Поль, Мершавцев і Шмаков: як пов'язані між собою чоловіки, що у війшли в історію Кривого Рогу

Поль, Мершавцев і Шмаков: як пов'язані між собою чоловіки, що у війшли в історію Кривого Рогу

У Кривому Розі є залізнична станція ШмакОве, а у Дніпропетровській області є навіть село з такою ж назвою. Назва топонімів пов’язана із прізвищами місцевих поміщиків, дворян Шмакових. У них Олександр Поль орендував дві ділянки землі

У 1872 році рудопромисловець Олександр Поль викупив Дубову балку й розпочав геологічну розвідку, розраховуючи розбагатіти спочатку на аспіді, а потім на залізній руді. Марія Матвіївна Мершавцева, дружина власника цих земель Олександра Шмакова була рідною сестрою мирового судді Федора Мершавцева.

Після смерті Мершавцева його дружина писала: “Федір Матвійович Мершавцев народився у 1835 році, а помер у 1903. Він виховувався у морському кадетському корпусі Санкт-Петербурга. У 1854 році був юнкером флоту у Севастополі. У 1884 році Федора звільнено зі служби”.

Ім’я Мершавцева знайшлося у “Списку дворян Херсонської губернії 1828 року” (Кривий Ріг тоді входив у склад Херсонської губернії - авт.). Батьку Федора, поміщику Матвію Мершавцеву, тоді належало село Новогеоргіївка та невелике селище на 12 дворів, яке отримало назву “Мар’янівка” на річці Висунь. 

В юності Федір Мершавцев служив у Чорноморському флоті в Севастополі. Отримавши звання капітана-лейтенанта, він пішов зі служби. За 30 років отримав 3 нагороди. Незадовго до відставки з військової служби отримав звання “гласного” (той, що мав право голосу - авт.) Херсонського земського зібрання. 

Частина криворіжців вважає засновником парку у Центрально-Міському районі саме Федора Мершавцева. Це твердження може бути помилковим, — пише письменник Григорій Гусейнов у своїй книзі “Кривий Ріг. Ukraine”.. За словами письменника, мировий суддя Федір Мершавцев не засновував жодного громадського парку або саду, а також не мав будинку на вулиці Садовій (він належав лікарю Шинявському). 

Після смерті поміщика Олександра Шмакова його вдова Марія Матвіївна (рідна сестра Мершавцева) отримала сьому частину його володінь. Все інше отримав у спадок їхній син Лев Шмаков і господарював на руднику. Пізніше Марія Матвіївна вдруге вийшла заміж, і у неї народилася донька. У 1890 році помер Лев Шмаков, і жінка стала господарювати на руднику. 

Таким чином, першовідкривач руди Поль орендував землі поміщика Шмакова, дружиною якого була рідна сестра мирового судді Мершавцева.

У матеріалі процитовано книгу Григорія Гусейнова “Кривий Ріг. Ukraine”

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Будинок на станції Шмакове

Профспілковий парк імені 20-річчя газети Правда. Фотолистівка, 1933 рік

Гданцівка, 1891 рік

Станція Шмакове

Шмакове

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Парк Мершавцева / Правди Частина 3 КІНОХРОНІКА!

Як змінився парк Мершавцева у Кривому Розі

Перший пам'ятник Полю у Кривому Розі встановили ще у 1891

КРИВИЙ РІГ – місто РУДИ та РЕВОЛЮЦІЙ | Деокупована історія

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Парк імені газети "Правда" / імені Федора Мершавцева СТАРІ ФОТО

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Криворіжжя на завершальному етапі існування УЦР: ретропогляд на рішення обласного з’їзду профспілки гірничих робітників Донецького, Криворізького та Соляного басейнів (25 березня – 1 квітня 1918 р.)

1918 рік став переломним для України, адже боротьба за незалежність відбувалася в умовах політичної нестабільності та воєнного протистояння. Водночас у гірничопромисловому Криворіжжі особливо гостро постали питання захисту прав робітників, покращення умов праці та забезпечення соціальних гарантій. Авторка статті: Лариса Дояр

Ах ти ж, нечиста квасоля: як лаялися криворіжці кінця XIX – початку XX сторіччя

Як наші пращури ще два століття тому ображали одне одного, називаючи москалями, та чому охрестити когось Мазепа було ще тією лайкою ?

Творчість у дореволюційному і післявоєнному Кривому Розі: клуби, хори, гуртки самодіяльності

У криворізьких газетах початку XX століття писали: у краї, де добувають залізну руду, розваг багато не буває, — мовляв, лише алкоголь та ігри. Але у Кривому Розі і на території сучасного Криворізького району місцеві мешканці любили ходити в імпровізовані театри та навіть самі брали в таких участь