Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець: історія колишнього самостійного міста

Інгулець — історичний район Кривого Рогу, колишнє самостійне місто. На території району виявили поселення епохи неоліту, кургани епохи бронзи третього століття до нашої ери і скіфські кургани

Виникнення Інгульцю пов’язане із початком видобутку залізистих кварцитів. На початку 1900-х років тут вже діяло 6 копалень. У 1920-х роках шахтарське поселення злилося в одне селище. Від серпня 1941 до лютого 1944 район був зайнятий німцями. 

Інгулець приєднали до Кривого Рогу 24 жовтня 2002 року. Знаходиться він  на правому березі однойменної річки. Вище за течією на відстані в 1 кілометр розташоване колишнє селище міського типу Зелене, нижче за течією на відстані в 2,5 кілометра розташоване смт. Миколаївка, на протилежному березі — смт. Широке. 

Поруч проходить залізниця, є станція “Інгулець”.

Коротка хронологія: 

  1. 22 жовтня 1938 року Інгулець отримав статус селища міського типу.
  2. 1956 - Інгулець - місто.
  3. 24 жовтня 2002 - приєднали до Кривого Рогу.

Населення Інгульця за переписом 2001 року складало 62 173 чоловік, за даними 1970 року - 32 200 чоловік.

Нині тут працює гірничо-збагачувальний комбінат, бетонний завод. Працюють 8 шкіл і технікум. 

Оновлено за коментарем читачів 17 лютого 2025 року: Гірничо-збагачувальний комбінат не працює з липня 2024 року, бетонний завод два роки як зруйновано.

У 1939 році тут мешкало 7 тисяч людей, у 1959 - 12 тисяч, 1979 - 34 тисячі, 1989 - 38 тисяч, 1998 - 42 тисячі. 

У 2001 році площа Інгулецького району становила 5,3 квадратних кілометрів.

Використано цитування зі статті В. В. Козака . Інгулець // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Пляж у парку імені Федора Мершавцева

Скелі МОДРу

Повінь у 70-х роках минулого століття

Відпочинок на березі Інгульця, 1910-ті роки

Рудник Червона Балка

Відео на тему

Як Генгулець став Інгульцем?

На розі вулиць | МОПР

Де у Кривому Розі перетинаються старе і нове річища Інгульця

Історія селища міського типу Широке Криворізького району

Покинута Україна: Степове (Кривий Ріг)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Сергій Колачевський — найвідоміший криворізький рудопромисловець XIX - початку XX століття

Колачевського знають як лікаря, у Санкт-Петербурзі - як мецената, а у Кривому Розі - як рудопромисловця. Багато в чому він був новатором, а свої багатомільйонні статки заповів на благодійність. Деякі криворіжці порівнюють його з Альфредом Нобелем

Поштова вулиця в Інгулецькому районі Кривого Рогу: довідка

Вулиця Поштова розташована в мікрорайоні Південного гірничо-збагачувального комбінату Інгулецького району. Забудова почалася в 1959 році й тривала до середини 60-х. Що ще про вулицю відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Моряк, мандрівник і садовод: історія Федора Мершавцева

Федір Матвійович Мершавцев — дворянин, капітан-лейтенант імператорського морського флоту, учасник Кримської війни. У Кривому Розі на честь Федора Мершавцева назвали парк, який до декомунізації називався парком Правди.