Нінель Мухачова: історія життя криворізької архітекторки

Нінель Мухачова: історія життя криворізької архітекторки
Біографія жінки, за проєктами якої будували низку вулиць Кривого Рогу

Вулиця Базарна (у різні роки Жовтнева, Олександра Поля), 1955 рік. Ліворуч будується житловий будинок для працівників тресту «Дзержинськруда» (вулиця Німецька,1), на першому поверсі якого буде крамниця «Спорттовари». 

 

Автор проєкту будинку – архітекторка Кривбаспроекту Нінель Лаврентіївна Мухачова. Вона ж – авторка проєкту будівлі управління тресту «Дзержинськруда» на розі вулиць Поштової і Свято-Миколаївської. Далі по вулиці видніється дореволюційна будівля (Жовтнева, 20), в якій з 1930-го до 1967-го років розташовувалося Криворізьке медичне училище. Зараз на місці знесеного медучилища сквер Музейний (колишній Валявка).

Нінель Лаврентіївна Мухачова, архітекторка Кривбаспроекту, авторка проєкту будинку на Німецькій 1 :

Із телепередачі Ольги Чистякової “Городской роман”

Будівлі, які називають “сталінками”, сформували вигляд центру міста. Авторкою більшості криворізьких будівель радянського періоду була Нінель Мухачова. 

Випускниця Харківського архітектурного інституту Нінель Мухачова приїхала у Кривий Ріг у 1947 році. Влаштувалась на роботу у Кривбаспроект і потрапила у групу досвідчених архітекторів. Першим самостійним проєктом Мухачової стала ця будівля біля підвісного мосту на Гданцівці. 


За її проєктами була повністю забудована вулиця Комуністична - сучасна Мартина Шимановського, житлові будинки на проспекті Карла Маркса (сучасний Поштовий) і кілька будинків на площі Визволення.

Син архітеркторки Юрій Мухачов під час інтерв’ю з Ольгою Чистяковою згадував:

Вона була досить жорсткою людиною. На роботі була постійно чимось не до кінця задоволена,  колегам  складно було знайти точки дотику з нею. Вдома було багато літератури і журналів з архітектури. Тоді іноземні приклади складно було знайти, але це їй вдавалося. Вона намагалася їх відтворити тут, у Кривому Розі. 

Цю адміністративну будівлю Нінель Мухачова створила для тресту “Дзержинськруда” 

Через 10 років після  війни катастрофічно не вистачало житлових будинків. Деякі криворіжці змушені були жити у підвалах, бараках і навіть землянках. Цю проблему влада вирішувала за допомогою типових проєктів. Із фасадів будівель зникла ліпнина, колони і арки. Все це назвали “архітектурним надлишком”, і наступила ера масового типового будування. 

Дуже часто вона говорила, що народилася не у той час і не в тій країні. - говорив син Нінель Мухачової. - Їй хотілось чогось цікавішого і більшого, ніж типові будівлі. Подобався їй Будинок Квітів біля театру на Поштовому проспекті - вона вважала його хорошою своєю роботою. 

Її великою роботою був відомий усім криворіжцям Стадіон Металургів. У той час він був одним із найкращих в Україні. 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Гданцівський чавуноливарний завод і рудники Акціонерного товариства криворізьких залізних руд.

Вулиця Лермонтова, 9

Вулиця Пушкіна

Вид на Гданцівський пішохідний міст, фото другої половини 1950-х років

Жителі містечка Кривий Ріг на початку ХХ століття

Відео на тему

Як змінилась Гданцівка у Кривому Розі | 1kr.ua

Жила-була Гданцівка: відео про історію мікрорайону

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Площа Визволення СТАРІ ФОТО І КІНОХРОНІКА

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Вулиця Леніна (Святомиколаївська) СТАРІ ФОТО КІНОХРОНІКА

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Історія села Зелена Балка та як село пов'язане із Гданцівкою Кривого Рогу

Зелена Балка — село у Криворізькому районі, за 20 кілометрів від Кривого Рогу. Це — центр сільської ради, знаходиться за 35 кілометрів від Широкого і за 10 кілометрів від залізничної станції Гейківка

Сармати на Криворіжжі: історіографічний аспект

Сармати залишили помітний слід в історії Криворіжжя, перетворивши степові простори басейнів Інгульця та Саксагані на важливу частину свого культурного й господарського світу. Автор статті: Ігор Панафідін

«Не тачанка у них зламалась — по мою душу вони приїхали»: щоденник сина розстріляного криворіжця

Це історія, історія-реабілітація засудженого і розстріляного режимом, це свідчення розвитку українського села 1885–1938 років, пояснення багатьох «чому?» та жодних аргументів на користь «за що?».