Широке, Радушне, Лозуватка: історія Криворізького району

Широке, Радушне, Лозуватка: історія Криворізького району

Криворізький район, як і власне Кривий Ріг, цікавив людей передусім залізом. Територію Криворіжжя активно почали заселяти у XVII столітті, тоді тут вперше виникли зимівники, хутори та інші невеликі поселення

Датою заснування Кривого Рогу офіційно вважають 8 травня 1775 року. Насправді ж поселення, а потім і містечко сформувались набагато раніше, і початок існуванню Кривого Рогу поклали зимівники й хутори Криворізького району — територій навколо сучасного міста.

На XVII століття припадає поселення в північній частині Криворіжжя чабанів, які заснували сучасне село Чабанове (зараз у складі Червоненької сільської ради).

Лозуватка — найбільше у Криворізькому районі село з’явилося на 10 років раніше Кривого Рогу. Лозуватка заснована у 1765 році. Після ліквідації Запорізької Січі село проголосили державною слободою —  поселенням з власним самоврядуванням. У 1788 році в Лозуватці налічувалось 83 двори, де жили 353 людини. Мешканці займались хліборобством та ремеслами. За користування державними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність

Після ліквідації Запорізької Січі у Криворізькому районі з'явилось багато поміщицьких маєтків та помешкань іноземних колоністів.
Наприкінці XVIII століття заснували села Недайвода (з 1762 до 1860 роки Надеждівка) та Широке
У другій половині XVIII століття з’явились перші спроби дослідити надра Криворіжжя, хоч промислові розробки родовищ ще не відбувались.

Криворізький район адміністративно утворили у 1925 році з центром у місті Кривий Ріг. При владі тоді були більшовики, створювались колгоспи. 
У Лозуватці створили комуну «Костянтинівське колективне господарство», яке навесні 1926 року реорганізували в сільськогосподарську артіль «Червоний плуг». Криворізькі робітники тоді передали артілі перший трактор «Фордзон» з плугом.

Наприкінці 20-х років XX століття на Криворіжжі створювалися товариства спільного обробітку землі. Одне з них з назвою «Хвиля революції» заснували у селі Лозуватка. В селі Родіонівна працював колгосп «Колективіст», першим головою якого був Фуголь. 

Розвивалась також промисловість. У 1930 році неподалік станції Радушна (сучасне селищі міського типу Радушне) побудовали елеватор, тоді ж виникло і селище.

У 1936-1937 роках розпочалися роботи по розробці родовищ бурого вугілля в селищі Христофорівка.
У 30-ті роки XX століття відкривались машинно-технічні станції Ленінська, Гейківська, де навчали трактористів.

Криворізький район у сучасному його вигляді утворено 17 липня 2020 року відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів» за рахунок колишніх Криворізького, Софіївського, Широківського та Апостолівського районів, ліквідованих цією ж постановою під час реалізації адміністративно-територіальної реформи.

У матеріалі вказане цитування зі статті про Історію Криворізького району із сайту kriv-rn.dp.gov.ua

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Станція Кривий Ріг

Вокзал у Катеринославі

Екскурсія учнів Криворізького восьмикласного комерційного училища

Криворізький лікар-гінеколог Петро Візирський

Дві панянки з Кривого Рогу

Відео на тему

Історія селища міського типу Широке Криворізького району

РЕТРО | Радушне

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Фільм про Кривий Ріг від Музею під Годинником

«Тут виплавляють кожну десяту тонну металу»

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Їдальня по-криворізьки в 1930-х роках – з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

На кожному руднику Кривого Рогу була фабрика-кухня – величезна їдальня, де готували їжі значно більше, ніж люди могли з’їсти в стінах самої фабрики-кухні

Діяльність Організації українських націоналістів на Криворіжжі

Організація українських націоналістів (ОУН) у Кривому Розі — це правда було з нами? Так, але це стало можливим за жахливих обставин, коли Кривий Ріг опинився під німецькою окупацією.

Мартін Шимановський: Гданцівка й чавуноливарний завод

Шимановський звів домни над Інгульцем у роки “залізної гарячки”, а його ім’я після тривалого забуття повернули місту після закону про декомунізацію