Той, хто знайшов Пектораль. Як легендарний археолог Борис Мозолевський пов'язаний з Кривим Рогом

Борис Мозолевський народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка на Миколаївщині в селянській родині. Батько загинув на війні, тож хлопця виховувала мати. Дитинство припало на повоєнну скруту, яку він згодом згадував як час без справжньої радості — важкий і травматичний для цілого покоління.

У п’ятнадцять років Мозолевський закінчив семирічну школу й вступив до Одеської спецшколи військово-повітряних сил, а згодом навчався в Єйському вищому авіаційному училищі. Проте 1956 року через скорочення армії та стан здоров’я був достроково демобілізований. Після цього переїхав до Києва, де працював кочегаром.

Паралельно з роботою навчався заочно на історико-філософському факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1964 році. Саме в цей період він серйозно захопився поезією та почав писати, з часом свідомо перейшовши на українську мову. Навчання поєднував з археологічними експедиціями Інституту археології, де познайомився з відомим ученим Олексієм Тереножкіним і захопився скіфською тематикою.

Після університету Мозолевський працював редактором у видавництві «Наукова думка», однак 1968 року був звільнений через звинувачення в «ідеологічній неблагонадійності». Попри це, він продовжував брати участь у польових дослідженнях як позаштатний співробітник Інституту археології, а згодом очолив Орджонікідзевську археологічну експедицію.

Кульмінацією його наукової долі стали розкопки кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Попри скепсис колег, Мозолевський наполіг на дослідженнях і не помилився. 21 червня 1971 року о 14:30 експедиція під його керівництвом відкрила багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота пектораль середини IV століття до нашої ери — знахідка, яку назвали археологічним відкриттям століття. Ця подія миттєво зробила його відомим на весь світ і врятувала від подальших переслідувань радянської системи.

У 1980 році Борис Мозолевський захистив кандидатську дисертацію, присвячену скарбам Товстої Могили. Впродовж життя він відкрив понад два десятки царських скіфських курганів, поєднуючи наукову працю з літературною діяльністю. Помер учений 13 вересня 1993 року, залишивши по собі спадщину, яка назавжди змінила уявлення про скіфську культуру та українську археологію.

Як Мозолевський пов'язаний з Кривим Рогом

Криворізькі археологи, музейні працівники та краєзнавці були особисто знайомі з Борисом Мозолевським і неодноразово співпрацювали з ним. У 1979 році Олександр Мельник, Юрій Лук’янченко та Віталій Флоря працювали разом із ним на Малому Чортомлицькому кургані, куди були направлені на стажування з методики дослідження курганів скіфського часу.

У 1991 та 1992 роках Борис Миколайович приїздив до Кривого Рогу для визначення часу спорудження місцевих «царських» курганів. Після завершення польових робіт він спілкувався з працівниками музею, краєзнавцями та журналістами, розповідаючи про окремі етапи своєї біографії, участь у археологічних експедиціях і літературну діяльність.

21 червня 1991 року співробітники Криворізького історико-краєзнавчого музею разом із представниками Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького відвідали польовий табір Мозолевського з нагоди 20-річчя відкриття скіфської пекторалі.

13 вересня 1993 року Борис Мозолевський помер після тяжкої хвороби. У похороні від Криворізького історико-краєзнавчого музею брали участь Олександр Мельник і Віктор Тітов.

Вшанування пам'яті

У вересні 2008 року, до 15-ї річниці смерті археолога група мешканців Кривого Рогу у складі 37 осіб відвідала археологічний табір поблизу селища Шолохово Нікопольського (нині Криворізького) району, де відбувся захід із вшанування його пам’яті.

Повторні відвідини колишнього археологічного табору археологами та краєзнавцями відбулися у 2011 та 2013 роках.

У лютому 2016 року в Криворізькому історико-краєзнавчому музеї відбувся захід, присвячений 80-річчю від дня народження Бориса Миколайовича Мозолевського. В межах заходу була організована виставка його наукових і літературних праць, зокрема книг «Товста Могила», «Скіфський степ», поетичних збірок «Шиповник», «Дорогою стріли», а також фотоматеріалів з археологічних розкопок і пам’ятного фотоальбому 1971 року, виданого для учасників дослідження кургану Товста Могила.

Під час заходу було висунуто пропозицію щодо перейменування однієї з вулиць Кривого Рогу на честь Бориса Мозолевського. Рішенням Криворізької міської ради того ж року в місті з’явилася вулиця Мозолевського (колишня вулиця Чередниченка, район Гданцівка).

4 лютого 2026 року в Україні відзначали 90-річчя від дня народження археолога.

Текст зібраний на основі матеріалів Ірини Стеблини, наданих до 90-річчя від народження археолога, і статті «Врятований пектораллю» видання Локальна історі.

* бонус від автора. У Бориса Мозолевського є вірш із назвою «Криворізьке небо»

Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу,

Як гірко віддзеркаляться в мені

Черлені ліхтарі Кривого Рога,

Твоя печальна постать при вікні?

А криворізьке небо вирувало,

Млоїлося і шерхло у димах.

Які світи мені ти дарувала

У тих ночах, яких уже нема!

Там був ставок і човен на приколі.

Крізь дим злітали птиці вдалині.

І ти мене стрічала в білій льолі

У номері готельнім при вікні.

І зводилася гордо і невтомно,

Аж ідоли в степу лягали ниць,

Дев’ята наша, рідна наша домна,

В підвалини поклавши нашу міць.

Здавалося, як житиму без тебе,

Без неї, без твоїх Карачунів?..

Хитається мій світ золотонебо.

Ти, мабуть, пестиш іншому синів.

І все те так. Але всі дні незгасні,

Всі не допиті нами наші дні

Спресовані в мені, як у фугасці,—

Принишкли і чигають в тишині.

Ні, ні, не бійся! Я не повернуся,

Благословенна юносте моя!

Я тільки хижим птахом стрепенуся,

Коли зачую десь твоє ім’я.

Згадаю став і човен на приколі,

Густі дими над містом вдалині.

І наш готель, де ти у білій льолі

Колись мене стрічала при вікні.