Рудне родовище і шахта імені Кірова: довідка з історії Криворіжжя

Що ще відомо про шахту й родовища імені Кірова (у минулому — рудник Галковського) у контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Джерело інформації: «Енциклопедія Криворіжжя» у 2 т., т. 2, Кривий Ріг, 2004, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін

Родовище імені Кірова

Його було виявлено ще в 90-х роках ХІХ століття. Повноцінна геологічна розвідка проводилась у період із 1969 по 1972 рік.

Запаси залізної руди були розвідані на глибину до 1000 метрів. Структурними елементами, що контролюють рудні поклади, є Саксаганська синкліналь та антикліналь. Площа родовища — 2,4 км на 1,5 км. Рудні тіла мають пластоподібну форму. Вік порід оцінюється у 2100 мільйонів років.

Основні породи — залізисті кварцити, сланці, а також багаті руди. Виокремлюють декілька типів руд: магнетитові, карбонат-силікат-магнетитові та мартитові. Середній вміст заліза в руді становить близько 32%. Геологічні дослідження проводили вчені Л. І. Бородовська, І. М. Устенко, Л. Л. Гаврилова, В. Т. Качан, М. І. Веригін.

Друге рудне родовище імені Кірова

Ще одне родовище імені Кірова розташоване в межах однойменного рудника, також у південній частині Криворізько-Кременчуцької підзони. Відстань від станції Шмакове до родовища — приблизно 3 км. Геологічна розвідка тут розпочалась у 1980-х роках, а розробка — у середині 1890-х.

У 1970-х роках балансові запаси руди оцінювались до 500 мільйонів тонн. Родовище характеризується наявністю магнітної та інтенсивної гравімагнітної аномалії. Як і в попередньому випадку, Саксаганська синкліналь виступає рудоконтролюючою структурою. Рудні тіла мають пластоподібну та складчасто-пластоподібну форму. Площа залягання — 2,4 км на 1,5 км.

Геологічна формація представлена залізисто-кременистими породами віком приблизно 2100 мільйонів років. Основні типи руд: мартитові та дисперсногепатит-мартитові. Вміст заліза коливається в межах 38–46%. Родовище досліджували геологи Л. І. Бородовська, І. М. Устенко, Л. І. Подкопаєва, М. Г. Лаврик, М. І. Веригін, Л. Г. Загоруйко.

Шахта імені Кірова

Шахта імені Кірова була споруджена в складі Шахтобудівного тресту імені Артема в період із 1929 по 1933 рік як шахта «Центральна». У травні 1933 року її було введено в  експлуатацію. Проєктна потужність шахти сягала 1,5 мільйона тонн руди на рік. На шахті діяли електровозна відкатка та скіповий підйом. 

У 1935 році шахта отримала назву на честь Сергія Кірова. Сергій Кіров (справжнє ім’я — Сергій Миронович Костриков, 1886–1934) проявив себе як жорсткий виконавець партійної лінії — активно брав участь у боротьбі з «ворогами народу», придушував опозиційні течії та проводив чистки. У серпні 1941 року, під час Другої світової війни, шахта була зруйнована і затоплена. Відбудовчі роботи стартували на початку 1950-х років. У 1957 році була проведена масштабна реконструкція: 10-тонні скіпи були замінені на 15-тонні. Це сприяло досягненню продуктивності до 2,5 мільйона тонн руди з горизонту 400 метрів.

Згодом, після введення в експлуатацію шахти №2 імені Артема, скіпові підйомники шахти імені Кірова були виведені з експлуатації. Надалі шахта виконувала допоміжні функції.