізька івент-менеджерка Наталія Погорєлова продовжила традицію джазових вечорів, запрошуючи на виступи музикантів і музиканток із різних міст України і світу.

Криворізька міська влада змогла частково відродити фестивальну традицію в Кривому Розі, організувавши «Джаз на Поштовій», де виступають місцеві бенди, оркестри і солісти — переважно це учні й учениці музичних шкіл міста.А ще учасники приватного мистецького проєкту «Освітня Піч» зробили серію джазових івентів «Джаз на даху» та «Літній джаз», що відбувалися у 2018–2020 роках на даху готелю «Дружба». Виступали на подіях:

Денніс Аду, трубач, який мав спільні проєкти з гуртом «Океан Ельзи» та Фаготом; Юхим Чупахін, піаніст, композитор, лідер гурту «Acoustic Quartet», співзасновник американського соул-бенду «Fake tapes», співпрацював зі Святославом Вакарчуком, Джамалою, SunSay, Андрієм «Кузьмою» Скрябіним, Сергієм Жаданом; Богдан Гуменюк, саксофоніст, композитор, продюсер, виступає в США, Канаді, Німеччині й інших країнах; Андрій Чмут, саксофоніст і піаніст Джамали; та інші талановиті музиканти.
У листопаді 2023 року пройшов концерт «Джазовий листопад» у Криворізькому обласному музичному коледжі, де студенти й викладачі разом грали композиції. Ще одна джазова подія минулого листопада — концерт Зразкового джазового оркестру під керівництвом Артема Зінченка в музичній школі №10.

Артем Зінченко з 2008 року викладає дітям і підліткам у музичній школі, а з вересня 2023 року — ще й у коледжі. Артем і його колеги допомагають молодому поколінню розвивати джаз у Кривому Розі.
Поспілкувавшись із молодими музикантами, «Перший Криворізький» дізнався, що вони працюють у багатьох стилях, але джаз — найулюбленіший; молодь вважає джаз самобутнім і різностороннім стилем музики; половина опитаних студентів планують надалі займатися музикою в Кривому Розі, а інша половина — за межами міста.

Цей  матеріал є авторським бачення і лише частиною фестивалю «Горизонти джазу», яку редакція «Першого Криворізького» готова доповнювати.

Пишіть на [email protected] або в телеграм-бот: про які культурні явища і події, цікавих особистостей Ви б хотіли дізнатися? 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Катерина Чубинська: як нащадка Павла Чубинського пов'язана з Кривим Рогом

Прізвище Чубинських в Україні та світі, певно, у багатьох людей асоціюються із дефініціями «видатні українці», «патріоти».  Чуючи це прізвище, українці згадують Павла Платоновича Чубинського – вченого-етнографа і громадського діяча, який жив і працював у другій половині XIX століття. Його частіше згадують як автора тексту, що ліг в основу гімну України.

Відбудова, нові факультети й корпуси: історія педагогічного університету після Другої світової війни

Заняття у Криворізькому державному педагогічному інституті відновилися в жовтні 1944 року вже у звільненому від німецько-фашистської окупації Кривому Розі

Подружжя Любас: як у Кривому Розі відроджували автентичне мистецтво витинанки

Повернутися до традиції, зрозуміти витоки української історії та фольклору. Це те, в чому допомагає мистецтво витинанки