Вони вбили всіх євреїв у моєму рідному селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

Вони вбили всіх євреїв у моєму рідному селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

У листопаді 2022 року Любові Мойсеївні Петуховій виповнюється 100 років. Жінка родом із Вінничини, проте вже декілька десятків років живе у Кривому Розі, де працювала більшу частину життя

20 років вона живе сама у багатоповерхівці в Покровському районі. Жінка давно не виходить з дому, до неї приходить сиділка. Брати і сестри Любові Мойсеївни померли, а дітей у неї ніколи не було. Вона втратила можливість мати дітей у далекому 1941 році, коли тікала від нацистів з рідної Вінничини. Дівчина важко перенесла евакуацію і захворіла, не доїдала і важко працювала. 

Мої мама і тато були євреї — батько Мойсей і мама Ніна. У мене було троє сестер і п'ятеро братів, — розповідає Любов Мойсеївна. — У 1941 я вже закінчила 7 класів і працювала на заводі у Дніпрі, де жила з сестрою. Коли німці почали бомбити місто, ми з сестричкою вирішили повернутись на Вінничину до батьків, у рідне село Ольгопіль. Думали, там проживемо спокійніше

Повернувшись додому, юна Люба стала працювати на полі з татом. Треба було допомагати батькам годувати дев’ятьох дітей. Сім'я Петухових жила переважно з худоби, потихеньку її докуповуючи. В один з таких днів літа 1941-го, коли юна Люба і її тато рубали висохлі стебла соняшнику, до них під'їхала група радянських військових

Вони підійшли до батька і натякнули на необхідність евакуації:

Батьку, що ти думаєш? Навіщо тобі ці палки? Ти подивись на своїх дівчат.Їх згвалтують і вб'ють, і тебе заразом", — згадує Любов Мойсеївна. — Ми ж не знали, що вони євреїв вбивають…

Сім'я вирішила прийняти пропозицію військових про евакуацію. Мама Любові Ніна Петухова зібрала речі і трохи їжі у дорогу для себе, чоловіка та дітей. Худобу — корову, качок, курей, — випустили на вулицю. Не можна було взяти з собою. 

Спочатку дістались Дніпра, а звідти на баржі пливли аж до Саратова, що у Росії. Поїздка була важкою: не було їжі, нормальних умов. Коли врешті сім'я дісталась Саратова, 19-річна Люба не змогла самостійно зійти з баржі: її зносили на руках. В поїздці у дівчини стали відказувати ноги і зникла менструація, яка вже не з'являлась протягом всього життя жінки. 

Місяць дівчина жила на уколах і крапельницях і зрештою знов змогла ходити. Поки сім'я була в евакуації, треба було шукати роботу. Щоб було, принаймні, на хліб. 

Поки ми діставались до Саратова, у батька вкрали гаманець. Думали, там гроші, а там були документи і моя трудова книжка. Ми лишились без нічого. Але скоро я влаштувалась на завод, працювала там до кінця війни. А коли Гітлер пропав, ми повернулись до України. 

Після війни пані Любов переїхала жити й працювати у Кривий Ріг, – була будівельницею. Вона згадує: був випадок, коли сказала колегам про свою національність. Двоє з них навіть побились об заклад, що єврейка не може працювати на будівництві. І, звичайно, один програв іншому пляшку горілки. Батьки Люби повернулись спочатку до Дніпра, де працювали і ходили в синагогу, а потім в рідне село на Вінничині. До кінця життя вони були дуже набожними, вивчали Тору і намагались зберегти національну ідентичність в дітях. 
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Зруйнований центр міста (Нікопольсько-Криворізька наступальна операція)

Пам'ятник загиблим під час Другої світової війни солдатам

Приміщення комендатури у Кривому Розі, 1942рік

Зруйнований бункер. 1944 рік

Німецький солдат з псом Сталіним

Відео на тему

Німецька хроніка під час Другої світової війни

Юні підпільники 15-ї школи

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Нікопольсько-Криворізька операція (визволення Кривого Рогу)

Як виглядав Кривий Ріг під час окупації

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Сергій Колачевський — найвідоміший криворізький рудопромисловець XIX - початку XX століття

Колачевського знають як лікаря, у Санкт-Петербурзі - як мецената, а у Кривому Розі - як рудопромисловця. Багато в чому він був новатором, а свої багатомільйонні статки заповів на благодійність. Деякі криворіжці порівнюють його з Альфредом Нобелем

Яків Весник: учасник Першої світової війни, перший директор Криворізького металургійного заводу

У травні 2022 року у Кривому Розі демонтували пам'ятник Якову Веснику. Ця участь минула пам'ятник на початку декомунізації, проте зараз його прибрали з очей криворіжців. Ким був Яків Весник: його біографія й історія будівництва криворізького металургійного заводу

Олена Деконська: руда, селяни і репресії

Олена Михайлівна Деконська жила у Кривому Розі в кінці XIX — на початку XX століття