Вадим Гуров

Вадим Гуров

Вадим Гуров

Вулиця Вадима Гурова у Металургійному районі Кривого Рогу - про що нам говорить це ім'я

Криворіжець Вадим Гуров був інженером-металургом, а ще членом групи парламентських зв’язків із країнами Європи у Верховній Раді. Його знаменитий “гурівський” 1% від продажу Криворіжсталі у свій час дав бюджету Кривого Рогу 200 мільйонів гривень. Сам Вадим Гуров був у різні часи також і місцевим, і народним депутатом. Мав вищу освіту, знав декілька мов, з ентузіазмом грав у баскетбол, написав власну книгу… Можливо, для когось він навіть був більше схожий не на криворізького суворого політика, а на харизматичного лідера американського штибу, і лідером, звичайно, він і був.
 

Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей


Вадим Федорович Гуров народився у 1937 році, який згодом стали називати роком початку Великого Терору. На той час його батько був робітником на Криворіжсталі. Незадовго після народження Вадима Гурова-старшого репресували і на 10 років заслали до сибірських таборів. 

Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Юний Вадим демонстрував хороші здібності до навчання і у 1954 році закінчив з відзнакою школу №52 у місті Кривий Ріг. Після школи вступив до Дніпропетровського металургійного інституту (зараз - Національна металургійна академія України у Дніпрі).

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Студент Вадим Гуров захопився спортом, а особливо - баскетболом - брав участь у турнірах і здобував перемоги. З баскетболом була пов’язана велика частина його життя: у 2000 році він став ініціатором баскетбольного турніру серед юнаків і дівчат (ювілейний баскетбольний турнір імені Вадима Гурова відбувся у 2020 році). 
       

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Закінчивши навчання у металургійному інституті у 1959 році, Вадим Гуров працював у мартенівському цеху заводу “Криворіжсталь”. Спочатку був помічником майстра, потім - заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженеру з техніки безпеки. Потім став керівником блоку одразу двох сталеплавильних цехів - мартенівського і конверторного.

Пуск першої мартенівської печі на “Криворіжсталі” відбувся 31 грудня 1960 року. З часом відкрили ще чотири мартенівські печі. У 1970-х роках мартенівський цех отримав 2 найсучасніших на той час двованних сталеплавильних агрегати. Один із них мав потужність по випуску сталі 1,5 мільйона тонн на рік. У 1989 році мартенівці виплавили за рік рекордні 4 мільйони 452 тисячі тонн сталі. Після 1991 року через різке скорочення об’ємів виробництва у мартенівському цеху перестали працювати три печі і один двухванний агрегат. У 2003 році мартенівці у середньому виплавляли 150 тонн сталі в місяць, це близько 1 мільйону 800 тисяч в рік. 

На міжнародних конгресах сталеплавильників в 1992-1993 роках Гуров його обрали головою мартенівської секції. Головував постійною комісією СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників. 

Гуров також був депутатом Верховної Ради України 2, 3, 4 скликань і заступником голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів (1994-1998 роки). Працював також першим заступником голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва (2002-2005). 

Вадим Гуров був ініціатором об'єднання "Криворіжсталі".
13 грудня 1983 року криворізький металургійний завод був перетворений у комбінат. У 1996 році металурги, коксохіміки і збагачувачі однозначно висловилися за об’єднання у складі єдиного підприємства. Відповідний законопроєкт авторства Гурова був підтриманий у Верховній Раді. У результаті на базі трьох підприємств був створений Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, який пізніше назвали гірничо-збагачувальним комплексом. Потім Вадим Гуров запропонував залучити іноземних інвесторів в металургійний комплекс України.

Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

Вадим Гуров здобув звання Заслуженого Металурга України, у 2007 році йому присвоєно звання «За заслуги перед містом», а також “Почесний громадянин Кривого Рогу” I ступеню. Він був автором і співавтором 56 винаходів і 18 наукових робіт у “мартенівській справі”.


Фото зроблено у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї

У 1994 році був обраний народним депутатом Верховної Ради України. Був головою Комітету Верховної Ради з базових галузей промисловості та соціального розвитку регіонів. 
 

Вадим Гуров із першим президентом України
Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї
За матеріалами, взятими із книги Вадима Гурова “Моя партія - Кривбас”, її автор спершу був противником приватизації “Криворіжсталі”, проте через деякий час змінив свої погляди і став її прибічником. 2005 року вступив у силу Закон України “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України”, який постановив, що 0,7% надходжень від продажу пакета акцій “Криворіжсталі” перерахуються до міського бюджета міста Кривого Рогу, а 0,3% - до бюджету Дніпропетровської області. Саме цей 1% від продажу комбінату у Кривому Розі назвали “гурівським”. Пізніше Вадим Гуров працював головою представництва “АрселорМіттал Кривий Ріг” у Києві. 

Вадим Миколайович Гуров незадовго до своєї смерті почав роботу над книгою “Моя партія - Кривбас”. Сюди увійшли розповіді про післявоєнне дитинство, юність, а також історії про людей, які його оточували і змінювали. Частина книги була написана особисто, інша - продиктована на диктофон. Завершити її автор не встиг, і за нього це зробили колеги і приятелі - народний депутат Дмитро Степанюк, журналіст Валерій Гаєвський і директор сталеплавильного департамента “АрселорМіттал Кривий Ріг” Олександр Зозуля. Доповнили книгу спогади друзів Вадима Гурова, його учнів та послідовників. 

Фото зроблене у Криворізькому міському історико-краєзнавчому музеї
У фрагментах криворізьких газет 2000-х років можна знайти декілька цікавих нотаток не лише про політичну діяльність Гурова, а і про його сміливі дії, наприклад, як він був пілотом літака.

Вадим Миколайович Гуров помер у Києві у 2015 році. 

Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей


Фото Криворізький міський історико-краєзнавчий музей

Зараз на вулиці Вадима Гурова (до декомунізації - Постишева) знаходяться відділення Нової Пошти, Баня Постишева, Палац Культури Коксохімиків.

При підготовці статті використовувалися матеріали, надані Криворізьким міським історико-краєзнавчим музеєм та музеєм історії “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Якщо Ви маєте додаткову інформацію про Вадима Гурова - пишіть на пошту [email protected]

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Проспект Металургів

Колишній Палац культури «Коксохімік», 2022 рік

Жінки на відновленні Криворізького металургійного заводу, 1944 рік.

Колишній Палац культури «Коксохімік»

Колишній Палац культури «Коксохімік»

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе) СТАРІ ФОТО

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Доменна піч №9 КІНОХРОНІКА

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Від 173 до Піонера СТАРІ ФОТО

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар