Кривий Ріг у долі Едуарда Ханка (до 85-річчя композитора)

Кривий Ріг, який традиційно асоціюється з краєм гірників і металургів, неодноразово ставав своєрідним стартовим майданчиком для самореалізації творчих особистостей або мистецьких колективів. Достатньо згадати тріо Мареничів, артиста балету Володимира Малахова тощо. У даній статті буде висвітлено маловідомі сторінки творчої біографії відомого білоруського композитора, народного артиста Республіки Білорусь (1996 р.), заслуженого діяча мистецтв АР Крим (2001 р.) Едуарда Семеновича Ханка, пов’язані з його перебуванням у Кривому Розі в 1967–1971 рр.

Майбутній композитор народився 18 квітня 1940 року у Казахській РСР, у родині військових, вихідців із Білорусі. Після Другої світової війни жив у Слуцьку та Бресті, де закінчив середню школу. У 1962 році завершив навчання у Мінському державному музичному училищі, після чого вступив до Московської консерваторії. Ще навчаючись в училищі, у 22 роки одружився з вісімнадцятирічною студенткою закладу Євлалією Іванівною. Близько п’яти років вони жили окремо, адже Едуард навчався у Москві, а молода дружина — у Мінську. Згодом Євлалія переїхала до Кривого Рогу, де жила її старша сестра. У 1967 році, не завершивши курс консерваторії, Ханок залишає Москву і приїздить до дружини [3], яка жила на житломасиві рудника ім. Фрунзе (нині — «Суха Балка») [6].

У Криворізькому державному педагогічному інституті наказом № 193 від 29 серпня 1967 року було відкрито спеціальність «Музика і співи» та відбувся перший набір студентів. До лютого 1974 року підготовка фахівців велася у рамках фізико-математичного факультету [5]. Едуард Семенович влаштовується на роботу до КДПІ, де йому запропонували посаду старшого викладача. Таким чином, білоруський композитор із незакінченою вищою музичною освітою стояв біля витоків музично-педагогічного факультету інституту. Лише у 1969 році він отримує диплом консерваторії, здавши екзамени екстерном [1].

З нашим містом пов’язані його перші творчі здобутки. Він створює пісні на слова криворізьких поетів, популярністю користуються «Шуба», «Карусель». Одного разу, переглядаючи «Червоний гірник», він натрапив на вірш «Коло мого двору» (автор — маркшейдер шахти «Північна» рудника ім. Кірова Микола Глущенко), після чого народився твір, який виконував криворізький ансамбль «Медсестрички». Пісня транслювалася по телебаченню та звучала у програмі «Від суботи до суботи» республіканського радіо. Твори композитора були в репертуарі аматорів з Палацу культури металургів, особливою популярністю користувався «Вечірній Кривбас», написаний на слова криворізької медсестри Емми Верезуб [6]. Ще одним хітом самодіяльного ансамблю була пісня Е. Ханка «Одна літера», яку виконував соліст ансамблю Олег Чорний [8]. У 1970 році на Всесоюзній фірмі «Мелодія» вийшли три платівки з його піснями [6].

Едуард Ханок (за піаніно) та Євген Шевадзуцький під час роботи над «Криворізькими Архімедами». 1969 р.

Помітною роботою стало написання музики до п’єси «Криворізькі Архімеди» місцевого драматурга-аматора Євгена Шевадзуцького, яка завдяки таланту композитора перетворилася на водевіль і була поставлена у сезоні 1970–1971 років на сцені Криворізького музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. М’який гумор, чудова гра акторів і, звичайно, музика Едуарда Ханка — ось складові успіху «Архімедів». Твір у постановці головного режисера театру Володимира Рябінова став візитівкою театру, його возили на гастролі, він отримав схвальну пресу [4]. Після прем’єри у «Червоному гірнику» писали:

«Музика Е. Ханка емоційна, життєрадісна. Особливо чудово звучать «Криворізький вальс», «Гірницька весільна», «Марш гірників» [2]. Загалом мистецький дебют двох авторів-початківців витримав близько 250 вистав [9, с. 10], а у 1976 році п’єса під назвою «Ох! Уж эти архимеды!» була поставлена театром м. Лисьва (Пермська обл., РРФСР) [7].

Ще навчаючись у консерваторії, Едуард Семенович вирішив стати композитором-естрадником. На початку 1970 року він знайомиться з поетом Сергієм Островим, який показав йому свій вірш «Потолок ледяной, дверь скрипучая...». Ханок пише музику, виконує аранжування твору і пропонує для виконання відомому співаку Едуарду Хілю. Так народилася пісня «Зима», яка після виконання на новорічному телеконцерті 30 грудня 1970 року стала мегахітом і потрапила на перший телефестиваль «Пісня-71». Цей твір приніс Е. Ханку славу одного з кращих композиторів-естрадників [3]. Молодий викладач Криворізького педагогічного інституту прокинувся знаменитим, успіх його дебютної пісні порівнюють з успіхом «Червоної рути» Володимира Івасюка та прем’єрою Софії Ротару [1].

Визнання допомогло вирішити матеріальні й житлові проблеми: сім’я отримала чотирикімнатну квартиру у Дніпропетровську (Дніпрі) та значний авторський гонорар. Едуард Семенович залишає Кривий Ріг і переїжджає до обласного міста. Саме тут він представляє свою другу пісню, яка отримала всенародне визнання. Твір «Верба» на слова Юрія Рибчинського, написаний для ВІА «Самоцветы», став хітом, ще раз підтвердивши тезу про успішність української музичної школи. Сам Ханок згадував, що пісня створена під впливом творчості Володимира Івасюка [3].

У 1973 році Едуарда Семеновича приймають до Спілки композиторів СРСР, а наступного року подружжя перебирається до Білорусі. Е. Ханок стає успішним композитором, пише пісні для білоруських ВІА «Песняри», «Вераси» та «Сябри», співпрацює з Аллою Пугачовою та іншими відомими виконавцями. Пізніше він розробляє власну теорію «хвиль» для визначення творчого довголіття митців, яку активно пропагує [1].

Отже, Едуард Ханок реалізувався як творча особистість, прикладом чого є численні нагороди і звання. Але саме Кривий Ріг, де він отримав роботу за спеціальністю і можливість показати слухачам свої напрацювання, став, на думку автора, однією з визначальних віх для розкриття таланту гордості білоруської естради.

ЛІТЕРАТУРА

1. Едуард Ханок — біографія, новини, особисте життя. Вебсайт. URL: https://stuki-druki.com/authors/hanok-eduard.php

2. Кальченко Ю. «Криворізькі Архімеди». Червоний гірник. № 60. 1970. С. 4.

3. Катерина Новицька. Едуард Ханок. Вебсайт. URL: https://24smi.org/celebrity/149006-eduard-khanok.html

4. Колтенюк К. Криворожские Архимеды. Советская Башкирия. 1972. № 175. С. 4.

5. Наша історія. Музично-хореографічне відділення. КДПУ: вебсайт. URL: https://kdpu.edu.ua/press-centre/blogs/212-fakultety/fakultet-mystetstv-muzychno-khoreohrafichne-viddilennia/pro-fakultet.html

6. Сушкевич В. І знову лине пісня. Червоний гірник. № 1. 1971. С. 4.

7. Сушкевич В. «Криворізькі Архімеди» на Уралі. Червоний гірник. 1977. № 37. С. 4.

8. Тополенко А. Сталь і ніжність. Червоний гірник. № 29. 1970. С. 4.

9. Шевадзуцький Є. Автобіографічний нарис (машинопис). Фонди Криворізького історико-краєзнавчого музею. КДФ-13402. Арк. 1–11.

Джерело: Андрій Чубенко, головний зберігач фондів; КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІ-ті Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 24 квітня 2025 рік)