Хто такі Шмакови і де у Кривому Розі знаходився їхній рудник

Журналісти «Першого Криворізького» досліджували історію колишнього рудника Шмакових (у радянські часи - імені Карла Лібкнехта) разом із краєзнавцем Едуардом Дворчуком. Шукайте відео про історію цієї місцевості на нашій сторінці у Facebook.

Історія вулиці Сланцева у Саксаганському районі

Вулиця Сланцева (до деколонізації — Рубльова) є одним із небагатьох фрагментів старої житлової забудови Кривого Рогу, що зберегла свій автентичний вигляд. Саме на цій ділянці можна побачити охайні старовинні будинки початку ХХ століття, які дають уявлення про первісну архітектуру робітничих поселень міста. Більшість будівель на вулиці з часом були перебудовані та втратили історичні риси, однак окрема її частина лишилася майже незмінною.

Ймовірно, забудову цього кварталу здійснювали у 1910-х роках. Таким чином, вік вулиці становить щонайменше 110–115 років. Типовими для цієї місцевості були чотириквартирні багатоквартирні будинки, розраховані на проживання чотирьох сімей. Примітно, що частина з них і нині використовується за первісним призначенням.

Подібна забудова була характерною для криворізьких рудників. Вона формувала основу житлових селищ, які на початку ХХ століття в народі називали «колонками» — тобто житловими колоніями для робітників. Саме ця частина вулиці Рубльова належала до так званої Річкової колонки.

Житлові масиви Шмаківського рудника були розташовані на значній території та складалися з кількох окремих колонок — Річкової, Технічної, Головної та інших. У Річковій колонці мешкали переважно сімейні робітники рудника та службовці. Для неодружених працівників передбачалися казарми — великі приміщення з істотно гіршими умовами проживання.

Хто такі Шмакови

За інформацією краєзнавця Спиридона Карачуна, опублікованій у спільноті «Криворізька старовина», Євген Львович Шмаков мав на Криворіжжі земельну ділянку з селом Покровським (район Техбази), а також рудник Шмаківський, (за радянських часів –К.Лібкнехта). Після закінчення Олександрівського ліцею в 1900-му році, Шмаков жив в Санкт-Петербурзі, робив кар’єру в міністерстві закордонних справ. Дослужився до посади камер-юнкера, був чиновником з особливих доручень при власній Його Імператорської Величності канцелярії. 

До 1917- року мешкав у Санкт-Петербурзі в будинку І.Ф.Громова за адресою в. Мільйонна, 7. Під час громадянської війни брав участь в Білому русі. Помер в еміграції у Франції.

Поки Євген Львович робив кар’єру в столиці, мати Шмакова – Юлія Іллівна Шмакова (Шмачиха), більший час мешкала на Криворіжжі, доглядаючи за маєтком.
Зі шмаківських топонімів за радянських часів дивом збереглась назва залізничної станції «Шмакове». У 2016-му році при декомунізації криворізьких топонімів назву вулиці Павліка Морозова замінили на Шмаківська.

Спиридон Карачун опублікував також його фото і свідоцтво про народження. 

Оригінальний підпис: Потомствений дворянин, статський радник, камер-юнкер Євген Львович Шмаков. Народився в родинному маєтку поблизу села Покровське 10-го лютого 1877-го року. Мати – Юлія Іллінична Шмакова (Страховська ), батько – Лев Олександрович Шмаков. Онук М.М.Ростковської. Закінчив Ларинську гімназію та Олександрівський ліцей в Санкт-Петербурзі. Працював дипломатом в Міністерстві іноземних справ. Після 1917-го року разом з родиною емігрував у Францію. Помер в Парижі в 1941-му році. Маєток Шмакових розташовувався в районі сучасної вулиці Чехословацької (Техбаза).

Краєзнавець Едуард Дворчук публікував вид жетона рудника Шмакова.

Жетон рудника Шмакова (після Жовтневого перевороту – рудник ім. Карла Лібкнехта).

Вулиця Шмаківська (тепер - Володимира Івасюка)

Вулиця Володимира Івасюка має складну та показову історію перейменувань, тісно пов’язану з розвитком Криворізького рудника. До недавнього часу вона носила історичну назву — Шмаківська, а в радянський період була перейменована на вулицю Павліка Морозова, що відповідало ідеологічній політиці СРСР із витіснення локальної історії та дореволюційних топонімів.

Назва Шмаківська походить від прізвища поміщиків Шмакових — власників рудника, з якими безпосередньо була пов’язана ця вулиця. Саме тут формувалася найпрестижніша частина рудникової забудови. Вулиця вважалася елітарною: нею пересувалися керівники рудника, адміністрація, представники місцевої верхівки. Фактично вона виконувала роль головної вулиці рудника.

Згодом історичну назву було втрачено через адміністративну плутанину: у місті вже існувала інша вулиця Шмаківська — у Довгинцівському районі. Тепер вулиця названа на честь українського композитора і виконавця Володимира Івасюка. 

Шмакови — одні з найбільших землевласників Криворіжжя ХІХ — початку ХХ століття. Їхні землі простягалися від територій, прилеглих до Кривого Рогу, і сягали району Дубової балки. Маєток Шмакових, за інформацією краєзнавця Едуарда Дворчука, знаходився у поселенні з народною назвою Чапаївка (район сучасної вулиці Чехословацької). Історична садиба роду була розташована безпосередньо на березі річки Саксагань. Територія була огороджена, представники рудникової еліти мешкали окремо від промислових об’єктів і робітничих поселень. Окрім поміщиків Шмакових, тут проживали ключові посадовці рудника — керуючий, головний лікар, бухгалтер та інші високопосадові службовці того часу. Донька Шмакових Юлія одружилася з представником родини Галковських. Унаслідок цього виникла окрема садиба та сформувався відомий на Криворіжжі поміщицький рід Галковських. Інформація про Шмакових зникає після 1917 року.