Сармати на Криворіжжі: історіографічний аспект

Історія сарматів, одного із численних племен, що кочували на території Криворіжжя (басейн річок Інгулець та Саксагань) у ІІІ–IV ст. до н. е., є цікавим епізодом регіональної історії, що дискретно оформлює історію України, яка сьогодні вписується у світовий контекст. Сармати на Криворіжжі залишили унікальні археологічні пам’ятки, дослідження яких призвело б до розуміння специфіки розвитку нашої історії.

Метою нашого дослідження виступає історіографічний аналіз досліджень, присвячених проблемі перебування сарматів на Криворіжжі, та визначення їх культурної ролі в історії регіону.

Більшість сучасних криворізьких істориків та археологів стверджують, що сармати з’являються на Криворіжжі у кризовий для скіфів рубіж ІІІ–ІІ ст. до н. е. Вони витісняють скіфів з регіону Криворіжжя і перебувають тут, за різними даними, до ІІІ–IV ст. н. е. [5, с. 46–49; 15, с. 45–48; 11, с. 5–6].

Природним постає питання: що цікавило сарматів на теренах Криворіжжя? Адже, за свідченням археологів, тут були знайдені дуже цінні артефакти, а Кривий Ріг ще за радянських часів був включений до переліку місць існування пам’яток сарматської археологічної культури [1, с. 187–188].

Стосовно наявності поховань сарматів у нашому регіоні, то, як зазначає криворізький археолог О. О. Мельник у своїй праці «Сармати»: «На Криворіжжі пам’яток сарматського поховання обмаль, лише вісім поховань, що відносяться до середнього (I ст. до н. е. – II ст. н. е.) та пізнього етапів існування цієї культури» [7, с. 39]. А за даними криворізького археолога І. В. Шевченка: «До раннього залізного віку належить 28 курганів та досліджено 52 поховання, з них кіммерійські – 9, скіфські – 38, сарматські – 5» [15, с. 56].

Слід зазначити, що курганні поховання принесли доволі багатий набір артефактів, серед яких виділяється поховання знатної сарматки в кургані «Камова могила» біля села Родіонівка, де в 1986 році було знайдено: «золоту фібулу з емалевими вставками, сережки, намисто, бронзове дзеркало та інші предмети». На думку О. О. Мельника: «Високий рівень ювелірного мистецтва свідчить про належність похованої до соціальної еліти» [9, с. 61].

Поховання сарматської жриці, на думку О. О. Мельника, також пов’язано з існуванням сарматського святилища, яке було розташоване біля селища Широке. «За визначенням Л. П. Крилової, воно є пізньосарматським святилищем, що розташовувалось на першому вододілі лівого берега Інгульця на північній околиці райцентру Широке, який вона відкрила влітку 1969 року» [8, с. 118].

Про існування сарматської спільноти в нашому регіоні свідчить також кам’яна стела з 26 тамгами, знайдена у Кривому Розі у 1887 році [16, с. 504–505]. Вона інтерпретується різними дослідниками як релігійно-культовий об’єкт [14, с. 99], символ родової структури сарматського суспільства [14, с. 99; 3, с. 99] і навіть як дороговказ на гіпотетичне сарматське місто Леїн [13, с. 61].

Доволі цікавою є гіпотеза про можливе існування сарматського міста Леїн, яку в різні часи висували Ф. О. Браун та О. О. Мельник. Комплекс сарматських пам’яток — поховання з багатими наборами, наявність сарматського святилища поблизу селища Широке, кам’яна стела з тамгами знатних аристократичних родів — лише підсилюють цю гіпотезу.

На наш погляд, подібне сарматське місто могло розташовуватись одразу в декількох місцях, адже Клавдій Птолемей у переліку селищ Європейської Сарматії, описуючи це місто серед інших поселень, чітко зазначає: «А біля річки, що впадає в Борисфен: місто Леїн» [17, p. 79].

До того ж, якщо припустити, що у Кривому Розі був видобуток залізної руди в епоху Античності [11], то гіпотеза про місто Леїн [12], як декілька поселень, що функціонально були об’єднані шляхом синойкизму (на зразок стародавньої Спарта), набуває сенсу. Залізну руду та виплавлене з неї залізо потрібно було добувати, виплавляти, складати та охороняти (на це вказує кам’яна скеля з тамгами, що демонструє скупчення аристократичних родів), а також переправляти на продаж вниз по Інгульцю, що є притокою Дніпро, у напрямку Ольвія.

Таким чином, проаналізувавши історичні праці, що описують та характеризують наявний комплекс значних сарматських пам’яток, ми можемо зазначити, що, згідно з різними дослідженнями, сармати відігравали важливу роль в історії Криворіжжя. Наявні археологічні матеріали свідчать про їхню присутність у регіоні впродовж кількох століть і дозволяють реконструювати окремі аспекти життя сарматського населення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Археология Украинской ССР: в 3 т. Киев, 1986. Т. 2: Скифо-сарматская и античная археология. 598 с.

2. Браун Ф. А. Разыскания в области гото-славянских отношений. Санкт-Петербург, 1899. Т. I. Готы и их соседи до V века. Первый период: готы на Висле.

3. Драчук В. С. Системы знаков Северного Причерноморья (тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры). Киев, 1975. 225 с.

4. Костенко В. И. Сарматы в Нижнем Поднепровье по материалам Усть-Каменского могильника. Монография. Днепропетровск, 1993. 152 с.

5. Мельник О., Стеблина І. Нариси з історії Криворіжжя з найдавніших часів до 1800 року. Кривий Ріг, 2016. 120 с.

6. Мельник О. Леїн. Історична енциклопедія Криворіжжя. Т. 1. Кривий Ріг, 2009. С. 401.

7. Мельник О., Стецюк В. Криворіжжя за 2000 років. Родовід. Сармати. Кривий Ріг, 1999. 65 с.

8. Мельник О. Святилища Криворіжжя. Кривий Ріг, 2016. 172 с.

9. Мельник О. Хто ми?... Криворіжжя до Кривого Рогу (за матеріалами розкопок). Кривий Ріг, 2003. 116 с.

10. Птолемей. Географическое руководство. Вестник древней истории. 1948. № 2 (24). С. 215–521.

11. Панафідін І. О. Криворіжжя як центр видобутку заліза в епоху Античності. «Криворіжжя: погляд у минуле...»: матеріали VI історико-краєзнавчих читань. Том 2. Кривий Ріг, 2020. С. 4–7.

12. Панафідін І. Леїн – античний поліс на Криворіжжі? «Криворіжжя: погляд у минуле...». Матеріали третіх історико-краєзнавчих читань. Кривий Ріг, 2017. 159 с. С. 5–8.

13. Панафідін І. Сарматські тамги Криворіжжя: дороговказ на сарматське місто? ХХV Сходознавчі читання Агатангел Кримський: матеріали міжнар. наук. конференції, 10 листопада 2022 р. Київ: Львів – Торунь, 2022. С. 58–61.

14. Соломоник Э. Сарматские знаки Северного Причерноморья. Киев, 1959. 179 с.

15. Шевченко І. Історія археологічних досліджень на Криворіжжі. Кривий Ріг, 2011. 140 с.

16. Юргевич В. Камень с загадочными знаками, хранящийся в музее Одесского Общества Истории и Древностей. Записки императорского Одесского общества истории и древностей. 1889. Том 15. С. 504–505.

17. Ptolemy C. The Geography. Translated and edited by E. L. Stevenson; with an introduction by Prof. J. Fischer. New York: New York Public Library, 1932. 167 p.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Ігор ПАНАФІДІН, кандидат філософських наук, доцент кафедри історії КДПУ. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)