Внесок доктора С. Шанявського у розвиток медицини та освіти містечка Кривий Ріг на початку ХХ ст.

У часи великих випробувань в історії людства (війна, епідемія, занепад економіки тощо) лікарі є одними з перших, хто приймає виклик долі. Фах медика вимагає від них великої відповідальності, пов’язану з ризиком для життя та соціальною незахищеністю. Умови, в яких працювали криворізькі земські лікарі більше ста років тому, є суголосними із сучасними подіями в Україні. Тому доцільно звернути увагу на досвід практикуючих лікарів того часу, зокрема, доктора медицини С. Шанявського.

Мета: висвітлити внесок доктора медицини С. Шанявського у розвиток медичної сфери та освітньої галузі Кривого Рогу на початку ХХ ст.

Джерельною базою стали матеріали з фондів міського історико-краєзнавчого музею: комерційний довідник Кривого Рогу за 1914 р. [7]; телефонний довідник Кривого Рогу за 1980 р. [10]; графічний малюнок Ю. Сича 1988 р. [9]; спогади старожилів, записані у 1996 р., О. Кукли [11] і А. Філімонової [12], а також замітки, повідомлення та статті, що були опубліковані у регіональних газетах у 1883-1925 рр. [6]. Діяльність медичних закладів на Криворіжжі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відображена в енциклопедичних виданнях В. Бухтіярова [1] та О. Мельника [2; 3; 4], теоретичному напрацюванні І. Рукавіцина [8], О. Мельника та І. Стеблини [5].

З 2017 р. в приміщенні Комунального закладу «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської Ради (вул. Святогеоргіївська, 8а, Металургійний район) розміщено інформаційний стенд «До історії заснування та розвитку діяльності першої міської лікарні». Пошуком інформації щодо історії установи займався Г. Кальченко. Його консультував О. Мельник, заступник директора міського історико-краєзнавчого музею, в фондах якого, разом з матеріалами про криворізьких земських лікарів С. Рехеса, О. Абрамічева, що працювали в місті на початку ХХ ст., зберігаються і відомості про С. Шанявського [2, с. 304], а також про перші медичні заклади та організації, утворені на Криворіжжі до 1918 р. [2, с. 303].

У 1895 р. криворізька сільська громада звернулась до земства Херсонської губернії, у складі якої перебувала за територіальним поділом у 1861-1919 рр. [2, с. 375], про відкриття лікарняного пункту і зобов’язувалась взяти на себе половину витрат. Криворізьку та інші суміжні волості обслуговувала Широківська медична дільниця, що була створена у 1867 р. Довгий час не було обладнано спеціально пристосованого приміщення, лікар регулярно об’їжджав свою дільницю [2, с. 303], площа якої складала близько 8 тисяч квадратних верст з населенням до 100 тисяч осіб. Дільничний лікар з Широкого рідко бував у Кривому Розі, де в 1875 р. створили дільничний фельдшерський пункт з двома постійними фельдшерами. Після створення криворізької земської медичної дільниці у 1890 р. ситуація змінилась: на площі 335 квадратних верст окремі лікар і фельдшер обслуговували 15 тисяч осіб [5, с. 93]. З 1899 р. криворізьким дільничним лікарем був призначений Б. Єнохін [2, с. 303].

Рішення про будівництво лікарні та створення постійної медичної служби у Кривому Розі було прийнято Херсонським земством у зв’язку з зі зростаючою кількістю прийшлого населення на рудники. Амбулаторію з приймальнею, що була відкрита 1 січня 1900 р. (до початку спорудження будівлі лікарні у 1904 та завершення – у 1908) [2, с. 304], іменували земською лікарнею, а згодом ще додали слово «старою». Після Б. Єнохіна Криворізькою земською лікарнею (водночас і медичною дільницею) керував лікар А. Біскунський, що був переведений у Широківську дільницю в 1903 р. [2, с. 367]. Відомо, що на початку січня 1903 р. внаслідок пожежі був знищений флігель, де розташовувалася земська лікарня [4, с. 140]. У 1904 р. криворізькі рудопромисловці виділили 25 тис. рублів на будівництво нової лікарні [2, с. 304].

З 1903 р. завідуючим земською лікарнею працював Е. Зборомирський [3, с. 324], досвідчений хірург, який неодноразово рятував мешканців містечка. Війна з Японією внесла свої корективи – Едмунд Зборомирський відправився на фронт 11 лютого 1904 р. Провести в далеку дорогу лікаря зібралися службовці Гданцівського чавуноливарного заводу на чолі з директором-розпорядником М. Шимановським, а також колеги лікарі, пацієнти, друзі [6, с. 41].

Завідуванням медичним закладом, що обслуговував населення у 30 тис. осіб, доручили тимчасово доктору С. Шанявському, висока професійність якого була визнаною за межами Кривого Рогу. Досвідчений лікар мав багаторічний стаж практичної роботи, славився турботливим ставленням до пацієнтів. Йому довіряли, до нього зверталися за порадою, домовлялись про операцію [6, с. 41].

Стефаній Шанявський був потомственим дворянином за походженням та лікарем за фахом [3, с. 510]. Сучасники поважали його за компетентність, відданість своїй праці, сумлінну допомогу кожному, хто її потребував, незалежно від соціального статусу та розміру гонорару. Багатьох жителів містечка Кривий Ріг він вдало лікував та повертав до життя. Криворіжці були зацікавлені у переїзді вельмишановного доктора медицини до їхнього містечка після закінчення ним служби у Південноросійсько-Дніпровському Товаристві (рудник Шмакова, у радянські часи – рудник ім. К. Лібкнехта, сучасний Саксаганський район [1, с. 761]) у вересні 1903 р. [6, с. 35].

У квітні 1904 р. земство призначило завідувачем лікарні Е. Лепехіна, який перебував на даній посаді близько двох місяців, як й попередник. За короткий термін роботи він справив гарне враження на молодший медичний персонал і пацієнтів, у спілкуванні з якими, він вів себе справедливо та коректно. У зв’язку з новим призначенням Лепехіна лікарем новоодеської дільниці, вдруге завідування лікарнею доручили Шанявському у червні 1904 р. [6, с. 43].

Завдяки зусиллям Шанявського у лікарні до початку вересня зробили ремонт: побілили палати, встановили нові печі, пофарбували підлогу, вікна, двері [6, с. 45].

М. Шимановський восени 1904 р. пожертвував на потреби старої земської лікарні 200 рублів. Він також пообіцяв подарувати будівельний камінь на спорудження нової лікарні, але виконати свою обіцянку не встиг – помер 9 січня 1905 р. Криворізька сільська громада також не доставила матеріалів, мотивував відмову на сході у грудні 1904 р. заявою про приділення медичними працівниками більшої уваги євреям та міщанам, ніж сільському населенню. Проте, в амбулаторії надавали допомогу й селянам, які потрапляли у халепу, наприклад, через бійку у нетверезому стані. Так, лікар С. Рехес доставив широківського селянина А. Макаренка з постоялого двору до земської лікарні. У потерпілого випали внутрішності з розпоротого живота. Лікарі Шанявський та Рехес разом з двома студентами й фельдшерами, прооперували Макаренка, намагаючись врятувати йому життя [6, с. 49].

Окрім земських лікарів у сучасних межах Кривого Рогу працювали й вільно практикуючі фахівці. Таким був лікар І. Векслер, який мав практику у Широкому. Він отримав телеграму щодо призначення у м. Омськ у зв’язку з військовими подіями на Далекому Сході у липні 1904 р. Йому було надано всього 5 днів на вирішення всіх особистих справ [6, с. 45]. Криворізький лікар Д. Дунаєвський також відправився на Далекий Схід. Він обирався двічі на посаду помічника казенного рабина, був засновником комітету для бідних [6, с. 28]. Після від’їзду в березні 1905 р. вже третього лікаря, залишилася половина місцевого висококваліфікованого медичного персоналу [6, с. 52]: Шанявський, Рехес (Кривий Ріг), й, вірогідно, Біскунський (Широке).

В квітні 1905 р. земством був призначений лікар-інфекціоніст («епідемічний лікар») у зв’язку із початком епідемії холери [6, с. 55].

Завдяки клопотам Шанявського, директор Акціонерного товариства Криворізьких залізних руд М. Роговський спочатку надав на невизначений термін без процентів 1500 рублів на заснування Криворізького комерційного училища в 1908 р. [6, с. 102], а потім додав стільки ж [6, с. 113]. Приклад Роговського наслідували інші ініціатори та діячі товариства «Просвещение»: І. Павлов (голова товариства), С. Шанявський тощо [6, с. 102]. В 1908 р. будинок купця Першої гільдії Файнштейна, споруджений у стилі модерн по вул. Глинки в 1905-1906 рр., викупив оргкомітет по створенню Криворізького комерційного училища [8, с. 19]. С. Шанявський разом з іншими поклав багато зусиль для створення середнього освітнього закладу, лікарем якого він згодом став [6, с. 103].

Після критичних зауважень з боку викладачів училища, Шанявський разом з Юдовічем та Рабіновічем намагались вийти зі складу членів правління товариства «Просвещение» в 1912 р. [6, с. 102-103]. Нова ідея про розширення будівлі (добудову другого поверху) змінила ситуацію.

Особи опікунської ради (С. Шанявський у тому числі), яких іменували «невгамовними», досягли домовленості з кредитною канцелярією про позику в 30 тис. рублів [6, с. 113]. В 1915 р. будівлю Криворізького комерційного училища доповнили другим поверхом, поряд спорудили майстерні [8, с. 38].

За даними довідника 1914 р., С. Шанявський практикував разом з лікарями О. Абрамічевим, Е. Пшидецьким, С. Мороховським у приватній хірургічній лікарні, що знаходилась по вул. Йорданська, сучасна Першотравнева [7, с. 128], і була абонентом № 52 телефонної мережі містечка Кривий Ріг [7, с. 36]. За даними краєзнавця В. Бухтіярова, ця лікарня розміщувалась за адресою: вул. Першотравнева, 9, мала один поверх, споруджена на межі ХІХ-ХХ ст. [1, с. 269], знесена в 1992 р. [1, с. 665]. За даними місцевого телефонного довідника 1980 р., у будинку № 9 по вул. Першотравнева діяв дитячий садок № 4 [10, с. 56].

Серед графічних робіт Юрія Сича, криворізького архітектора, художника, члена громадської організації «Старе місто» [1, с. 483], є малюнок, що зображує дитячий садок по вул. Першотравнева [9].

У цій одноповерховій споруді, вірогідно, функціонувала приватна хірургічна лікарня, в якій працював Шанявський разом з іншими лікарями на початку ХХ ст. Окрім практики у вищеназваному закладі С. Шанявський, надавав медичні послуги населенню у власній клініці, в своєму будинку по вул. Вокзальна, сучасна Свято-Миколаївська [7, с. 128], та був абонентом № 34 вищезгаданої телефонної мережі містечка Кривий Ріг [7, с. 36]. За іншими джерелами, зокрема спогадами двох старожилів Кривого Рогу, О. Кукли [11] та А. Філімонової [12], лікар Шанявський мешкав у двоповерховому будинку, знаному у місті як «Маєток Мершавцева» (вул. Грабовського, 9).

За даними краєзнавця І. Руковіцина, С. Шанявський викладав спеціальні дисципліни у Криворізькому комерційному училищі в 1917 р. [8, с. 37], вірогідно, «Принципи шкільної гігієни в училищі» [6, с. 113].

Доктор медицини С. Шанявський (роки життя та смерті поки що невстановлені) працював у Південноросійсько-Дніпровському Товаристві на початку ХХ ст., переїхав у ІV кварталі 1903 р. до містечка Кривий Ріг. Очолював у 1904–1905 рр. Криворізьку медичну дільницю, створену у 1890 р. Знав Е. Зборомирського, Д. Дунаєвського, І. Векслера, що були відправлені з містечка у зв’язку з російсько-японською війною 1904–1905 рр. Співпрацював з такими лікарями, як Е. Лепехін, С. Рехес, О. Абрамічев у земській лікарні, з О. Абрамічевим, Е. Пшидецьким, С. Мороховським у хірургічній лікарні. Практикував у приватній клініці, що діяла в його власному будинку по вул. Вокзальна. Входив до складу товариства «Просвещение», разом з І. Павловим та М. Роговським клопотав про створення Криворізького комерційного училища у 1908 р., а також перебудову споруди закладу у 1912 р. Працював у Криворізькому комерційному училищі лікарем, викладачем. Всі вищезазначені факти свідчать про великий рівень професійності та вагомий внесок С. Шанявського у розвиток медицини та освіти Кривого Рогу.

ДЖЕРЕЛА та ЛІТЕРАТУРА:

1. Бухтіяров В.П. Енциклопедія Криворіжжя: 230-річчю з дня заснування Кривого Рогу присвячується. У 2-х т. Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. Т. 2. 2005. 816 с.

2. Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. Т. 1. 604 с.

3. Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: СТПРЕС, 2009. Т. 2. 704 с.

4. Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: Октан-принт, 2012. Т. 3. 456 с.

5. Мельник О.О., Стеблина І.О. Кривий Ріг. Погляд через століття. Кривий Ріг: Видавець Роман Козлов, 2019. 467 с.

6. Мельник О.О., Стеблина І.О. Криворіжжя в газетах кінця ХІХ – початку ХХ століть. Кривий Ріг, 2017. 152 с.

7. Минухин Э.А., Стецовский Я.И. Деловой и коммерческий Кривой Рог и его рудничный район. Кременчуг, 1914. 162 с.

8. Рукавицын И. Кривой Рог в конце ХIХ – начале ХХ века. К.: Р. К. Мастер-принт. 2013. 128 с.

1. Сич Ю.П. Дитячий садок по вул. Першотравневій, графічний малюнок, 1988 р. КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КН-32754/Х-1747.

2. Список абонентов ГТС Кривого Рога / [составитель Е. В. Бугаевская.]. Симферополь: Таврида. 1980. С. 56.

3. Спогади Кукли О.С., 1910 р.н., про будинок Мершавцева, складені у червні 1996 р. КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КДФ-16997(2).

4. Спогади Філімонової А.О., 1912 р.н., про будинок Мершавцева, складені у липні 1996 р. КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КДФ-16997.

Джерело: Нікитенко М. П., науковий співробітник; КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... VII - мі Історико-краєзнавчі читання ТОМ 1 (Кривий Ріг, 15 квітня 2021 рік)