Вадим Гуров

Криворіжець Вадим Гуров був інженером-металургом, а ще членом групи парламентських зв’язків із країнами Європи у Верховній Раді. Його знаменитий “гурівський” 1% від продажу Криворіжсталі у свій час дав бюджету Кривого Рогу 200 мільйонів гривень. Сам Вадим Гуров був у різні часи також і місцевим, і народним депутатом. Мав вищу освіту, знав декілька мов, з ентузіазмом грав у баскетбол, написав власну книгу… Можливо, для когось він навіть був більше схожий не на криворізького суворого політика, а на харизматичного лідера американського штибу, і лідером, звичайно, він і був.
 

Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей

Вадим Федорович Гуров народився у 1937 році, який згодом стали називати роком початку Великого Терору. На той час його батько був робітником на Криворіжсталі. Незадовго після народження Вадима Гурова-старшого репресували і на 10 років заслали до сибірських таборів. 

Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Юний Вадим демонстрував хороші здібності до навчання і у 1954 році закінчив з відзнакою школу №52 у місті Кривий Ріг. Після школи вступив до Дніпропетровського металургійного інституту (зараз - Національна металургійна академія України у Дніпрі).

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Студент Вадим Гуров захопився спортом, а особливо - баскетболом - брав участь у турнірах і здобував перемоги. З баскетболом була пов’язана велика частина його життя: у 2000 році він став ініціатором баскетбольного турніру серед юнаків і дівчат (ювілейний баскетбольний турнір імені Вадима Гурова відбувся у 2020 році). 
       

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Закінчивши навчання у металургійному інституті у 1959 році, Вадим Гуров працював у мартенівському цеху заводу “Криворіжсталь”. Спочатку був помічником майстра, потім - заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженеру з техніки безпеки. Потім став керівником блоку одразу двох сталеплавильних цехів - мартенівського і конверторного.

Пуск першої мартенівської печі на “Криворіжсталі” відбувся 31 грудня 1960 року. З часом відкрили ще чотири мартенівські печі. У 1970-х роках мартенівський цех отримав 2 найсучасніших на той час двованних сталеплавильних агрегати. Один із них мав потужність по випуску сталі 1,5 мільйона тонн на рік. У 1989 році мартенівці виплавили за рік рекордні 4 мільйони 452 тисячі тонн сталі. Після 1991 року через різке скорочення об’ємів виробництва у мартенівському цеху перестали працювати три печі і один двухванний агрегат. У 2003 році мартенівці у середньому виплавляли 150 тонн сталі в місяць, це близько 1 мільйону 800 тисяч в рік. 

На міжнародних конгресах сталеплавильників в 1992-1993 роках Гуров його обрали головою мартенівської секції. Головував постійною комісією СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників. 

Гуров також був депутатом Верховної Ради України 2, 3, 4 скликань і заступником голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів (1994-1998 роки). Працював також першим заступником голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва (2002-2005). 

Вадим Гуров був ініціатором об'єднання "Криворіжсталі".
13 грудня 1983 року криворізький металургійний завод був перетворений у комбінат. У 1996 році металурги, коксохіміки і збагачувачі однозначно висловилися за об’єднання у складі єдиного підприємства. Відповідний законопроєкт авторства Гурова був підтриманий у Верховній Раді. У результаті на базі трьох підприємств був створений Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, який пізніше назвали гірничо-збагачувальним комплексом. Потім Вадим Гуров запропонував залучити іноземних інвесторів в металургійний комплекс України.

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Вадим Гуров здобув звання Заслуженого Металурга України, у 2007 році йому присвоєно звання «За заслуги перед містом», а також “Почесний громадянин Кривого Рогу” I ступеню. Він був автором і співавтором 56 винаходів і 18 наукових робіт у “мартенівській справі”.

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

У 1994 році був обраний народним депутатом Верховної Ради України. Був головою Комітету Верховної Ради з базових галузей промисловості та соціального розвитку регіонів. 
 

Вадим Гуров із першим президентом України
Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї
За матеріалами, взятими із книги Вадима Гурова “Моя партія - Кривбас”, її автор спершу був противником приватизації “Криворіжсталі”, проте через деякий час змінив свої погляди і став її прибічником. 2005 року вступив у силу Закон України “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України”, який постановив, що 0,7% надходжень від продажу пакета акцій “Криворіжсталі” перерахуються до міського бюджета міста Кривого Рогу, а 0,3% - до бюджету Дніпропетровської області. Саме цей 1% від продажу комбінату у Кривому Розі назвали “гурівським”. Пізніше Вадим Гуров працював головою представництва “АрселорМіттал Кривий Ріг” у Києві. 

Вадим Миколайович Гуров незадовго до своєї смерті почав роботу над книгою “Моя партія - Кривбас”. Сюди увійшли розповіді про післявоєнне дитинство, юність, а також історії про людей, які його оточували і змінювали. Частина книги була написана особисто, інша - продиктована на диктофон. Завершити її автор не встиг, і за нього це зробили колеги і приятелі - народний депутат Дмитро Степанюк, журналіст Валерій Гаєвський і директор сталеплавильного департамента “АрселорМіттал Кривий Ріг” Олександр Зозуля. Доповнили книгу спогади друзів Вадима Гурова, його учнів та послідовників. 

Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї
У фрагментах криворізьких газет 2000-х років можна знайти декілька цікавих нотаток не лише про політичну діяльність Гурова, а і про його сміливі дії, наприклад, як він був пілотом літака.

Вадим Миколайович Гуров помер у Києві у 2015 році. 

Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей

Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей

Зараз на вулиці Вадима Гурова (до декомунізації - Постишева) знаходяться відділення Нової Пошти, Баня Постишева, Палац Культури Коксохімиків.

При підготовці статті використовувалися матеріали, надані Криворізьким міським історико-краєзнавчим музеєм та музеєм історії “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Якщо Ви маєте додаткову інформацію про Вадима Гурова - пишіть на пошту [email protected]