Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець — історичний район Кривого Рогу, колишнє самостійне місто. На території району виявили поселення епохи неоліту, кургани епохи бронзи третього століття до нашої ери і скіфські кургани

Виникнення Інгульцю пов’язане із початком видобутку залізистих кварцитів. На початку 1900-х років тут вже діяло 6 копалень. У 1920-х роках шахтарське поселення злилося в одне селище. Від серпня 1941 до лютого 1944 район був зайнятий німцями. 

Інгулець приєднали до Кривого Рогу 24 жовтня 2002 року. Знаходиться він  на правому березі однойменної річки. Вище за течією на відстані в 1 кілометр розташоване колишнє селище міського типу Зелене, нижче за течією на відстані в 2,5 кілометра розташоване смт. Миколаївка, на протилежному березі — смт. Широке. 

Поруч проходить залізниця, є станція “Інгулець”.

Коротка хронологія: 

  1. 22 жовтня 1938 року Інгулець отримав статус селища міського типу.
  2. 1956 - Інгулець - місто.
  3. 24 жовтня 2002 - приєднали до Кривого Рогу.

Населення Інгульця за переписом 2001 року складало 62 173 чоловік, за даними 1970 року - 32 200 чоловік.

Нині тут працює гірничо-збагачувальний комбінат, бетонний завод. Працюють 8 шкіл і технікум. 

Оновлено за коментарем читачів 17 лютого 2025 року: Гірничо-збагачувальний комбінат не працює з липня 2024 року, бетонний завод два роки як зруйновано.

У 1939 році тут мешкало 7 тисяч людей, у 1959 - 12 тисяч, 1979 - 34 тисячі, 1989 - 38 тисяч, 1998 - 42 тисячі. 

У 2001 році площа Інгулецького району становила 5,3 квадратних кілометрів.

Використано цитування зі статті В. В. Козака . Інгулець // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Кінотеатр «Перемога»

Човнова станція

Рудник Червона Балка

Селище Шевченка. Річка Інгулець

Повінь у 70-х роках минулого століття

Відео на тему

Покинута Україна: Степове (Кривий Ріг)

Криворізький пам'ятник

Як Генгулець став Інгульцем?

Історія селища міського типу Широке Криворізького району

На розі вулиць | МОПР

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Склеп Галковських, криворізька Шотландія: таємниці Галковки Саксаганського району Кривого Рогу

Серед чагарників і промислових зон обвалення на Галковці в Кривому Розі розташована споруда, яка й досі зберігає свої таємниці. Це старовинна каплиця-склеп, зведена понад століття тому на Галковському кладовищі.

Тітушки, ніч у виконкомі та ультиматум владі: історія криворізького Майдану

«Ви з Заходу до нас приїхали?» — «Ні. Ми з Кривого Рогу». У листопаді 2013 року серед заводів і шахт Кривого Рогу з’явилася іскра, яка запалила вогонь у серцях містян.

Катерина Чубинська: як нащадка Павла Чубинського пов'язана з Кривим Рогом

Прізвище Чубинських в Україні та світі, певно, у багатьох людей асоціюються із дефініціями «видатні українці», «патріоти».  Чуючи це прізвище, українці згадують Павла Платоновича Чубинського – вченого-етнографа і громадського діяча, який жив і працював у другій половині XIX століття. Його частіше згадують як автора тексту, що ліг в основу гімну України.