Чому у 1931 році в Кривому Розі закрили синагогу

ЦДАВО 1-7-381 «Справа про закриття синагоги в м. Кривий Ріг та використання її приміщення для культосвітніх потреб».

Почато: 18 вересня 1931 р. Закінчено: 6 листопада 1931 р. (справа знайдена та заказана з архиву Денисом Шаталовим). Замітка з газети (назва невідома). 4/Х 1931 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР ПЕРЕДАНО ПІД КУЛЬТУРНИЙ ЗАКЛАД

Там де була церква — буде клюб.

Працюючі м. Кривого Рогу, 1 жовтня відсвяткували свято ударника та разом з цим і перемогу на культурному фронті. О 6 годині вечора 1 жовтня не зважаючи на погану по- году (йшов дощ), робітники-ударники найближчих рудень, як Радянська робітники- ударники ЦМК, разом з робітниками підприємств міста улаштували передачу колишнього Миколаївського собору під культурний заклад.

Понад два роки проходила боротьба за те, щоб цей собор віддати під культурний заклад. Релігійна куркульська громада, на чолі з попами міцно держалася за останню фортецю закріпачення працюючих, куркулі та непмани підтримували попів і таким чином собор існував. Але шляхом впертого проведення культурно-масової роботи серед робітників та службовців міста й рудень та активної роботи піонерорганізації свідомість перемогла релігійну отруту. Останнім часом попи та їхні друзі куркулі й непмани, стали хитрувати. Вони позаписували до релігійної громади людей які нічого спільного не мали з релігією, які подекільки років не відвідували церкви, які зреклися усяких байок про «віру». Нащо краще, до релігійної громади попи позаписували навіть комуністів та комсомольців. Ось до якої ганебної справи додумалися попи. Але й це не спасло їх. Попівську роботу викрито. Релігійна громада залишилась в складі 4 чоловік, а вся маса Кривого Рогу подала підписи про передачу церкви під культурний заклад. Першого жовтня в «День ударника» на тисячному мітинзі урочисто передавали церкву. Під звуки інтернаціоналу та вигуки «ура», робітники УМК зняли хрести й на томість поставили червоний прапор, під яким робітнича кляса та наймитсько бідняцька маса села бере останні фортеці, зламуючи клясового ворога, ламає рештки старого та будує своє нове соціялістичне господарство на всіх фронтах. На мітингу від партійного комітету виступив тов. Константінов, який вітав працюючих міста та рудень з величезною перемогою на культурному фронті. Виступали представники від підприємств міста та рудень, від піонеорганізації та шкіл, де останній завіряв, що піонери та школяри не послаблють антирелігійної роботи, а ще з більшою впертістю боротимуться на культурному фронті, щоб там, де зараз стоять церкви, були культурні заклади — зробити культурну революцію на всіх фронтах. Поряд з цими виступами, виступив представник від працюючих євреїв міста. Відзначивши величезну перемогу передачі церкви під культурний заклад, він відзначив і те, що на сьогодні крім церкв існують і синагоги, роля яких та ж самісінька що й церкви. Коли попи йдуть пліч-о-пліч з буржуазією, непманами та куркулями, то равини також працюють на користь буржуазії. Вони затуманюють працюючих євреїв, яким радянська влада дала змогу вільно жити працювати й будувати соціалістичне господарство. Представник від працюючих євреїв закликав всіх євреїв міста, щоб негайно синагогу «Хевро-Мішнаїс» передати під культурний заклад, яка досі підтримується купкою стариків, за активної участи колишніх непманів, спекулянтів та торгівців. Останні фортеці клясового ворога, який намагається зірвати соціялістичне будівництво, треба зруйнувати. Робітники та службовці міста, працюючі євреї повинні в останнє натиснути на релігію та на її організаторів попів та равинів, що навколо церкв й синагог скупчують клясово-ворожі сили для опіру будівництву соціялізма, зліквідувати національну ворожнечу, яку досі пропагує релігія й за заповітами Леніна на засадах інтернаціонального виховання йти до подальших перемог. Знищивши національну ворожнечу, кожна надія повинна будувати свою культуру за формою національною за змістом пролетарську. Там, де були церкви та синагоги, збудуємо нові фортеці культурно-національного виховання працюючих Радянського Союзу. - Ів. Штукін-.

Джерело: Станіслав Пікуль із посиланням на Дениса Шаталова для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»