Володимир Бизов: кому встановлено пам'ятник біля КНУ?

Володимир Бизов: кому встановлено пам'ятник біля КНУ?

У Кривому Розі є вулиця, яка названа на честь Володимира Бизова (до декомунізації - Якіра). Зараз тут — відділення УкрПошти, школа, а також пам’ятник самому Володимиру Бизову. Ким була ця людина?

 На вулиці Бизова знаходяться Криворізька загальноосвітня школа №26, меморіальна дошка на честь загиблих бійців АТО Олександра Миколайовича Ігнатова, Олександра Валерійовича Реви, а також пам'ятник самому Володимиру Бизову.

Пам’ятник Бизову. Фото krivoyrog-history.blogspot.com
Народився Володимир Бизов у 1937 році в Омській області. Після Другої Світової Війни сім’я Бизових переїхала в Україну, а саме в Івано-Франківську область. Там хлопець закінчив середню школу.
У 1954 році Володимир Бизов вступив до Криворізького гірничорудного інституту (зараз - Криворізький національний університет), закінчив його за спеціальністю розробка корисних копалин.

Після університету Бизов працював гірничим майстром, начальником дільниці на руднику імені ХХ Партз’їзду (після декомунізації - рудник Суха Балка). У 1971 році, отримавши травму, почав працювати молодшим науковим співробітником, пізніше, - у 1976, - році закінчив аспірантуру. На кафедрі вищої математики працював старшим викладачем, доцентом, пізніше став завідувачем цієї кафедри. Захистив докторську дисертацію і скоро став професором. З 1985 до 2002 року був ректором Криворізького технічного університету (зараз - КНУ).

Володимир Бизов - засновник наукової школи з теорії управління якістю сировини на гірничих підприємствах. Автор 200 наукових статей та монографій, 38 авторських свідоцтв. Ініціатор підготовки та головний редактор 14-томної “Бібліотеки гірничого інженера”.


Фото надане Криворізьким міським історико-краєзнавчим музеєм

У 1991 році Володимир Федорович Бизов організував Академію гірничих наук України - громадську організацію, яка об’єднувала вчених і працівників підприємств гірничопромислового комплексу. У газеті “Гірничий інженер” за січень-березень 2011 року пишуть, що  офіційне визначення авторитету даної організації було підтверджено сертифікатом реєстрації в ООН. Володимир Бизов став її першим президентом. За 20 років існування Академії її вченими було опубліковано близько 2000 наукових робіт, разом із монографіями, підручниками та науковими посібниками, а також було отримано 540 патентів на нові вироби. Ця Академія підтримувала зв’язки з ученими Китаю, США, Франції, Німеччини та пострадянських країн. Колега Бизова Георгій Губін пригадує, що тоді за кордон можна виїхати лише з дозволу КДБ, і ті, хто мав таку можливість, вважалися “особливим” класом.

Колега Бизова Георгій Губін, доцент, доктор технічних наук, професор і учасник створення Академії гірничих наук України у розмові з журналісткою history.1kr.ua згадує:

Коли я прийшов працювати до університету (КНУ – авт.), Бизов був завідувачем кафедри математики і вже професор. У 1993-94 роках ми з ним та іншими колегами працювали над проблемою збагачення магнетитових кварцитів. Раніше всі працювали за схемою вологого збагачення, а отже надто великий “слід” залишається. Нема де зберігати було стільки відходів, і ми розробили схему сухого збагачення. Велика наукова робота була, отримали патент, збудували фабрику на Дзержинці. Зараз, на жаль, ніхто про це не думає, тільки рудою всі зайняті… А землі й зараз немає, щоби виробничі відходи зберігати.

Ще при видобутку руди утворюються гранатові концентрати. Їх зазвичай одразу викидають. А в Західній Європі їх тоді вже використовували: наприклад, для оснащення дахів чи дна кораблів, щоб не було іржі та не чіплялися водорості та черепашки. Ось ми з Бизовим та колегами теж вирішили розробити схему використання цих концентратів. Але, знову ж таки, зараз цим не користуються, бо думають тільки про те, щоб здобути більше руди. Ось такі погляди і заважають появі новацій у металургії.

Крім того, ми (з Бизовим у тому числі - авт.) займалися видобуванням золота з хвостів цих самих кварцитів. Вивчали родовище золота у Дніпропетровській, Кіровоградській та Закарпатській областях. Над цим працювали разом із співробітниками кафедри збагачення та геології. Після тривалих досліджень нам вдалося видобути золото у селі Мужієве Закарпатської області, там фабрику збудували. Злиток золота ми із колегами відправили президенту Кучмі. Ми здобули грамоту, а розробкою зацікавилися американці. Нині це все затихло, а шкода.

Тоді час був не виїзний. Ті, кому дозволяли виїжджати зарубіжних країн, вважалися “особливим класом”. І все з дозволу КДБ. Ми з Бизовим їздили разом на Гірський конгрес до Лівії. А він дуже багато їздив: і Європою, і США.

У 1994 році Володимир Бизов керував переходом Криворізького гірничорудного інституту до Криворізького технічного університету (зараз - Криворізький національний університет).

У 1998 році отримав звання Заслуженого діяча науки і техніки України, Лауреата державної премії, а також декілька нагород у вигляді орденів. Помер Володимир Бизов у 2011 році у Кривому Розі. У Володимира Бизова була сім’я: дружина і двоє синів.
Зараз у місті молоді науковці отримують стипендії імені Володимира Бизова.

При підготовці статті використовувалися матеріали, надані Криворізьким міським історико-краєзнавчим музеєм. Якщо Ви маєте інформацію або цікаві історії про Володимира Бизова, пишіть нам на пошту [email protected].
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Дзержинка. Кінотеатр «Батьківщина» у 1976 році

Штангісти гірничорудного інституту

Студенський оркестр на вулиці Пушкіна

Повінь 1937 року, центр міста

Студенти КГРІ

Відео на тему

Академік Бизов

РЕТРО | Фрунзе і Суха Балка СТАРІ ФОТО

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Гірничорудний інститут: частина перша

РЕТРО КРИВИЙ РІГ Криворізький національний університет, частина друга

РЕТРО КРИВИЙ РІГ Криворізький національний університет, частина друга

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Перші археологічні розкопки Криворіжжя та як археологи визначають вік знахідок

Студенти Криворізького педагогічного давно досліджують городище скіфського часу в Холодному Яру в межах польової археологічної практики. Базою практики є Скіфська Правобережна експедиція, яку очолює науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук Олександр Могилов

Володимир Токар: скульптор і художник

Криворіжець Володимир Токар — скульптор, художник і член Національного Союзу художників України — до свого шестидесятиріччя отримав нагрудний знак “За заслуги перед містом II ступеню”.

Історія Довгинцівського району Кривого Рогу

Ще на початку ХІХ століття у розпорядження капітана Долгінцева надали досить велику ділянку землі неподалік Кривого Рогу, який на той час був військовим поселенням, а з 1857 року - містечком. Населений пункт, де оселився капітан Долгінцев та його кріпосні, розрісся у село, яке називали Катеринівкою. Але з часом прізвище генерала стало і власною назвою поселення, яке назвали Долгінцевим (у радянскі часи закріпилась назва Довгинцеве)