Старі готелі Кривого Рогу: «Металург» і «Металургія» довідка

Джерело інформації: «Исторический путеводитель по Почтовой», І. Рукавіцин, 2017, с. 30–31.

Пізніше його змінив «Металург» — із рестораном, перукарнею та власними фірмовими стравами.

1. Готель «Металургія»

Готель «Металургія» збудували на розі вулиць Жовтневої (сучасна Олександра Поля) та Карла Маркса (сучасний проспект Поштовий), на місці невеликої бакалійної крамниці Ф. А. Нестеровського.

Зведення масштабної чотириповерхової споруди в стилі конструктивізму завершилось 12 червня 1934 року. Будівництво здійснювалося за типовим проєктом Українського державного інституту з проєктування міст «Гіпроград» (м. Харків).

Будівля мала напівкруглу форму. Її коротке крило виходило на вулицю Карла Маркса, а ліве — подовжене — тягнулось уздовж Жовтневої вулиці й завершувалось прямокутним ризалітом, який височів над дахом.

Готель будували як відомчий — для розміщення іноземних і вітчизняних спеціалістів, які прибували до Кривого Рогу на будівництво металургійного заводу. Заклад мав «елітний» статус: тут тривалий час мешкали провідні інженери, партійні діячі та номенклатурні чиновники високого рангу, зокрема й сам директор «Кривбуду» — Яків Веснік.

Утім попри престижний статус до міськвиконкому неодноразово надходили скарги на низький рівень сервісу та проблеми з обслуговуванням номерів.

У роки Другої світової війни в колишніх готельних приміщеннях розмістилась німецька військова комендатура. У 1944 році будівля зазнала серйозних руйнувань унаслідок радянського авіанальоту та вже не підлягала відновленню.

У 1948 році готель знесли, а на його місці збудували новий — «Металург».

Навпроти готелю «Металургія» в 1934 році звели адміністративну будівлю міського комунального господарства (Горкомунгоспу). У цій споруді розміщувались підвідомчі комунгоспу готель і ресторан, а також діяла їдальня мережі Церабкооп (Центрального робітничого кооперативу — ЦРК).

Всесоюзна мережа ЦРК виникла в 1920-х роках у межах реалізації концепції «нового побуту» як частина системи громадського харчування. Вона стала важливим елементом діяльності міської та робітничої споживчої кооперації.

У роки «воєнного комунізму» мережа безкоштовних громадських їдалень, що обслуговувала переважно службовців (так зване тарифіковане населення), була передана у відання міських і робітничих споживчих товариств.

Ця система проіснувала до середини 1930-х років. До того часу ЦРК мали виключне право на торгівлю основними продуктами харчування — хлібом, м’ясом, молоком. Однак якість продуктів та обідів у магазинах і їдальнях ЦРК зазвичай залишала бажати кращого, а ставлення працівників до обов’язків часто було недобросовісним.

У межах забезпечення радянських працівників продовольством ЦРК випускали власні грошові сурогати — бони, які мали обіг лише в певному окрузі або населеному пункті.
Криворізький ЦРК випустив металеві бони номіналом 5, 10, 25, 50 копійок, 1 та 3 рублі.

У роки Другої світової війни, під час нацистської окупації, у цьому приміщенні розміщувались німецький офіцерський клуб і жандармерія.
У 1944 році будівля була частково зруйнована внаслідок потрапляння авіабомби й відновленню вже не підлягала.

  2. Готель «Металург»

Був уведений в експлуатацію 1 травня 1950 року.
Будівлю в стилі неоренесансу звели на місці однойменного готелю, збудованого в 1934 році та знищеного пожежею під час Другої світової війни.

При будівництві частково використали стіни попередньої споруди, зокрема двірну стіну фасаду по проспекту Карла Маркса.

Будинок отримав номер 14 і став частиною міського архітектурного ансамблю разом із будинком №16, зведеним роком раніше. Обидві споруди були архітектурно дзеркальними, відрізнялись лише розташуванням балконів і наявністю плоских колон у вгнутій частині першого поверху.

«Металург» був найфешенебельнішим готелем міста того часу. Архітектурно він являв собою симетричну композицію з трьох чотириповерхових об’ємів із вальмовими дахами: двома витягнутими крилами однакової довжини та центральною частиною із ввігнутою дугою, зверненою до рогу проспекту Карла Маркса і вулиці Жовтневої.

Фасад центральної частини з фігурним фронтоном і симетричним плануванням утворював із фасадом будинку навпроти невеличку циркулярну площу.

На першому поверсі готелю розташовувались ресторан і магазин «Кулінарія», а поряд — перукарня.

У жовтневому номері газети «Червоний гірник» за 1958 рік розповідалось про фірмову страву «М’ясо тушковане по-криворізьки», яку створив Федір Сьомка, завідувач виробництвом ресторану «Металург».
Ця страва роком раніше була представлена в Москві та Ленінграді на кулінарному конкурсі, де, як і вдома, здобула величезну популярність.

У 1961 році Федір Сьомка доповнив меню ще двома фірмовими стравами: борщем «по-криворізьки» та салатом «Металург».

Житловий будинок для працівників тресту «Дзержинськруда» був збудований у 1953 році на розі вулиць Жовтневої та Карла Маркса, на місці зруйнованої під час війни будівлі готелю Горкомунгоспу.
Проєкт будинку виконав архітектор Василь Іванович Суманєєв. Споруда стала частиною архітектурного ансамблю разом із готелем «Металург», що розташовувався навпроти, на іншому боці вулиці.

Будинок №16 вирізнявся серед повоєнної забудови своїм архітектурним стилем, розташуванням і зручностями — це був новий тип житла для того часу.
У липні 1949 року газета «Червоний гірник» писала:

«Новий 4-поверховий житловий будинок має 24 квартири з 2 і 3 кімнат, парове опалення, водогін, каналізацію, електроосвітлення — усе на користь мешканців. Під будинком обладнаний підвал, у якому розміщено сараї та льохи. На першому поверсі будинку відділ робочого постачання тресту “Кривбасруда” відкриє 2 спеціалізовані магазини з продажу мʼяса, молока, риби та готового одягу й головних уборів. Крім того, тут розташується технічна бібліотека тресту “Кривбасруда”».

Існує легенда, що будинок на місці зруйнованого під час війни готелю Горкомунгоспу будувався за зразком одеських будинків, які стоять на розі вулиці Катерининської та Приморського бульвару.

Донька тодішнього директора інституту «Кривбаспроєкт» П. В. Самохвалова згадувала:

«Батько повернувся з відрядження до Одеси й загорівся ідеєю збудувати в Кривому Розі будинки, які утворюють напівкруглу площу, як на бульварі за пам’ятником Дюку де Рішельє».

За спогадами В. Баралюка, на момент здачі будинку в експлуатацію ходили чутки, що для отримання ордера на квартиру потрібно було дати хабар у розмірі 26 тисяч рублів.