Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець — історичний район Кривого Рогу, колишнє самостійне місто. На території району виявили поселення епохи неоліту, кургани епохи бронзи третього століття до нашої ери і скіфські кургани

Виникнення Інгульцю пов’язане із початком видобутку залізистих кварцитів. На початку 1900-х років тут вже діяло 6 копалень. У 1920-х роках шахтарське поселення злилося в одне селище. Від серпня 1941 до лютого 1944 район був зайнятий німцями. 

Інгулець приєднали до Кривого Рогу 24 жовтня 2002 року. Знаходиться він  на правому березі однойменної річки. Вище за течією на відстані в 1 кілометр розташоване колишнє селище міського типу Зелене, нижче за течією на відстані в 2,5 кілометра розташоване смт. Миколаївка, на протилежному березі — смт. Широке. 

Поруч проходить залізниця, є станція “Інгулець”.

Коротка хронологія: 

  1. 22 жовтня 1938 року Інгулець отримав статус селища міського типу.
  2. 1956 - Інгулець - місто.
  3. 24 жовтня 2002 - приєднали до Кривого Рогу.

Населення Інгульця за переписом 2001 року складало 62 173 чоловік, за даними 1970 року - 32 200 чоловік.

Нині тут працює гірничо-збагачувальний комбінат, бетонний завод. Працюють 8 шкіл і технікум. 

Оновлено за коментарем читачів 17 лютого 2025 року: Гірничо-збагачувальний комбінат не працює з липня 2024 року, бетонний завод два роки як зруйновано.

У 1939 році тут мешкало 7 тисяч людей, у 1959 - 12 тисяч, 1979 - 34 тисячі, 1989 - 38 тисяч, 1998 - 42 тисячі. 

У 2001 році площа Інгулецького району становила 5,3 квадратних кілометрів.

Використано цитування зі статті В. В. Козака . Інгулець // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Проспект Південний, Кривий Ріг

Селище Шевченка. Річка Інгулець

Селище Південного гірничо-збагачувального комбінату

Скелі МОДРу

Пляж у парку імені Федора Мершавцева

Відео на тему

Криворізький пам'ятник

Історія селища міського типу Широке Криворізького району

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Покинута Україна: Степове (Кривий Ріг)

На розі вулиць | МОПР

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Жіноча перспектива криворізького мистецтва, або Хто створив герб Кривого Рогу

На імена криворізьких художників можна натрапити доволі часто: поціновувачі мистецтва, вірогідно, знають про Авраменка й Васякіна, Синицю й Сича. Але чи багато з вас чули про жінок, що теж значною мірою вплинули на формування художнього світу Криворіжжя? Чи знають любі читачі й читачки про пані, яка брала участь у створенні герба міста, чи про ту, що є новаторкою в галузі роботи зі склом? Як ні, то цей матеріал проллє світло на п’ятьох мисткинь в історії нашого краю

Криворіжжя в постатях: художники, письменники й артисти, яких треба знати

Про Кривий Ріг як батьківщину видатних людей

Володимир Михайличенко: найвідоміший шістдесятник Криворіжжя

Його поважали Павло Тичина й Олесь Гончар, а він присвячував поеми про Кривий Ріг Володимиру Сосюрі, був відважним громадянином, бунтарем і талановитим поетом. У матеріалі history.1kr.ua — про Володимира Михайличенка: того, кого совєти «скасовували», відмовлялись друкувати, намагались зобразити маргіналом, переслідував КДБ, але ми все одно про нього не забули.