Степан Тільга: Криворіжсталь, шахти і політика

Степан Тільга: Криворіжсталь, шахти і політика

У місті Кривий Ріг є вулиця, названа на честь Степана Тільги. Ким була ця людина? Чому на його честь названа вулиця?

Тільга Степан Сергійович (1940-1998 роки) - генеральний директор комбінату «Криворіжсталь» (1992-1996), директор представництва Союзу промисловців України (1996-1998), член виконкому міськради.

Степан Тільга народився 28 жовтня 1940 року в селі Малинівка Дніпропетровської області. Закінчивши Криворізький гірничий технікум (зараз - Гірничий коледж ДВНЗ "КНУ"), працював підземним хронометражним, кріпильником, гірничим майстром на шахті “Центральна” у місті Інгулець (після 2002 року - Інгулецький район міста Кривого Рогу). Після служби в армії вступив до Дніпропетровського металургійного інституту (нині - Національна металургійна академія України, знаходиться у місті Дніпро), де отримав фах інженера-металурга. 

У 1958-59 роках працював кріпильником, майстром шахти “Центральна” на Інгульці. У 1964-1988 роках був підручним нагрівником, майстром блюмінга №2, заступником начальника цеху блюмінга №1, начальником блюмінга №2,3.
У 1988 році став головним інженером, у 1993-1996 працював генеральним директором комбінату “Криворіжсталь”.

Пішов у відставку Тільга у зв’язку з проблемами із здоров'ям, пише Укррудпром. 90-ті роки стали кризовими у вітчизняній промисловості, у тому числі і у гірничо-металургійному комплексі. Перебої з поставками сировини, спад об’єму виробництва більше ніж на половину поглиблювали кризу. Коли Тільга пішов із посади, генеральним директором “Криворіжсталі” став Володимир Нечипоренк. Пізніше Степан Тільга був співкерівником Промислово-наукового союзу Кривбасу, членом виконкому міської ради міста Кривий Ріг.
У липні 1993 року став генеральним директором комбінату «Криворіжсталь». Цей час був складним для підприємства, і металургів хвилювали повідомлення про можливе банкрутство комбінату. Призначення Тільги на цю посаду деяких з них, певно, дещо заспокоїло, адже він довгий час працював на підприємстві і знав про його проблеми підприємства зсередини.

АрселорМіттал Кривий Ріг (колишня назва - Криворіжсталь)
 
Разом з усією Україною «Криворіжсталь» починав працювати за ринковим механізмом господарювання. У жовтні 1993 року генеральний директор Тільга розпочав процес переведення комбінату на орендну форму господарювання.
 
У 1994 році керівництво «Криворіжсталі» виділило кошти на будівництво будинку на 70 квартир, куди заселилися сім’ї металургів. У четвертому кварталі 1994 року підприємство вже мало можливість сплачувати за сировину і матеріали грошима, а не виробленим металом.
 
28 листопада 1994 року Степан Тільга у складі делегації з Кривого Рогу брав участь у зустрічі з другим Президентом України Леонідом Кучмою, де обговорювалися головні проблеми комбінату.
 
1995 рік також став одним із найважчих для підприємства. Були зупинені і протягом року знаходилися на консервації четверта і шоста доменні печі, перший конвертерний цех, третій блюмінг, штрипсовий стан. За клопотанням Степана Тільги для користування комбінату було залишено 2,2 трильйони карбованців, які використали для реконструкції першого дротового стану. Саме цю реконструкцію вважають основним досягненням тодішнього директора.
Тільга працював на комбінаті більше 30 років. 

У 1993 році став також головою управління Української спілки промисловців. Ця організація займалася стратегічним плануванням роботи підприємств Кривбасу. На той момент тривала приватизація Криворіжсталі, і метою цієї Спілки була розробка ринкових зв’язків на підприємстві і розв'язання інвестиційних проблем. 

1996 року Тільга припинив свою діяльність генерального директора Криворіжсталі. У 1996 році Степан Тільга став генеральним директором представництва Спілки промисловців України. Автор наукових праць, 47 винаходів. Нагороджений Почесною відзнакою Президента України, орденом Дружби народів, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.
Помер у 1998 році після тяжкої хвороби.

На вулиці Степана Тільги у Кривому Розі знаходяться Криворізький науково-технічний металургійний ліцей №16, Донецький юридичний інститут МВС України, Криворізький Коксохімічний Технікум, колишній Будинок Культури (зараз - Центр дитячої та юнацької творчості)

 

Колишній будинок культури (зараз ЦДЮТ); колишній кінотеатр Космос


Під час підготовки статті використовувався матеріал, наданий Криворізьким міським історико-краєзнавчим музеєм та музеєм історії “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Якщо Ви маєте додаткову інформацію про Степана Тільгу, пишіть на пошту редакції [email protected].
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Робітники КМЗ відпочивають у Соцмісті

Проспект Металургів

Парк на Соцмісті

В обчислювальному центрі "Криворіжсталі"

Магазин «Океан», 95 квартал, 1995 рік

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе) СТАРІ ФОТО

«Втрачений ілюзіон. Частина 1 | Кривий Ріг» («Утраченный иллюзион. Часть 1 | Кривой Рог»)

Кривий Ріг у 1995 році

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Макулан

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Доменна піч №9 КІНОХРОНІКА

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Широке, Радушне, Лозуватка: історія Криворізького району

Криворізький район, як і власне Кривий Ріг, цікавив людей передусім залізом. Територію Криворіжжя активно почали заселяти у XVII столітті, тоді тут вперше виникли зимівники, хутори та інші невеликі поселення

«Молодь, вставай!»: історія підпільників 15-ї школи Кривого Рогу

У Металургійному районі Кривого Рогу, де переплітаються здобуття освіти та атмосфера сміливих вчинків, розкривається історія 15-ї школи. Майже 100 років тому учні цієї школи — група молодих підпільників — трагічно загинули.

Володимир Михайличенко: найвідоміший шістдесятник Криворіжжя

Його поважали Павло Тичина й Олесь Гончар, а він присвячував поеми про Кривий Ріг Володимиру Сосюрі, був відважним громадянином, бунтарем і талановитим поетом. У матеріалі history.1kr.ua — про Володимира Михайличенка: того, кого совєти «скасовували», відмовлялись друкувати, намагались зобразити маргіналом, переслідував КДБ, але ми все одно про нього не забули.