Криворізький педагогічний інститут: довідка з історії Кривого Рогу

Криворізький педагогічний інститут: довідка з історії Кривого Рогу

Початком історії закладу вважають 1930 рік, коли у Кривому Розі було засновано Інститут професійної освіти – для підготовки вчителів математики, фізики, історії, мов, політекономії тощо. Що ще відомо про Криворізький педагогічний інститут у контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Історія педагогічної освіти в Кривому Розі бере початок із початку ХХ століття. У 1921 році тут працювала Українська вчительська семінарія, яку очолював М. Я. Бородулін. Після її завершення випускники отримували відповідні посвідчення. У 1923 році за його ініціативою відкрилися педагогічні курси, де готували вчителів для початкової школи, вихователів та працівників освітніх установ. Згодом ці курси отримали статус вищого навчального закладу. У 1925 році їх реорганізували в педагогічний технікум, який перевели до Нікополя, а в Кривому Розі залишили курси підвищення кваліфікації для вчителів.

У 1930 році в місті заснували Інститут професійної освіти, який очолив І. І. Сочнєв. Навчання велося на техніко-математичному та соціально-економічному факультетах. Також працював робітфак, випускники якого вступали до інституту без іспитів. Тут готували вчителів різних предметів, а заклад мав важливе завдання – виховувати нове покоління освіченої молоді.

У 1933 році інститут перетворили на педагогічний, відкривши фізико-математичний, мовно-літературний та природничий факультети. У цей період збудували навчальний корпус і гуртожиток, створили бібліотеку на 30 тисяч книг і видали перший том наукових записок.

Однак викладачам і студентам довелося пережити важкі роки голоду та репресій 1930-х. За надуманими обвинуваченнями були засуджені відомі науковці й керівники інституту.

Напередодні Другої світової війни педінститут був одним із найбільших в Україні. Навчалося понад 2 тисячі студентів, працювали 72 викладачі. Після початку війни частину обладнання евакуювали, а більшість студентів і викладачів пішли на фронт. Серед них були ті, хто згодом отримав звання Героя Радянського Союзу.

Навчання у звільненому місті відновили в жовтні 1944 року. Колектив інституту, на чолі з Т. Ф. Горбом, доклав багато зусиль до відновлення закладу. Оскільки довоєнний корпус був зруйнований, інститут тимчасово розмістили у приміщенні школи. У 1945 році відбувся перший повоєнний випуск. У 1951 році вісім викладачів отримали почесні відзнаки за свою роботу.

У 1951–1961 роках інститут очолював доцент М. Д. Бонь. Відновлюється наукова діяльність, проходять конференції, видаються наукові записки. Активізуються дослідження історії регіону й природничих наук.

У 1961–1973 роках ректором був Ф. А. Мазур. Відкриваються нові спеціальності, зокрема "Початкова освіта" та "Музика і співи". У цей період починає працювати Криворізьке відділення Українського географічного товариства.

У 1966 році введено в експлуатацію новий навчальний корпус на проспекті Гагаріна, збудовано спортивний комплекс, ботанічний сад, гуртожитки та їдальню.

У 1973–1979 роках інститут очолював В. І. Биков. Відкриваються нові факультети, а на кафедрі фізики розпочинається дослідження у сфері комп’ютерного моделювання. Створюється унікальний астрономічний комплекс.

З 1979 по 2000 роки закладом керував П. І. Шевченко. Відкриваються факультети географії, іноземних мов, української філології, практичної психології, а також нові спеціальності з історії та мов.

Після здобуття Україною незалежності інститут активно впроваджує ідеї національного виховання. У 1992 році відкривається аспірантура. До кінця 1990-х значно зростає кількість викладачів із науковими ступенями. Продовжується відкриття нових факультетів: іноземних мов (1995), історичного (2002), мистецтв (2005), а також спеціальностей «Історія» (1997) і «Практична психологія» (2000).

Джерело інформації: Криворізький державний педагогічний університет

Джерело обкладинки: фейсбук-спільнота «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Перелік криворізьких підприємств та кількість робітників на кожному з них по плану на 1939 рік

На площі Визволення

Проєкт малоповерхової забудови селища Соколівка (не затверджений). З колекції Олександра Волока

Криворізький автобус, 1940-й рік

Середня школа № 25, 1940-ві роки

Відео на тему

«Відвантаження руди — важлива справа на шахті», 1940 рік

Шахта «Нова» (Криворізький залізорудний басейн), 1951 рік

РЕТРО | Селище Авангард СТАРІ ФОТО

«П'ятирічка, рік другий», 1972 рік

Криворіжсталь, 1975 рік

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Криворіжжя в постатях: художники, письменники й артисти, яких треба знати

Про Кривий Ріг як батьківщину видатних людей

Шахта Тернівська

Шахта Тернівська (до декомунізації - імені Леніна) - залізорудна шахта, яку здали в експлуатацію у 1963 році. Входила до складу рудоуправління імені Орджонікідзе, яке в 1969 році перейменували у рудоуправління імені Леніна, а 1 жовтня 1989 року ліквідували

Національні мистецькі ідеї Г. Синиці у монументальних мозаїках його послідовників

Монументальне мистецтво українських шістдесятників стало важливим етапом розвитку національної художньої традиції, поєднавши сучасні мистецькі пошуки з українською народною символікою. Авторка статті: Анастасія Ярошевич