Історія селища міського типу Радушне

Радушне на карті mistaua.com 

Залізнична станція і радгосп

Заселення Радушного  пов’язане саме із залізничною станцією. Згідно з переказами старожилів, станцію «Радушна» збудували у 1878 році. 

Офіційно Радушне засноване у 1930 році. За два роки до цього, у 1928 році, створили радгосп «Радушний». Старожили зазначають також, що радгосп існував під номером 1, оскільки був першим на Дніпропетровщині. У перші роки роботи радгоспу працівники жили у землянках, поки будувались гуртожиток, їдальня, пекарня й магазин.

Коли їдальню побудували, працівники харчувались за талонами. Сім'ї будували будинки у селищі, одиноким молодим працівникам давали кімнату в гуртожитку. Є інформація про директорів радгоспу: у 1936 році директором став Мойсей Кучер. Під час Другої світової війни радгосп евакуювали.

Евакуація радгоспу

Після війни, у 1951 році радгосп повернули з евакуації, директоркою стала Олександра Клименко. Вона займала цю посаду 23 роки. Одним із кращих механізаторів господарства був Микола Пісьмаченко, який мав кілька державних нагород.

Відновлення роботи радгоспу

Радушненський елеватор

У 1930-х роках у Радушному збудували елеватор. Він використовувався для калібрування та зберігання в бункерах зернової продукції. У довоєнні та післявоєнні роки був одним з найбільших елеваторів в області. У серпні 1941 року зерно евакуювали до Нижнього Новгорода. Будівлю елеватора використовували як укриття під час наступу німецьких військ. 

Біля елеватора

Післявоєнний період у Радушному

Після війни почали у Радушному побудували середню школу (у 1958 році), амбулаторію, будинок культури й бібліотеку, а ще три дошкільні навчальні заклади — Будуються дошкільні заклади «Ромашка», «Івушка», «Рябінка».

Перше приміщення школи 

У 1965 році у Будинку культури Радушного розмістилась селищна рада. Її першим головою став Максим Близнюк. Тоді розпочалось будівництво центральних водопроводів.

У 1958 році для працівників елеватора почали будувати двоповерхові будинки. Назву вулиці, на якій вони розміщувались, дали «Заводська». Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х років  на елеваторі побудували автоваги на 25 тонн, цех по зняттю обгорток кукурудзяних качанів, цех калібровки кукурудзяних зерен, сушильний цех. Після пуску цих споруджень елеватор перейменували на «Радушанський комбінат хлібопродуктів» (КХП).  

Школа у Радушному

У 1960 році, після  будування Південного водосховища, підтопило транспортерні конструкції елеватора, зерно в бункерах  почало сиріти та пріти. Тоді, щоб затримати вологу на території елеватора посадили багато верб і вирили дренажні ями, але результату це не дало. Для подальшої роботи підприємства вирішили будувати склади для зберігання зерна.  

1950-ті. Будівництво каналу Дніпро-Кривий Ріг

Деякий час на території КХП знаходився павільйон, де жили павліни. Працівники підприємства приводили своїх дітей подивитись на них. У пік працездатності на комбінаті працювало близько 200 робітників у три зміни.  

1950-ті. Вулиця Підстепна

З лютого 1972 по березень 1996 року селищною радою Радушного керувала Наталія Сільгета. За цей час у Радушному з'явилось газопостачання, відкрили нове приміщення амбулаторії й обладнали денний стаціонар.

Елеваторна їдальня з магазином, 1982 рік

На території селища Радушне встановлені пам’ятники учасникам бойових дій періоду Другої світової війни, у братських могилах поховані воїни — це і жителі селища, і мешканці інших населених пунктів Радянського Союзу. 

2000-ті. Будівля вокзалу залізничної станції Радушна

Нині Радушне — селище міського типу Криворізького району Дніпропетровської області. Центр Радушненської селищної ради. 

Як живе Радушне зараз — читайте на 1kr.ua

У матеріалі використане цитування з сайту Криворізького району Дніпропетровської області kriv-rn.dp.gov.ua, фотографії з фейсбук-груп «Radportal - інформаційний портал Радушного» і «СМТ Радушне — селище і люди»