Голодомори на Дніпропетровщині: спогади свідків й оцінки істориків

Голодомори на Дніпропетровщині: спогади свідків й оцінки істориків

Голодомор – це геноцид українців, вчинений тоталітарним комуністичним режимом у 1932–1933 роках. Спланована конфіскація врожаю зернових та інших продуктів у селян призвела до мільйонів смертей. Згадуємо про ці часи зі свідками голодоморів на Дніпропетровщині

Криворізька історикиня Наталя Романець вивчає тему колективізації, селянського спротиву і голодомору понад 30 років.
Готуючись до проведення колективізації, більшовики з 1925 року починали здійснювати поступову зачистку українського села. Крім розкуркулення та інших репресій, у селян забирали зброю і придушували їх беззбройні постання — волинки.
У 1932-1933 роках селяни вже не бойкотували — були зайняті виживанням. Сотні тисяч людей помирали, сотні тисяч людей сиділи у тюрмах. Тоді Дніпропетровська й Одеська області України виробляли найбільше хліба в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (далі - УРСР). Саме туди через кілька місяців голоду більшовики спрямували продовольчу допомогу. Зробили вони це з меркантильною метою: треба були живі люди, щоб засівали і прибирали поля. 

 Щодо Кривого Рогу та інших міст: тоді у міста приїжджали селяни, які рятувались від голодної смерті, влаштовувались на підприємства. Але і в місті їх спіткав голод, — говорить історикиня Наталя Романець. — Є цвинтарі, на які звозили трупи селян без імен.

Що таке волинки і чому за них карали селян

Узимку-навесні 1930 року селянські протести і повстання стали масовими й охопили всю Україну. Селяни виходили з колгоспів, забирали своє майно.

Основною формою протестів тоді були мирні демонстрації, які організовували переважно жінки. Більшовики зневажливо називали ці повстання волинками від слова "волинити", тобто ухилятись від роботи. Влада обзивала ці виступи ще “баб’їми бунтами” або “баб’ячими виступами”.

На Дніпропетровщині волинки відбувались у січні, лютому, березні 1930 року — під час колективізації і розкуркулення.

Чорні дошки

Під час хлібозаготівлі 1931-1933 років використовувались різноманітні форми репресій. На Дніпропетровщині на чорну дошку занесли 228 колгоспів, і цей засіб не припинили й після завершення хлібозаготівель. Перед селами поставили ще завдання зібрати посівні фонди, виконати хлібозаготівлі, і лише після цього обіцяли зняти їх з чорної дошки.

Голодоморів в України було три: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Слово "голодомор" означає масовий, навмисно організований владою голод.

Наймасштабніший з них — Голодомор 1932-33 років — був організований навмисно і забрав найбільше життів: від 4,5 до 10 мільйонів життів.

Свідки Голодоморів

Криворожанка Лідія Федорівна Куревська народилася у 1943 році. Дитиною вона чула розмови дорослих про Голодомор, який забрав життя її родичів. Маленьких дітей довелось відвести у дитячий будинок з надією, що їх нагодують, але діти просто зникли. В родині однієї вчительки з Веселих Тернів від голоду вмирав дід. Щоб діти не бачили його смерті, діда спустили в погріб. 

Криворіжець Анатолій Григорович Турчанов досі пам'ятає голодні роки свого дитинства. У 1947-му, під час повоєнного голоду, йому було 10 років. Щоб врятуватись від голодної смерті, він з матір'ю вкрав мішок пшениці. Чоловік в його селі вбив іншого чоловіка і його 4-річну онуку, щоб забрати в них пів мішка пшениці. 

Криворожанці Люсі Іванівній Жемелинській у 1947 році було 10 років. Вона добре пам'ятає, як вдома не було нічого поїсти і одягти. У школу дівчинка ходила боса, прив'язавши до ніг листки хрону. Але, за словами Людмили Іванівни, вони тоді цим не сильно переймалися, бо раділи кінцю війни. У її рідному селі був дуже добрий врожай, але влада всюди поставила охорону, і не можна було взяти жодного колоска. Дорослі й діти харчувались зеленню: рвали листочки з вишень, їли квіточки акації, варили борщ із лободи. 

Вшановуємо пам'ять жертв голодоморів в України. Розкажіть історію своєї сім'ї в коментарях

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Довоєнний фасад кінотеатру імені Леніна

Проспект Карла Маркса (нині Поштовий), 1930-ті роки

Середня школа на руднику ім. Артема, збудована у 1936 році

Робітниче селище, 1938 рік

Трасировка головного залізничного шляху нової станції «Червона-сортувальна», 29.09.1931 рік

Відео на тему

Кривий Ріг. Шахта ім. Кірова однойменного рудника в кінохроніці 1939 року

Кривий Ріг. Делегація московських піонерів ознайомлюється з побутом і життям євреїв-переселенців

Кривий Ріг. Виробничі процеси в доменному цеху Криворізького металургійного заводу

Як змінилась Дзержинка у Кривому Розі

Кривий Ріг: кінохроніка 1930-х років

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Кривий Ріг у роки Першої світової війни: як військовополонені видобували руду і водночас виборювали незалежність України

Кривий Ріг не був епіцентром воєнних дій під час Першої світової. Як за сучасної війни з Росією, так і тоді, у Кривому Розі погіршилась економічна ситуація, припинили роботу деякі підприємства, а чоловіків мобілізували до армії. Щоправда, зараз Україна має власну державу і розуміє, з ким і навіщо воює. А тоді, понад 100 років тому, українцям із боку Австро-Угорщини доводилось воювати проти українців у складі армії Російської імперії

Калораж для шахтаря-підземника в 1930-х у Кривому Розі – з історії однієї фабрики-кухні

Уперта боротьба за калораж, тобто калорійність страв. У такій реальності жили криворізькі шахтарі в 1930-ті роки. Згідно з нормами, під час фізичної праці добові енерговитрати робітників складають 3300 – 3900 ккал, і вони мають покриватися збалансованим раціоном. Як було в 1930-х?

Візирка: історія унікального природного заказника Криворіжжя

Візирка — найбільший ландшафтний заказник на Криворіжжі, який знаходиться в Інгулецькому районі Кривого Рогу