Професор біології Василь Зверковський

Серед визначних науковців України є кілька імен професорів біології, які добре відомі науковій спільноті, але про них майже не знають у Кривому Розі. А ці люди є випускниками криворізьких шкіл, і своє дитинство та юність майбутні корифеї біологічної науки провели в нашому місті. Тож сьогодні мова буде про одного з професорів біології, з яким свого часу мене звела доля.

ЗВЕРКОВСЬКИЙ Василь Миколайович (23.09.1947–15.04.2019) – відомий у галузі рекультознавства та ґрунтознавства учений, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, голова Дніпровського відділення Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків, академік Екологічна академія наук України.

Василь Миколайович народився в 1947 році, в селі Матіївка Гощанського району Рівненська область. Його батько був на фронті, повернувся у 1946 році і служив у сільраді секретарем. У той час людей вербували працювати на Донбас. Родина з двома маленькими синами, з бабусею і дідусем поїхала на Схід. У дорозі була тривала зупинка у Кривий Ріг, де вербувальники з рудника імені Кірова загітували батька на роботу до себе.

Василь вчився в Криворізькій середній школі № 31. Сім’я була велика. У шкільні роки Василь багато читав; батько купував різні книжки, в основному класику – російську, українську, зарубіжну. Батько мав солідний обсяг знань, і родина виписувала досить багато газет і журналів. Батько знав польську мову. Виписував польські журнали, газети – «Трибуна люду», «Глос праці», «Довкола свята», «Шпількі», «Магазин географічний» і т. д. Батько не вчив Василя польської мови, але хлопець трохи розбирався в ній. Окрім того, Василь був записаний у трьох різних бібліотеках, бо дуже любив читати.

Батько любив природу, і ця любов передалася синові. У шкільні роки Василю була цікава біологія. Але, коли хлопець навчався, у них біологія закінчилась ще в 9-му класі. Це був 1963-й рік. А коли він прийшов здавати вступні екзамени в університет, то побачив у людей в руках підручник загальної біології і здивувався, бо не знав, що такий підручник вийшов. Тож почав прямо в коридорі вичитувати щось з того підручника. А потім пішов і здав екзамени на «відмінно», і його зарахували до університету.

У 1965-му році, після 11 класу, вступав до Дніпропетровського державного університету, на механіко-математичний факультет – і не добрав одного балу. Тоді був конкурс приблизно 4,5 людини на одне місце. На наступний рік вже не встиг, бо забрали в армію, в червні 1966 року. Прослужив 2,5 роки в Забайкаллі водієм на ракетних базах, які тоді створювалися для протидії у можливій війні з Китай.

У 1969–1970-х – приватний майстер-інструктор практичної їзди автомотоклубу ДТ СААФ. У 1970 році успішно склав вступні іспити до Дніпропетровського державного університету (Рис. 3). У 1975 році отримав диплом із відзнакою і вступив до аспірантури кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології (Рис. 4). У 1975–1981 роках – інженер, а у 1981–1986 – молодший науковий співробітник НДІ біології ДДУ. У 1986–1987 роках – старший науковий співробітник НДІ біології. З 1987 по 2000 рік – доцент кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології ДНУ. У 2000–2013 роках – професор, а з 2013 року до 2019 року – завідувач цієї ж кафедри.

Після закінчення університету і до останніх днів свого життя працював у Дніпровському національному університеті на різних посадах, пов’язаних з науковою та науково-педагогічною діяльністю.

Василь Миколайович разом з Анатолій Травлєєв був одним із засновників вітчизняної наукової школи лісової рекультивації порушених земель (Рис. 5). Тривалий час був відповідальним виконавцем низки держбюджетних та госпдоговірних тем, які виконувалися за пріоритетними напрямами біології, екології та захисту довкілля. Протягом останніх років був головним редактором збірника наукових праць «Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель», журналів «Ґрунтознавство» та «Екологія та ноосферологія», членом редколегії журналу «Вісник Дніпровського університету. Серія Біологія. Екологія».

Плідно працював у складі спеціалізованої вченої ради ДНУ із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата біологічних наук за спеціальністю «Екологія». Входив до складу спеціалізованої вченої ради Дніпровський державний аграрно-економічний університет з присудження наукового ступеня доктора (кандидата) сільськогосподарських наук. Входив до оновленого складу Наукової ради з проблем ґрунтознавства Національна академія наук України як визнаний фахівець з лісової біогеоценології та рекультивації порушених земель. Співпрацював з Криворізький ботанічний сад НАН України та кафедрою ботаніки Криворізького педагогічного інституту / університету.

У 1970-ті роки брав участь у створенні експериментальних ділянок лісової рекультивації земель у Західному Донбасі. Загальна площа створених ним штучних лісових насаджень на рекультивованих землях становить близько 100 га. Завдяки меліоративним заходам, які були впроваджені у виробництво, вдалося запобігти загибелі природних лісів Західного Донбасу, площа яких перевищує 1100 гектарів. Неодноразово брав участь у наукових експедиціях, у тому числі на Острів Зміїний.

Науковому обґрунтуванню способів освоєння порушених земель присвячена його кандидатська дисертація за спеціальністю «Екологія» (1985). У 1999 році за цією ж спеціальністю захищена докторська дисертація. Автор близько 170 наукових праць, з них три монографії та два навчальні посібники.

Викладав у Дніпровському національному університеті імені Олесь Гончар дисципліни «Степове лісознавство», «Промислова екологія та рекультознавство», «Менеджмент екологічного ґрунтознавства», «Радіоекологія біогеоценозів степової зони», «Рекреаційні ресурси України».

Міжнародне співробітництво: спільне видавництво наукових фахових журналів «Екологія та ноосферологія» та «Ґрунтознавство» з Університет Кордови. Спільна робота у Науковій раді з проблем ґрунтознавства НАН України разом з Університетом Кордови (Іспанія) та Університет Махатми Ганді.

Авторка особисто знала В. М. Зверковського. Здобуваючи фах у ДДУ, слухала його лекції з предмета «Степове лісознавство», проходила польову практику під керівництвом науковця. Після закінчення університету продовжувала підтримувати особисті дружні й наукові зв’язки з учителем — він був рецензентом моєї першої книги «Навчальне краєзнавство в роботі сучасного вчителя» (2007), консультував мене з приводу написання наукових статей про мої знахідки рідкісних рослин на Криворіжжі, допоміг скласти наукове обґрунтування на заповідання найстарішої в Україні 300-річної груші, яка росте на Карнаватці, недалеко від будинку Зверковських.

Василь Миколайович регулярно приїжджав у Кривий Ріг до своїх родичів. А одного разу стався трагічний випадок – Василь Миколайович приїхав маршруткою з Дніпро в Кривий Ріг, на автовокзалі у нього сталася діабетична кома, і він втратив свідомість. Небайдужі люди знайшли в його телефоні мій номер, зателефонували мені і повідомили про нещастя. Сама я не могла приїхати на порятунок, бо в мене на руках була моя донька-немовля. Та я швидко знайшла номер телефону Лариси – сестри Василя Миколайовича, зателефонувала їй, і вона терміново виїхала за братом. Так усі разом ми врятували життя моєму професору.

Періодично я приїздила в рідний університет, на нашу кафедру геоботаніки, зустрічалася з професором Зверковським з різних питань, передавала свої гербарні зразки в Науковий гербарій університету, ділилася своїми науковими знахідками. Останній раз у Кривому Розі ми зустрічалися в 2016 році на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Біогеоценологічні основи оптимізації степових ландшафтів і їх фіторекультивація», яка проходила в Криворізькому педагогічному університеті, на кафедрі ботаніки. Там професор Зверковський був почесним членом оргкомітету і виступав з доповіддю на тему: «Лісова рекультивація як ефективний засіб освоєння порушених земель». Я виступала з доповіддю «Роль Довгинцівського дендропарку в оптимізації техногенного середовища Південного Криворіжжя». Також були колеги з Криворізького ботанічного саду. На згадку про конференцію залишилося чимало пам’ятних фото.

Виступ В. М. Зверковського на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Біогеоценологічні основи оптимізації степових ландшафтів і їх фіторекультивація». Кривий Ріг, 2016 р.

Василь Миколайович був справжнім науковцем та педагогом, щирою й доброзичливою людиною з широким кругозором і неабиякою ерудованістю.

Він помер у Дніпро, а похований у Кривий Ріг на Карнаватському кладовищі. Пам’ять про Василя Миколайовича Зверковського зберігається в серцях його колег, його учнів і випускників та всіх тих, кому довелося працювати разом із ним.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Наші втрати. ЗВЕРКОВСЬКИЙ Василь Миколайович. Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель, Т. 48, 2019. С. 93–94.

2. Зверковський Василь Миколайович. Усна історія Дніпровського національного університету ім. О. Гончара: зб. докум. матер. / ред. кол.: проф. М. Поляков (голова) та ін. – Дніпро, 2017. Т. ІІІ. С. 95–129.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Вікторія ТРОТНЕР, старший викладач, вчитель біології і географії Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)