Інгулець: історія колишнього самостійного міста
Виникнення Інгульцю пов’язане із початком видобутку залізистих кварцитів. На початку 1900-х років тут вже діяло 6 копалень. У 1920-х роках шахтарське поселення злилося в одне селище. Від серпня 1941 до лютого 1944 район був зайнятий німцями.
Інгулець приєднали до Кривого Рогу 24 жовтня 2002 року. Знаходиться він на правому березі однойменної річки. Вище за течією на відстані в 1 кілометр розташоване колишнє селище міського типу Зелене, нижче за течією на відстані в 2,5 кілометра розташоване смт. Миколаївка, на протилежному березі — смт. Широке.
Поруч проходить залізниця, є станція “Інгулець”.
Коротка хронологія:
- 22 жовтня 1938 року Інгулець отримав статус селища міського типу.
- 1956 - Інгулець - місто.
- 24 жовтня 2002 - приєднали до Кривого Рогу.
Населення Інгульця за переписом 2001 року складало 62 173 чоловік, за даними 1970 року - 32 200 чоловік.
Нині тут працює гірничо-збагачувальний комбінат, бетонний завод. Працюють 8 шкіл і технікум.
У 1939 році тут мешкало 7 тисяч людей, у 1959 - 12 тисяч, 1979 - 34 тисячі, 1989 - 38 тисяч, 1998 - 42 тисячі.
У 2001 році площа Інгулецького району становила 5,3 квадратних кілометрів.
Використано цитування зі статті В. В. Козака . Інгулець // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
12-10-2022 18:31
Mariia PuntusЖіноча гімназія Варвари Головченко: факти і фотографії
Вулиця Церковна у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу є однією із найстаріших та, певно, історично найцікавіших вулиць нашого міста. Саме тут знаходиться будівля, де більше ста років тому навчалися панянки у довгих сукнях з білими комірцями та строгими зачісками. Саме вони тоді гуляли проспектом Поштовим, що неподалік від цієї вулиці, пили чай та поспішали на заняття у жіночу гімназію, будівля якої збереглася і донині