Голодомори на Дніпропетровщині: спогади свідків й оцінки істориків

Голодомори на Дніпропетровщині: спогади свідків й оцінки істориків

Голодомор – це геноцид українців, вчинений тоталітарним комуністичним режимом у 1932–1933 роках. Спланована конфіскація врожаю зернових та інших продуктів у селян призвела до мільйонів смертей. Згадуємо про ці часи зі свідками голодоморів на Дніпропетровщині

Криворізька історикиня Наталя Романець вивчає тему колективізації, селянського спротиву і голодомору понад 30 років.
Готуючись до проведення колективізації, більшовики з 1925 року починали здійснювати поступову зачистку українського села. Крім розкуркулення та інших репресій, у селян забирали зброю і придушували їх беззбройні постання — волинки.
У 1932-1933 роках селяни вже не бойкотували — були зайняті виживанням. Сотні тисяч людей помирали, сотні тисяч людей сиділи у тюрмах. Тоді Дніпропетровська й Одеська області України виробляли найбільше хліба в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (далі - УРСР). Саме туди через кілька місяців голоду більшовики спрямували продовольчу допомогу. Зробили вони це з меркантильною метою: треба були живі люди, щоб засівали і прибирали поля. 

 Щодо Кривого Рогу та інших міст: тоді у міста приїжджали селяни, які рятувались від голодної смерті, влаштовувались на підприємства. Але і в місті їх спіткав голод, — говорить історикиня Наталя Романець. — Є цвинтарі, на які звозили трупи селян без імен.

Що таке волинки і чому за них карали селян

Узимку-навесні 1930 року селянські протести і повстання стали масовими й охопили всю Україну. Селяни виходили з колгоспів, забирали своє майно.

Основною формою протестів тоді були мирні демонстрації, які організовували переважно жінки. Більшовики зневажливо називали ці повстання волинками від слова "волинити", тобто ухилятись від роботи. Влада обзивала ці виступи ще “баб’їми бунтами” або “баб’ячими виступами”.

На Дніпропетровщині волинки відбувались у січні, лютому, березні 1930 року — під час колективізації і розкуркулення.

Чорні дошки

Під час хлібозаготівлі 1931-1933 років використовувались різноманітні форми репресій. На Дніпропетровщині на чорну дошку занесли 228 колгоспів, і цей засіб не припинили й після завершення хлібозаготівель. Перед селами поставили ще завдання зібрати посівні фонди, виконати хлібозаготівлі, і лише після цього обіцяли зняти їх з чорної дошки.

Голодоморів в України було три: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Слово "голодомор" означає масовий, навмисно організований владою голод.

Наймасштабніший з них — Голодомор 1932-33 років — був організований навмисно і забрав найбільше життів: від 4,5 до 10 мільйонів життів.

Свідки Голодоморів

Криворожанка Лідія Федорівна Куревська народилася у 1943 році. Дитиною вона чула розмови дорослих про Голодомор, який забрав життя її родичів. Маленьких дітей довелось відвести у дитячий будинок з надією, що їх нагодують, але діти просто зникли. В родині однієї вчительки з Веселих Тернів від голоду вмирав дід. Щоб діти не бачили його смерті, діда спустили в погріб. 

Криворіжець Анатолій Григорович Турчанов досі пам'ятає голодні роки свого дитинства. У 1947-му, під час повоєнного голоду, йому було 10 років. Щоб врятуватись від голодної смерті, він з матір'ю вкрав мішок пшениці. Чоловік в його селі вбив іншого чоловіка і його 4-річну онуку, щоб забрати в них пів мішка пшениці. 

Криворожанці Люсі Іванівній Жемелинській у 1947 році було 10 років. Вона добре пам'ятає, як вдома не було нічого поїсти і одягти. У школу дівчинка ходила боса, прив'язавши до ніг листки хрону. Але, за словами Людмили Іванівни, вони тоді цим не сильно переймалися, бо раділи кінцю війни. У її рідному селі був дуже добрий врожай, але влада всюди поставила охорону, і не можна було взяти жодного колоска. Дорослі й діти харчувались зеленню: рвали листочки з вишень, їли квіточки акації, варили борщ із лободи. 

Вшановуємо пам'ять жертв голодоморів в України. Розкажіть історію своєї сім'ї в коментарях

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Архів Станіслава Генбачева, 15 липня 1935 рік

Нові дитячі ясла в Соцмісті, 1936-й рік

Колектив лікарні рудника ім. Карла Лібкнехта, 1938 року

Про закриття церкви у с. Мусієвка Богоблагодатської сільради Криворізького району, 1930 - 1931-ті роки

Проспект Металургів

Відео на тему

Штучний голод 1946-1947 років

Кривий Ріг. Шахта ім. Кірова однойменного рудника в кінохроніці 1939 року

Голодомор у Кривому Розі: спогади сімей, які від нього постраждали | 1kr.ua

Голодомор на Дніпропетровщині: чорні дошки, волинки і селянський спротив

Панорама будівництва нової електростанції у Кривому Розі, 1929 рік

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Вшанування пам’яті Бориса Мозолевського у Кривому Розі

Постать Бориса Мозолевського посідає особливе місце в історичній пам’яті Криворіжжя як символ археологічного відкриття, наукового пошуку та духовної сили. Упродовж десятиліть криворізька громада через музейні виставки, меморіальні заходи, публікації та топоніміку зберігає й передає пам’ять про видатного археолога, поета і відкривача скіфської пекторалі новим поколінням. Авторка статті: Ірина Стеблина

Національні мистецькі ідеї Г. Синиці у монументальних мозаїках його послідовників

Монументальне мистецтво українських шістдесятників стало важливим етапом розвитку національної художньої традиції, поєднавши сучасні мистецькі пошуки з українською народною символікою. Авторка статті: Анастасія Ярошевич

КПТМ «Криворіжтепломережа»: вчора, сьогодні й завжди (1972–2022)

У матеріалі висвітлено історію становлення та розвитку КПТМ «Криворіжтепломережа» — підприємства, яке вже понад пів століття забезпечує Кривий Ріг тепловою енергією. Від перших 16 котелень і кількох кілометрів тепломереж у 1972 році до масштабного господарства, що охопило всі райони міста. Автор статті: Петренко В. В.