Спроба розшифрування трьох сарматських тамг зі стели, знайденої у Кривому Розі у 1887 році

Сарматська стела, що була знайдена у 1887 році поблизу залізничної станції Вечірній Кут у місті Кривий Ріг, є своєрідною енциклопедією родових знаків аристократії сармато-аланських племен. Розшифрування системи знаків, якими вони користувалися, дозволило б детальніше зрозуміти і реконструювати історію Криворіжжя з найдавніших часів і вписати регіональну історію у більш загальний контекст. На наш погляд, сарматська стела демонструє поєднання як західних, так і східних знаків-символів. Іншими словами, вона є показником того, що саме на Криворіжжі відбувався своєрідний синтез західної і східної культури, а саме дифузія цивілізаційних взаємодій готських, гунських, сарматських та інших племен.

З 26 тамг зі стели, знайденої на Криворіжжі, які розкидані хаотично по всій поверхні плити, особливо виділяється тамга, розташована в центрі. На ній, вірогідно, зображено агресивний оскал конячої голови. На думку радянських учених С. П. Толстова та Е. І. Соломонік, ця тамга ідентифікується як тамга династії Сиявушидів [6, с. 184–185; 4, с. 20], що правила у стародавній державі Хорезм з 1200 р. до н. е. до 320 р. до н. е. і була розташована у Центральній Азії з центром у пониззі річки Амудар’я.

Крім того, С. П. Толстов, аналізуючи праці угорських хроністів, вказує на можливий геральдичний зв’язок тамг династії Сиявушидів з європейськими гунами [5, с. 18]. Про можливість підкорення сарматів гунами в регіоні Криворіжжя, здійснюючи аналіз сарматських тамг, писав і дореволюційний історик В. Н. Юргевич [7, с. 64]. [Див.: 4, с. 98]

Інша тамга, що розташована зверху тамги династії Сиявушидів, є сарматською, що, на наш погляд, ймовірно, може свідчити про шлюбний союз між двома царськими домами. Оскільки подібне розташування знаків-символів є доволі розповсюдженим, а перетаврувати худобу одразу було складно, то тамги часто розташовували одну біля іншої. Ми можемо бачити подібне розташування на сарматській стелі, що розташована біля Айгір-Ушкану в Центральному Казахстані [4, с. 19]. [Див.: 4, с. 98]

Проте стела із сарматськими тамгами, ймовірно, відображає і вплив західного світу. Інші тамги ми можемо знайти на готських списах, про які писала, наприклад, Е. І. Соломонік у своїй монографії «Сарматські знаки Північного Причорномор’я». Особливо виділяється тамга у вигляді «тригеліону» на списах, подібних до тих, що належали готам. На це також звертав увагу польський археолог Влодзімеж Антоневич у своїй статті «Залізні списи, інкрустовані з Камениці» [8, с. 110–111]. [Див.: 9, с. 101]

Аналіз однієї з тамг, зроблений студентом ІІ курсу КДПУ Усенком Артемом, вказує на кельтські мотиви однієї з тамг, що розташована на сарматській стелі [1, с. 15–16]. Наявність кельтів фіксується в Північному Причорномор’ї ще в ІІІ ст. до н. е. Так, ірландський дослідник Даїті О. гОґейн стверджує, що «найвіддаленішим місцем осілості кельтів стала найпівнічніша точка Чорного моря — грецька Ольвія, на яку напали загони кельтів у ІІІ ст. до н. е.» [2, с. 54]. З цього можна зробити висновок, що кельтський культурний вплив на формування сарматського ареалу кочування є доволі ймовірним.

Сучасні казахстанські дослідники Н. Базилхан, З. Самашев та С. Самашев вважають, що в скіфсько-сарматську епоху подібні тамги були знаками власності, спочатку родоплемінної, а згодом і приватної. По суті вони є «специфічним юридичним документом на володіння ним, а у випадку крадіжки дозволяли впізнати тварин і заявити про свої права на них» [3, с. 15–18].

Отже, можна зауважити, що сарматська стела з 26 сарматськими тамгами, знайдена у Кривому Розі в 1887 році, є не тільки «дороговказом» на сарматське місто «Леїн» (про яке ми писали у доповіді на ХХV Сходознавчих читаннях імені А. Кримського [2]), але й новою реконструкцією регіональної історії Криворіжжя. Адже аналіз тамг дозволяє нам визначити їхніх власників, хоча б і ймовірних.

Якщо спиратися на прочитання хорезмійської тамги С. П. Толстовим як «сильно схематизованого зображення жіночої фігури, яка має тенденцію трансформуватися в зображення дерева, зі злиттям з нею двох протом коней, що повернули головами в сторони» [6, с. 185], можна гіпотетично уявити, що стела зі сарматськими тамгами в центрі зображує поєднання сарматської і хорезмійської тамг. Таке поєднання, скоріш за все, символізує шлюб між двома родами: аланським і Сиявушидським. Ймовірно, охороняти цей шлюб і покликані інші 24 знатні роди з інших племен, можливо, гунських, кельтських чи готських.

Загальновідомо, що династія Сиявушидів славилася масштабним будівництвом міст. Саме тому, ймовірно, в центрі оскалу конячої голови розміщена тамга, що візуально нагадує укріплену лінію міст, які будували хорезмійці у своїй державі. Сарматська тамга візуально менша, ніж хорезмійська. І тому ми можемо припустити, що хорезмійська тамга Сиявушидів є головною на цій стелі, яка могла належати її представнику, в даному випадку — хорезмійській принцесі. [Див.: 6, с. 185]

У руслі подібних міркувань можливим також стає обґрунтування нової гіпотези походження назви міста «Кривий Ріг». Тамга династії Сиявушидів могла у наступні століття бути схожою в уявленні людей на своєрідний план міста (символічна кривизна двох річок — Саксагані та Інгульця, у злитті яких і виникає сучасне поселення). [Див.: 4, с. 98]

Таким чином, нова геральдична теорія походження міста має як гіпотезу те, що назва поселення Кривий Ріг походить від тамги (яка візуально нагадує ріг на голові оскаленої конячої голови, а перевернутий «ріг» — це символ принцеси з династії Сиявушидів, шлюб якої на цій території охороняв, як і її майно, конклав племен сарматського, готського і, можливо, гунського походження).

ЛІТЕРАТУРА

1. Болмосова В., Усенко А., Семерня О., Снісаренко Д., Фурт Т. Спроба розшифрування однієї із 26 сарматських тамг на стелі, знайденій біля залізничної станції Вечірній Кут (м. Кривий Ріг). Криворіжжя: погляд у минуле...: Матеріали X Історико-краєзнавчих читань / Ред. кол.: Н. Печеніна (голова), В. Фінічева (упорядник), В. Яшин. Кривий Ріг: КДПУ, 2024. 127 с.

2. О'гОґейн Даїті. Історія кельтів. Київ, 2011. 240 с.

3. Панафідін І. О. Сарматські тамги Криворіжжя: дороговказ на сарматське місто? ХХV Сходознавчі читання Агатангела Кримського: матеріали міжнародної наукової конференції, 10 листопада 2022 р. Київ – Львів – Торунь, 2022. С. 58–61.

4. Самашев З., Базылхан Н., Самашев С. Древнетюркские тамги. Алматы, 2010. 168 с.

5. Соломоник Э. И. Сарматские знаки Северного Причерноморья. Киев, 1959. 179 с.

6. Толстов С. П. Древний Хорезм: Опыт историко-археологического исследования. Москва, 1948. 352 с.

7. Тюркский мир. Историко-культурный атлас. Нур-Султан, 2020. 360 с.

8. Юргевич В. Н. Камень с загадочными знаками, хранящийся в музее Одесского Общества истории и древностей. Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. Т. 10. С. 504–505.

9. Antoniewicz W. Żelazne oszczepy inkrustowane z Kamienicy. Przegląd Archeologiczny. 1920. T. I. Z. 3–4. S. 99–101.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Ігор Панафідін, кандидат філософських наук; Криворізький державний педагогічний університ. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІ-ті Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 24 квітня 2025 рік)