Відбудова, нові факультети й корпуси: історія педагогічного університету після Другої світової війни

Відбудова, нові факультети й корпуси: історія педагогічного університету після Другої світової війни

Заняття у Криворізькому державному педагогічному інституті відновилися в жовтні 1944 року вже у звільненому від німецько-фашистської окупації Кривому Розі

Відновленням навчального закладу керував Терентій Федорович Горб.
Довоєнний навчальний корпус Криворізького педінституту відбудувати було неможливо, тому студенти вчилися в довоєнному приміщенні однієї з міських шкіл.

У 1945 році відбувся перший повоєнний випуск Криворізького педінституту. А в серпні 1951 року за наказом Міністра освіти «за відмінну і сумлінну працю та зразкову постановку навчально-виховної роботи» нагородили нагрудним знаком «Відмінник народної освіти Української РСР» 8 викладачів КДПІ. 
У 1951–1961 роках педінститут очолив кандидат хімічних наук, доцент Митрофан Дем’янович Бонь. Тоді видали ІІ та ІІІ томів Наукових Записок КДПІ (1957 рік, 1958 рік). У них йшлося про історію Криворіжжя, ініційованих істориком П.Л. Варгатюком та досліджень, запроваджених І.А. Добровольським.
Пізніше, у 1961-1973 роках, ректором став кандидат економічних наук, доцент Фелікс Адамович Мазур.

1960 року відбувся перший набір студентів на спеціальність «Початкова освіта», у 1967 році започаткована спеціальність «Музика і співи». 
Саме в цей період на базі навчального закладу почало працювати Криворізьке відділення Українського географічного товариства під керівництвом першого науковця-географа на Криворіжжі Т.А. Клевцова.

1960-ті, джерело: Криворізька старовина


1966 року побудували новий навчальний корпус на проспекті Гагаріна, що дало змогу з 1966–1967 навчального року проводити навчання в одну зміну. Поруч із навчальним корпусом закладено новий ботанічний сад, збудований спортивний комплекс. У 1962 і 1976 роки стали діяти студентські гуртожитки, збудували їдальню.
У 1973–1979 роках навчальний заклад очолював кандидат технічних наук, доцент Валентин Іванович Биков. У 1970–80-их роках в Криворізькому державному педагогічному інституті відкрили нові факультети – загальнотехнічних дисциплін (1974), музично-педагогічний та початкової освіти (1975).

Педагогічний інститут на вулиці Дніпровська, джерело: Криворізька старовина


Із 1975 року започатковується на кафедрі фізики новий напрям наукових досліджень «Комп’ютерне моделювання дефектів у кристалах», керівництво якими здійснював фізик-атомщик А.Ю. Ків. Регулярні конференції з проблем дифузії та дефектоутворення у твердих тілах, що проходили на базі фізико-математичного факультету отримали статус Всесоюзного постійного семінару. Особливо популярним був єдиний у місті астрономічний комплекс.

1 фото: обсерваторія у Педагогічному, 1972 рік. 2 фото: Проспект Гагаріна, 98-й квартал. Криворізький педагогічний інститут. Вид на головний корпус (збудований у 1966 році). Фото 1982 року.

Випускники педагогічного, джерело: Криворізька старовина
Понад 20 років, з 1979 до 2000 року, Криворізький державний педагогічний інститут очолював професор Павло Іванович Шевченко. За період його діяльності відкрито нові факультети й спеціальності, зокрема географічний, художньо-графічний, іноземних мов, української філології, розпочато підготовку спеціалістів з історії, англійської та німецької мов, практичної психології.
Якісно новий етап в історії навчального закладу розпочався з проголошенням Незалежності України. Серед іншого, науковцями інституту активно розробляються ідеї національної педагогіки, центром цієї роботи стає науково-дослідна лабораторія з проблем національної педагогіки. Науковий керівник – Заслужений працівник народної освіти України О.О.Любар. Меморіальна дошка на честь нього є в гуманітарному корпусі КДПУ.

У 1992 році в інституті відкрилась аспірантура з 8 спеціальностей. У другій половині 90-х років ступінь доктора наук отримали 8 викладачів, кандидата наук – 55.
Тривав процес відкриття нових факультетів та спеціальностей: факультет іноземних мов (1995), спеціальність «Історія» (1997), історичний факультет (2002), спеціальність «Практична психологія» (2000), факультет мистецтв (2005).
У квітня 1999 року після акредитації за IV рівнем навчальний заклад починає працювати в статусі університету (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 1999 року за № 403). Ректором Криворізького державного педагогічного університету у 2000 році став доктор педагогічних наук, професор Володимир Костянтинович Буряк, який займав посаду до 2010 року.
Станом на 2022 рік керівництво навчальним закладом здійснює доктор філософських наук, професор Ярослав Владиславович Шрамко.
У 2011–2015 роках навчальний заклад функціонував у складі Криворізького національного університету, який утворили відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 280 від 21.03.2011 року на базі Криворізького технічного університету і Криворізького державного педагогічного університету. Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27 січня 2016 року № 51-р відновлено Державний вищий навчальний заклад «Криворізький державний педагогічний університет».

Наказом Міністерства освіти і науки № 477 від 15 травня 2018 року Державний вищий навчальний заклад отримав назву "Криворізький державний педагогічний університет".
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Адміністративний устав міста у XIX столітті

Територіальне розташування Кривого Рогу у Херсонському повіті Херсонської губернії передбачало підлеглість усіх місцевих структур відповідним губернським і повітовим адміністративним органам. 

Сергій Колачевський — найвідоміший криворізький рудопромисловець XIX - початку XX століття

Колачевського знають як лікаря, у Санкт-Петербурзі - як мецената, а у Кривому Розі - як рудопромисловця. Багато в чому він був новатором, а свої багатомільйонні статки заповів на благодійність. Деякі криворіжці порівнюють його з Альфредом Нобелем

Їдальня по-криворізьки в 1930-х роках – з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

На кожному руднику Кривого Рогу була фабрика-кухня – величезна їдальня, де готували їжі значно більше, ніж люди могли з’їсти в стінах самої фабрики-кухні