Вони вбили всіх євреїв у моєму рідному селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

Вони вбили всіх євреїв у моєму рідному селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

У листопаді 2022 року Любові Мойсеївні Петуховій виповнюється 100 років. Жінка родом із Вінничини, проте вже декілька десятків років живе у Кривому Розі, де працювала більшу частину життя

20 років вона живе сама у багатоповерхівці в Покровському районі. Жінка давно не виходить з дому, до неї приходить сиділка. Брати і сестри Любові Мойсеївни померли, а дітей у неї ніколи не було. Вона втратила можливість мати дітей у далекому 1941 році, коли тікала від нацистів з рідної Вінничини. Дівчина важко перенесла евакуацію і захворіла, не доїдала і важко працювала. 

Мої мама і тато були євреї — батько Мойсей і мама Ніна. У мене було троє сестер і п'ятеро братів, — розповідає Любов Мойсеївна. — У 1941 я вже закінчила 7 класів і працювала на заводі у Дніпрі, де жила з сестрою. Коли німці почали бомбити місто, ми з сестричкою вирішили повернутись на Вінничину до батьків, у рідне село Ольгопіль. Думали, там проживемо спокійніше

Повернувшись додому, юна Люба стала працювати на полі з татом. Треба було допомагати батькам годувати дев’ятьох дітей. Сім'я Петухових жила переважно з худоби, потихеньку її докуповуючи. В один з таких днів літа 1941-го, коли юна Люба і її тато рубали висохлі стебла соняшнику, до них під'їхала група радянських військових

Вони підійшли до батька і натякнули на необхідність евакуації:

Батьку, що ти думаєш? Навіщо тобі ці палки? Ти подивись на своїх дівчат.Їх згвалтують і вб'ють, і тебе заразом", — згадує Любов Мойсеївна. — Ми ж не знали, що вони євреїв вбивають…

Сім'я вирішила прийняти пропозицію військових про евакуацію. Мама Любові Ніна Петухова зібрала речі і трохи їжі у дорогу для себе, чоловіка та дітей. Худобу — корову, качок, курей, — випустили на вулицю. Не можна було взяти з собою. 

Спочатку дістались Дніпра, а звідти на баржі пливли аж до Саратова, що у Росії. Поїздка була важкою: не було їжі, нормальних умов. Коли врешті сім'я дісталась Саратова, 19-річна Люба не змогла самостійно зійти з баржі: її зносили на руках. В поїздці у дівчини стали відказувати ноги і зникла менструація, яка вже не з'являлась протягом всього життя жінки. 

Місяць дівчина жила на уколах і крапельницях і зрештою знов змогла ходити. Поки сім'я була в евакуації, треба було шукати роботу. Щоб було, принаймні, на хліб. 

Поки ми діставались до Саратова, у батька вкрали гаманець. Думали, там гроші, а там були документи і моя трудова книжка. Ми лишились без нічого. Але скоро я влаштувалась на завод, працювала там до кінця війни. А коли Гітлер пропав, ми повернулись до України. 

Після війни пані Любов переїхала жити й працювати у Кривий Ріг, – була будівельницею. Вона згадує: був випадок, коли сказала колегам про свою національність. Двоє з них навіть побились об заклад, що єврейка не може працювати на будівництві. І, звичайно, один програв іншому пляшку горілки. Батьки Люби повернулись спочатку до Дніпра, де працювали і ходили в синагогу, а потім в рідне село на Вінничині. До кінця життя вони були дуже набожними, вивчали Тору і намагались зберегти національну ідентичність в дітях. 
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Група партизанів загону Криворіжжя на чолі зі своїм командиром

Проспект Поштовий після визволення від німецької окупації

Будівля колишнього військомату на вулиці Глінки

Фото Кривого Рогу від невідомого німецього солдата

Житловий будинок, збудований в 1941 році

Відео на тему

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Кривий Ріг у 1941 році

Нікопольсько-Криворізька операція, 4 серія: Визволення

Вони вбили всіх євреїв у моєму селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

Німецька хроніка під час Другої світової війни

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Як виглядав район Соцміста Кривого Рогу у різні роки

Соцмісто (соціальне містечко — социк) — історичний криворізький район, розташований у центрі сучасного Металургійного району міста

«Місце початку й кінця»: історія найстарішого єврейського цвинтаря на Криворіжжі

Історія єврейського цвинтаря на території села Інгулець Новолатівської сільської громади Криворізького району тягнеться ще з 1800-х років. Саме в Інгульці всього за кілька десятків кілометрів від Кривого Рогу 200 років тому розпочалась історія найбільшої єврейської землеробської колонії на Криворіжжі.

Володимир Токар: скульптор і художник

Криворіжець Володимир Токар — скульптор, художник і член Національного Союзу художників України — до свого шестидесятиріччя отримав нагрудний знак “За заслуги перед містом II ступеню”.