Віра Бабенко: військова юність і життя довжиною в 19 років

Віра Бабенко Кривий Ріг

Веселі Терни, Віра Бабенко

Віра Бабенко (1902-1921 роки) - зв’язкова українських повстанських штабів, була родом із Кривого Рогу. 

У 1902 році в родині заможних селян народилася дівчина, якій судилося прожити всього 19 років. 

Коли Вірі Бабенко виповнилося вісім років, її віддали до місцевої школи. У своїй художній розповіді “Зв’язкова з Веселих Тернів” письменник Володимир Заремба писав, що у школі дитина всім цікавилася і допитувалася у вчителя: "Чи правда що зірки на небі, то Божі очі?", "А чому їх так багато?".

У 1917 році, після приходу більшовиків, в Україні розростався рух “Просвіти” - проукраїнської організації. Цьому впливу піддалася і Віра Бабенко, яка через деякий час стала учасницею ОУН і зв’язковою повстанських штабів. У Веселих Тернах на Криворіжжі відкрили змішану гімназію, і Бабенко була однією з перших гімназисток села.

"Без Украины нет России! - наголошував тоді Троцький. За словами Володимира Заремби, майже всі вчителі Весело-Тернівської гімназії та старші учні взялися за зброю, ставши на захист від більшовиків. Дехто з них вступив до повстанської армії.

Є свідчення, що коханий Бабенко також вступив у ряди армії, і Віра вирішила піти з ним. 

Про життя та смерть Віри Бабенко згадував потім доктор Юрій Гоголівський:


"На вулицях міста Тарнова (у Польщі), де перебував Уряд Української Народної Республіки, котрий відступив перед переважаючими московськими мародерами, 1921 року появилася дівчина невеликого зросту, в кожушку і  хустці, з кошиком у руці. То й була Віра Бабенко - членкиня повстанської організації, що називалася "Молода Січеславщина". Вона тоді була гімназисткою 7-го класу”.


З розмови з нею виявилося, що коли війська Української Народної Республіки 1918 року залишали Катеринославщину і вже не мали змоги туди повернутися, то там виникла повстанча організація під керівництвом лікаря Галієва. До неї вступила і Віра, взявши на себе обов'язки зв'язкової.


Із спогадів доктора Юрія Гоголівського:
"Дивлячись на Вірусю, просто дивувався, скільки в тої дівчини відваги, сміливості, самопожертви. І все те так просто робилось, нібито вона пройшла з сусіднього села, якихось 3-5 кілометрів, у гостину до знайомих, а не такий далекий край - сотні кілометрів, та ще в найнесприятливіших умовах, які тільки можна уявити. Тоді в Україні навіть вдома було небезпечно сидіти, не кажу, поїхати чи піти в якусь далеку дорогу. Коли по всіх теренах вешталися озброєні банди й різні злочинці, заслані з Московії, коли кожне місцеве ЧК, що саме хотіло, те й робило, коли переможний комунізм не знав міри своєму нахабству і виловлював усіх хоч трохи для себе підозрілих людей, а то й просто інакше думаючих, й їх розстрілював. У цей час дівчина пішла в незнайому далеку дорогу й несла із собою таємні папери від своєї організації, з якими якби її зловили, то не знали б, яких мук для неї придумати."

Але так і сталося. У містечку Тарнові її впізнав один студент, який навчався з нею в гімназії. Дівчина вже отримала потрібні документи і почала збиратися назад до Веселих Тернів, коли її схопили більшовики. 
У березні 1921 року Віра Бабенко прибула до Тарнова до уряду УНР як посланиця катеринославського штабу. На зворотному шляху через чийсь доносу потрапила в руки більшовиків.

Доктор Остап Грицай писав про неї:

“Коли восени 1921 року з’явилася Віра на вулицях Тарнова у сільському кожушку, чорнявенька, у синій хусточці і з кошиком у руці, вона виглядала як молодша сестра Жанни Д’Арк. Та хусточка на голові може Вас ввести в оману. Вона - кур’єрка між повстанцями і урядом і береться проходити сама-одна дороги, обсаджені чекістами так густо, що, здавалося, там і птах не пролетів би. А ця маленька українська геройка, Віра Бабенко, продирається крізь гущу лісів”.

З неї здирали шкіру, забивали цвяхи під нігті, відрубали пальці на руках й ногах.
Зв’язкова з Веселих Тернів на питання чекістів не відповідала. 
Віру Бабенко вбили у вересні 1921-го.

Використані джерела:
У статті використано цитування із http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part1.pdf  http://pavlogradruth.narod.ru/HTML/Default/Babenko.htm 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

10-12-2021 11:55

Страшна доля

відповісти

Вас може зацікавити

Театр Шевченка у роки Другої світової війни

Як театр працював без костюмів і декорацій і які вистави ставили під час війни

Жіноча гімназія Варвари Головченко: факти і фотографії

Вулиця Церковна у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу є однією із найстаріших та, певно, історично найцікавіших вулиць нашого міста. Саме тут знаходиться будівля, де більше ста років тому навчалися панянки у довгих сукнях з білими комірцями та строгими зачісками. Саме вони тоді гуляли проспектом Поштовим, що неподалік від цієї вулиці, пили чай та поспішали на заняття у жіночу гімназію, будівля якої збереглася і донині

Яків Весник: учасник Першої світової війни, перший директор Криворізького металургійного заводу

У травні 2022 року у Кривому Розі демонтували пам'ятник Якову Веснику. Ця участь минула пам'ятник на початку декомунізації, проте зараз його прибрали з очей криворіжців. Ким був Яків Весник: його біографія й історія будівництва криворізького металургійного заводу