ОУН, катування в "лабораторії" і місця розстрілів у Кривому Розі

Згодом сюди потрапляло чимало тих, хто особливо «завинив» перед радянською владою, зокрема і борці за незалежну українську державу. Про націоналістів, у різний час ув’язнених і страчених НКВСниками і гестапівцями в криворізькій тюрмі, про реабілітованих після заслання і осілих у Кривому Розі мешканців західних областей розповів кандидат історичних наук, викладач Криворізького державного педагогічного університету Роман Шляхтич.

- За радянського часу був вигаданий міф, і зараз його продовжує культивувати «руський мір», що українські націоналісти були поплічниками нацистів. Давайте зараз не заглиблюватися в передісторію українського націоналізму як явища, про це написано багато. Скажіть, чи справді націоналісти з’явилися в Кривому Розі разом із німцями

- Ще в довоєнний час, до того, як тут з’явилися власне націоналісти, криворізькі чекісти фабрикували справи про «націоналістичну діяльність».

Наприклад, справи 1938-го та 1940 років, по яких проходили одні й ті самі особи – викладачі Криворізького педагогічного інституту Лев Антонович Карета, Кирило Петрович Макаревич, Вадим Олександрович Дорошенко, Олександр Костянтинович Іванов, Терентій Андрійович Перепада і тодішній ректор Григорій Тимофійович Кисельов.

Їх звинувачували в тому, що вони є учасниками «української контрреволюційної націоналістичної організації», яка ставила собі за мету створення Української держави.
Лише в 1956 році у власноручних показах ректор Григорій Кисельов розповідає, як проводилося слідство в Криворізькому міському відділі НКДБ начальником Рєзніковим і співробітником Дехтярьовим та іншими.

Одним із «методів» їхньої роботи була так звана «лабораторія», коли ув’язнених тримали у одному приміщенні стоячи по 15-20 діб. Це робилося з метою отримання від них необхідної інформації.

Та «справа» була вигадкою від початку і до кінця. Але, за іронією долі, у той час, коли з криворізьких освітян вибивали потрібні покази, у місті з’являються перші справжні націоналісти.

Наприкінці березня 1940 року в Кривий Ріг приїжджають три студенти зі Львівщини - Роман Рибачек, Степан Шерстило, Іларіон Ласийчук. Вони починають гуртувати навколо себе національно свідомих криворізьких робітників, але невдовзі їх було викрито.

А вже в червні 1941 року Роман Рибачек і ще один член групи були заарештовані та засуджені до найвищої міри покарання. Вони теж утримувалися в криворізькому відділку НКДБ.

Роман Рибачек
- Де саме розміщувався цей відділок?

- На нинішній вулиці Свято-Миколаївській, а тоді Леніна, 48 розташовувався цілий тюремний комплекс, зокрема і будівля внутрішньої тюрми. У ній була окрема кімната, та сама «лабораторія».

Зараз у будівлі на Свято-Миколаївській – навчальний заклад і відділення пошти. Люди, які проводили там ремонтні роботи, розповідають, що бачили місця з плямами, схожими на плями крові.

Зберіглася і так звана «розстрільна стіна» у «внутрішньому дворі» колишньої тюрми. Арка, у яку в’їжджають машини, автентична, там навіть є віконечко – то місце для реєстрації: коли машини в’їжджали, їх там відповідним чином перевіряли.

- Якщо шукати інформацію про цю тюрму в інтернеті, можна натрапити на згадку про те, що саме тут загинув Теодор Найдич. Він був перекладачем при вермахті, «налагодив близькі контакти з місцевим українським підпіллям і проводив самостійницьку пропаганду». Що відомо про нього і про інших діячів Організації Українських Націоналістів у Кривому Розі?

- Теодор Найдич – це справді один із тих, хто допомагав членам так званого «криворізького рою похідної групи ОУН (б)». До складу Криворізького рою, за відомостями які надає відомий діаспорний історик Шанковський, входили: Ярослав Потічний, Ярослав Мричко, Дмитро Горбачів, Іван Саляк, Іван Тарнавський, Василь або Петро Качмарський, Ганна Максимець та інші. Очолював рій Петро Рішко.

Ганна Максимець
Також націоналістичну роботу у місті мали проводити українські перекладачі при Вермахті: Теодор Найдич, О. Вітошнський, Т. Сендзік, М. Войтович, М. Дольницький. Очолив націоналістичний осередок в місті Д. Горбачів.

Дмитро Горбачів
Річ у тому, що до січня 1942 року націоналісти в Кривому Розі діяли майже легально. Приміром, вони входили до складу міської управи, і це давало їм можливість проводити певні заходи, наприклад, своєрідну декомунізацію, коли в Кривому Розі були перейменовані вулиці.

Так, відповідно до постанови від 15 вересня 1941 року, у місті мали з’явитися вулиці Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Івана Гонти, Максима Залізняка, Петра Могили та інших визначних діячів української історії.

Завдяки ОУН створена мережа організації «Просвіта», яку очолив Варфоломій Кириленко. Виникла і газета «Дзвін», однією з задач якої була підготовка кадрів пропагандистів ОУН.

За цей короткий проміжок часу (осінь 1941 року, - авт.) членами або симпатиками ОУН стали багато національно свідомих містян, що дозволило після початку німецьких репресій проти націоналістів сформувати доволі потужне націоналістичне підпілля в місті, яке діяло впродовж нацистської окупації. 

Але повернемося до так званого «легального етапу» діяльності ОУН. У серпні 1941 року створено міську управу, яку очолив інженер Сергій Шерстюк. Іще в 1940-му році Шерстюк працював у Львові і там, очевидно, мав контакти з представниками ОУН.

Сергій Шерстюк
Коли націоналісти прийшли в місто, представники ОУН цілеспрямовано знайшли Сергія Шерстюка і запропонували йому таку посаду.

Загалом, у складі міської управи восени 1941 року, за моїми підрахунками, було близько 9 членів і симпатиків ОУН.

- Відомо, що німці активно «розігрували українську карту» під час наступу на СРСР. Наприклад, у Кривому Розі у перші місяці німецької присутності були активно розгорнуті названі вами заходи українізації. Що змусило німців різко змінити тактику і почати знищення націоналістів?

- 25 грудня 1941 року був виданий наказ усім постам поліції безпеки та СД Райхскомісаріату «Україна» арештовувати і таємно страчувати без суду членів ОУН Степана Бандери. Цей наказ був викликаний загостренням військово-політичної ситуації в окупованій Україні, яке було пов’язано з діяльністю українських підпільників.

Михайло Пронченко
Тому в Кривому Розі розпочинаються німецькі репресії проти оунівців. 1 січня 1942 року була оточена міська управа, почалися обшуки й арешти. Були заарештовані майже всі «західняки» та дехто з місцевих мешканців.

Ганна Максимець
Одним із заарештованих виявився Теодор Найдич, і взимку 1942 року він у тюрмі Криворізького СД, імовірно, був закатований. Приблизно у квітні 1942 року були розстріляні Ганна Максимець, Михайло Пронченко, Іван Потапенко та Сергій Шерстюк.